ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
24 липня 2019 року № 640/8928/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до треті особи:Міністерства юстиції України 1. ОСОБА_2 2. ОСОБА_3
проскасування наказу № 1410/5 від 08.05.2019 року,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просив скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1410/5 від 08.05.2019 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Також вказаною ухвалою суду до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_2 (далі - третя особа 1) та ОСОБА_3 (далі - третя особа 2).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач прийняв наказ про скасування рішень державного реєстратора при наявному судовому спорі, предметом якого є нерухоме майно, щодо якого приймалися рішення про державну реєстрацію, чим порушив ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, позивач вказує, що у зв'язку з неналежним повідомленням його про час та місце розгляду скарги він був позбавлений можливості завчасно підготувати вмотивовані заперечення з відповідними доказами на підтвердження своєї позиції. З огляду це, оскаржуваний наказ не може вважатись законними та обґрунтованими.
Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні. У поданому відзиві на позовну заяву наголошував, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим.
Так, Міністерство юстиції України вказує, що за наслідком вивчення матеріалів скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 24.04.2019 на рішення та дії, пов'язані з проведенням реєстраційних дій у Державному реєстрі прав, зареєстрованих в Мін'юсті за № 14382-33-19 від 25.04.2019 року, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації було прийнято рішення про допуск їх до розгляду по суті.
03 травня 2019 року на офіційному веб-сайті Мін'юсту було розміщено відповідне оголошення та запрошено до участі у розгляді скарг всіх зацікавлених осіб, в тому числі і позивача, на 7 травня 2019 року на 16 год.30 хв.
Оскільки представник позивача ОСОБА_4 на момент розгляду Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був присутній на засіданні та подав письмові заперечення на скаргу (підтверджується витягом з протоколу № 33), то твердження Позивача не відповідає дійсності, адже письмові заперечення на скаргу можливо підготувати у разі ознайомлення з такою скаргою.
Під час засідання Комісії відповідача представник заінтересованої сторони ОСОБА_1 надав заперечення від 06.05.2019 року на скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 24.04.2019 року до якого, зокрема, додав ухвалу Солом'янського районного суду від 21.02.2019 про відкриття провадження у справі № 760/12174/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння (позовної заяви представником ОСОБА_1 надано не було).
Водночас відповідно до офіційного веб-сайту судової влади України, за номером 760/12174/19 значиться цивільна справа Солом'янського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу, тобто за позовом інших сторін та щодо іншого предмету судового спору.
19.06.2019 року на адресу суду від третьої особи 1 та третьої особи 2 надійшли пояснення щодо заявленого позову в яких вказані учасники розгляду справи просили в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказували, що позивач надаючи пояснення відповідній комісії відповідача під час розгляду скарг третіх осіб, зазначив про наявність спору у справі № 760/12174/19.
Комісія відповідача, перевіривши інформацію про таку судову справу через веб-сайт вказала, що за таким номером значиться цивільна справа Солом'янського районного суду міста Києва за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу, тобто за позовом інших сторін та щодо іншого предмету судового спору.
Таким чином, на момент розгляду скарги третіх осіб у відповідача не було інформації про судове провадження.
У той же час факт наявності судового провадження, на переконання третіх осіб, не має значення для вирішення питання правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного наказу.
Так, у третіх осіб відсутня будь-яка інформація про судові рішення або ухвали про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін. Більш того, предметом спору, про який заявляє позивач, є витребування майна з чужого незаконного володіння, а предметом скарг, що розглядалися відповідачем, було скасування дій державного реєстратора.
Таким чином, у відповідача була відсутня підстава, що передбачена пунктом 3 частини 8 статті 37 Закону №1952 для відмови в задоволенні скарг третіх осіб.
Одночасно відсутні і підстави для відмови в задоволенні скарг третіх осіб, що передбачені пунктом 4 частини 8 статті 37 Закону №1952, оскільки спір, на яких посилається позивач не є спором між тими самими сторонами та з тих самих предмета та підстав.
Також треті особи зазначили, що позивачу були забезпечені з боку відповідача належні умови участі в розгляді відповідних скарг.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
До Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 24.04.2019 за №14382-33-19 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 46595373, 46595286, 46595182, 46594885, 46583928, 46584694, 46585033, 46586404,46586716,4658963,46585724, 46586977, 46587303 від 22.04.2019 року щодо нежитлових приміщень з реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна 1548686780000; 1549398980000; 1549382680000; 1548697480000, скасування реєстраційних записів, вчинених на підставі таких рішень, та поновлення прав скаржника шляхом відновлення відповідних реєстраційних записів, що існували раніше.
За результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України відповідно до частин 2, 5 статті 26, підпункту «а» пункту 2 частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1128 видано наказ № 1410/5 від 08.05.2019 року, яким задоволено скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 24.04.2019 року та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.04.2019 року №№ 46595373, 46595286, 46595182, 46594885, 46583928, 46584694, 46585033, 46586404,46586716,4658963,46585724, 46586977, 46587303.
Позивач, вважаючи, вказаний наказ незаконним, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визнання та захисту державою таких прав, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).
Частиною 1 статті 37 Закону № 1952-IV передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:
1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;
2) на дії або бездіяльність суб'єктів державної реєстрації прав.
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.
Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок №1128).
Пунктом 2 Порядку №1128 передбачено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
Відповідно до пункту 3 Порядку №1128 розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.
У той же час п.10 Порядку №1128 передбачає, що суб'єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);
2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;
3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).
За приписами п.11 Порядку №1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.
У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, вони подають комісії засвідчену копію відповідного рішення суду.
За результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу (п.12 Порядку №1128)
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи оскаржуване рішення відповідачем було прийнято за результатами проведеного засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, що оформлене протоколом №33 від 07.05.2019 року.
На доведення факту розміщення запрошення позивача на засідання вказаної Комісії на 07.05.2019 року о 16.30 год. з боку Міністерства юстиції України було надано його роздруківку, де ОСОБА_1 запрошено до участі у розгляді скарги серед третіх осіб, як зацікавлену особу, а також лист ДП «Національні інформаційні системи» від 01.07.2019 року, що підтверджує факт розміщення такого оголошення 03.05.2019 року на офіційному веб-сайті відповідача в межах строку, що передбачений п.10 Порядку №1128.
Окрім цього з копії витягу протоколу №33 засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 07.05.2019 року п.2.19 вбачається, що на засіданні з розгляду скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 24.04.2019 року був присутнім представник позивача - ОСОБА_4 .
Вказане, на думку суду, є належним доказом дотримання відповідачем у спірних правовідносинах вимог чинного законодавства, яке стосується повідомлення особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду такої скарги.
У той же час позивач в своєму позові та запереченнях від 06.05.2019 року наданих на скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначає про неотримання такої скарги, втім, жодних доказів, які б свідчили про будь-які звернення до відповідача з вказаного приводу чи відмови останнього в наданні копії відповідної скарги ним суду не надано.
Суд звертає увагу, що п.11 Порядку №1128 не визначає способу надання копії скарги та доданих до неї документів особам, що запрошені до розгляду справи по суті та не покладає обов'язку на відповідача надавати їх у спосіб надіслання.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, про безпідставність тверджень позивача про порушення його прав відповідачем під час розгляду скарги третіх осіб, які полягають в неналежному повідомленні про її розгляд та ненаданні копії такої скарги з доданими до неї документами.
Одночасно, надаючи оцінку доводам позивача про наявність підстав у відповідача для відмови в задоволенні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 24.04.2019 року суд зазначає таке.
За приписами частини 6 статті 37 Закону № 1952-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги.
Відповідно до частини 8 статті 37 Закону №1952-IV Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті;
2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;
3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
5) є рішення цього органу з того самого питання;
6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу.
Отже, Законом №1952-IV передбачені підстави, що виключають можливість розгляду і задоволення скарги Міністерством юстиції України, а саме:
- коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір (п.1 ч.2 ст.37 №1952-IV);
- наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін (п.3 ч.8 ст.37 №1952-IV);
- наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав (п.4 ч.8 ст.37 №1952-IV);
Суд звертає увагу, що підстава, визначена п.1 ч.2 ст.37 Закону №1952-IV (щодо існування судового спору) є самостійною підставою та не є тотожною підставі, що визначена у п.4 ч.8 ст.37 Закону №1952-IV, зокрема, щодо існування спору між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав, при цьому остання її не деталізує, не уточнює та не змінює.
Натомість вказана підстава виключає можливість розгляду відповідної скарги та повною мірою охоплюється підставою для відмови у її задоволенні, що визначена п.9 частини 8 статті 37 Закону №1952-IV, (коли розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу), оскільки наявний судовий спір щодо нерухомого майна рішення про реєстрацію якого оскаржується.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що застосування Міністерством юстиції України підстави щодо наслідків розгляду скарги, що визначена у п.1 ч.2 ст.37 Закону №1952-IV (щодо існування судового спору), може стосуватися виключно його повноважень в частині розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (п.1 ч.2 ст.37 Закону №1952-IV) та за своїм правовим регулюванням не може поширюватися на інші повноваження відповідача з цього приводу, зокрема, щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України (п.2 ч.2 ст.37 Закону №1952-IV), оскільки в таких правовідносинах предметом оскарження рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не виступає, тобто така підстава є спеціальною.
У той же час, під час реалізації повноважень Міністерством юстиції України з розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно суб'єктом владних повноважень може бути додатково, але не виключно, застосована підстава для відмови в задоволенні скарги, що визначена у п.4 ч.8 ст.37 Закону №1952-IV, зокрема, у випадку оскарження також ж рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав до суду.
Як встановлено під час розгляду даної адміністративної справи станом на час прийняття Міністерством юстиції України за скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 24.04.2019 року оскаржуваного рішення у Солом'янському районному суді міста Києва був наявний судовий спір (справа №760/12402/19) щодо цього ж нерухомого майна.
Зокрема, як вбачається з копій запиту позивача від 25.06.2019 року та відповіді Солом'янського районного суду міста Києва №1.4/712/2019 від 03.07.2019 року в провадженні суду перебуває справа за №760/12402/19 (провадження №2/760/5433/19) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння (щодо нежитлових приміщень з реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна 1548686780000; 1549398980000; 1549382680000; 1548697480000).
Суд звертає увагу, що про існування судового спору щодо вказаного нерухомого майна представник позивача повідомляв у запереченнях проти скарги від 06.05.2019 року, які Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації приймала до уваги під час прийняття відповідного рішення. У вказаних запереченнях, наданих відповідачем суду, позивач вказує номер справи 760/12402/19 та зазначає ату, місце та час проведення такого засідання. Окрім цього, ним до заперечень було додано копію ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 02.05.2019 року, що містила прізвища ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , предмет спору, втім, номер справи та провадження був інший, ніж зазначено у його запереченнях, а саме 760/12174/19 (провадження №2/760/19).
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/82309271) у вказаній ухвалі про відкриття провадження в справі від 02.05.2019 р., в частині зазначення номера справи та номеру провадження була допущена описка, через що Солом'янським районним судом міста Києва прийнято відповідну ухвалу від 10.05.2019 року.
Отже, вказані обставини доводять факт існування судового спору щодо нерухомого майна на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та наявність підстав для відмови в задоволенні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 24.04.2019 року.
У той же час відповідач, всупереч встановленим під час розгляду даної адміністративної справи обставинам, наказом №1410/5 від 08.05.2019 року протиправно задовольнив у повному обсязі скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 24.04.2019 року та скасував відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.04.2019 року, через що такий наказ підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином Міністерство юстиції України приймаючи оскаржуваний наказ діяло поза межами повноважень та спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно, беручи до уваги положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 132, 134, 139, 243 - 246, ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1410/5 від 08.05.2019 року.
3. Присудити з бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у 768 (сімсот шістдесят вісім гривень) 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.М. Погрібніченко