ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
24 липня 2019 року № 640/8399/19
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації Чорнобильської катастрофи про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі також - УПСЗН Святошинської РДА, відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни - неправомірними;
зобов'язати відповідача встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни II групи та видати посвідчення інваліда війни.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) та інвалідом II групи (причина інвалідності: - профзахворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС). На час аварії працювала в зоні відчуження на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС, відтак, на її думку, має право на отримання на статусу ветерана війни та посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. Однак, відповідачем було протиправно відмовлено у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, з підстав відсутності доказів залучення до складу формувань цивільної оборони.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Крім того, ухвалою суду від 28 травня 2019 року, зокрема, запропоновано відповідачам у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення їм даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), а також залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації Чорнобильської катастрофи (далі також - третя особа).
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому УПСЗН Святошинської РДА просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв'язку із відсутністю законних підстав для видачі ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Третьою особою надано письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 26 квітня 1986 року по 01 серпня 1987 року працювала в зоні відчуження на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС апаратником повітроподілу 5 групи в реакторному цеху № 2.
Відповідно до посвідчення від 28 лютого 1997 року серії НОМЕР_1 позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, а згідно вкладки до посвідчення № НОМЕР_2 також учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно з довідкою МСЕК серії КИЕ-1 № 063381 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності довічно, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
01 березня 2019 року позивач звернулась до УПСЗН Святошинської РДА із заявою вх. № 142 про видачу посвідчення інваліда війни.
Листом від 11 березня 2019 року № 3615/35-01/22 відповідач відмовив позивачу у видачі посвідчення, посилаючись на відсутність документальних підтверджень залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Така відмова обумовила позивача на звернення до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Положеннями статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі також - Закон).
Відповідно до ч. 2 статті 4 Закону, до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно з п. 9 ч. 2 статті 7 Закону, до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Однак, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є:
1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Відповідно до ч. 1 статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1986 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно була залучена до робіт із ліквідації наслідків на аварії Чорнобильської АЕС, а також настання її інвалідності пов'язане, у зв'язку із захворюванням внаслідок ліквідації цих наслідків.
Вказані обставини свідчать про те, що на позивача, як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, саме у складі формувань Цивільної оборони.
Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт, згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Листом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 14 серпня 2006 року № 04-9494/281 повідомлено, що у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь три зведені загони Цивільної оборони (далі також - ЦО), а саме: Київської, Житомирської та Чернігівської областей, Хімволокно. Також, до складу формувань ЦО входив особовий склад штабів ЦО, який направлявся до складу оперативних груп ЦО України (м. Чорнобиль) та ЦО Київської області (м. Іванків).
Відповідні документи щодо залучення зазначеної категорії осіб до формувань ЦО зберігаються в архіві Міністерства або архівах обласних державних адміністрацій. У зв'язку з тим, що План Цивільної оборони в період аварії на ЧАЕС не вводився (не було відповідного доручення Уряду СРСР), працівники, які залучалися до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від інших міністерств і відомств і стали інвалідами, внаслідок пов'язаних з цим захворювань, не можуть бути віднесені до осіб, що підпадають під дію вимог п. 9 ч. 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», соціальний захист зазначеної категорії осіб здійснюється на загальних підставах, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В листі Міністерства праці та соціальної політики України від 08 грудня 2006 року №839/014/91-06 зазначено, що підставою для встановлення статусу інваліда війни ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є довідки, в яких вказано, що особа приймала участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань ЦО, а саме: Київської, Житомирської або Чернігівської областей, які були сформовані на базі об'єднань Хімволокно. До складу формувань ЦО входив особовий склад штабів ЦО, який направлявся до складу оперативних груп ЦО України (м. Чорнобиль) та ЦО Київської області (м. Іванків).
Отже, для визначення статусу інваліда війни ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС слід надати довідку, яка є витягом з розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області про те, що громадянин був залучений до складу зведеного загону ЦО Київської області.
Надані позивачем документи щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують її статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що вона брала участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони ОСОБА_1 . не надала.
Судом надано оцінку листу Всесоюзного промислового об'єднання по атомній енергетиці «Союзатоменерго» Міністерства енергетики і електрифікації СРСР № 672с від 06 грудня 1982 року «Про використання нормативних документів з питань захисту персоналу та населення в разі аварії на АС» адресованого директору Чорнобильської АЕС, яким, зокрема, роз'яснено, що ліквідація наслідків радіаційних аварій, включаючи МПА (максимальна проектна аварія), може проводитися персоналом або в складі звичайної цехової структури, або структури Цивільної оборони, на розсуд директора атомної станції. Переведення роботи персоналу в структуру Цивільної оборони є обов'язковим при виникненні гіпотетичної аварії на атомній станції або введення періоду «Загальної готовності Цивільної оборони».
Втім, при вирішенні даної справи, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 07 червня 2018 року у справі № 377/797/17 (провадження №К/9901/5706/17) стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі п. 9 ч. 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно п. 1 ч. 1 статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у останньої немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 статті 7 Закону.
Оскільки позивачем не надано доказів про її участь у загонах спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, відтак у відповідача були відсутні підстави для встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.
Аналогічна правова позиція була також висловлена Верховним Судом у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 279/12162/15-а, від 30 листопада 2018 року у справі №756/3226/16-а та від 19 лютого 2019 року у справі № 674/449/17.
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем вчинено дії у відповідності до критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 14-Б; код ЄДРПОУ 37498541), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації Чорнобильської катастрофи (04074, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 21; код ЄДРПОУ 14372952), про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії про визнання неправомірною відмови, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.В. Вовк