ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
24 липня 2019 року № 640/6762/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Юроуп Петроліум» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ Юроуп Петроліум» (надалі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем не надано суду відзиву на заявлений адміністративний позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
ТОВ «ІСТ Юроуп Петроліум» в березні 2019 року на виконання ухвалених Господарським судом м. Києва мирових угод здійснило перерахування коштів (повернення раніше отриманих авансів) своїм контрагентам:
ПАТ «НАК «Надра України»:
- на виконання мирової угоди по справі №910/22595/16, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.04.2017 p., перераховано 331 872,86 грн. (ПДВ 55 312,14 грн.);
- на виконання мирової угоди по справі № 910/22593/16, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.2017 p., перераховано 109 516,22 грн. (ПДВ - 18 252,70 грн.);
- на виконання мирової угоди по справі №910/22594/16, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.12.2017 p., перераховано 35 095,44 грн. (ПДВ 5 849,24 грн.).
Дочірньому підприємству Національної акціонерної компанії «Надра України» «Український геологічний науково-виробничий центр» (надалі за текстом - ДП УГНВЦ).
- на виконання мирової угоди по справі № 910/10529/14, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.04.2017 p., перераховано 624 767,82 грн. (ПДВ -104 127,97 грн.).
ДП «Західукргеологія»:
- на виконання мирової угоди по справі № 910/23630/16, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.01.2018 p., перераховано 30 450,00 грн. (ПДВ - 5 075,00 грн.)
Відповідно до п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПКУ), факт повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, є підставою для коригування суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача шляхом складання розрахунку коригування до податкової накладної, який реєструється в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до положень абз.2 п. 192.1 ст. 192 ПКУ, у випадку зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, реєстрація розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється отримувачем товарів/послуг, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Позивачем складено та відправлено ПАТ «НАК «Надра України», ДП УГНВЦ та ДП «Західукргеологія» для здійснення ними реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників:
№ 1 від 07.03.2019 р. до податкової накладної № 4 від 18.10.2012;
№ 2 від 07.03.2019 р. до податкової накладної № 15 від 20.11.2012;
№ 3 від 07.03.2019 р. до податкової накладної № 16 від 20.12.2011;
№ 4 від 07.03.2019 р. до податкової накладної № 40 від 28.12.2011;
№ 6 від 07.03.2019 р. до податкової накладної № 28 від 18.08.2011.
При реєстрації контрагентами позивача зазначених розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) ДФС України (направлені квитанції № 1 із вказівкою про те, що «документ не може бути прийнятий - порушено вимоги статті 102 Податкового кодексу України та пункту 6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови КМУ від 26.04.2017 №341), а саме: дата складання податкової накладної не може перевищувати більше ніж 1095 календарних дату складання податкової накладної, до якої складено такий розрахунок коригування».
Дане формулювання підстави відмови в прийнятті до реєстрації розрахунків коригування не відповідає обставинам проведення коригування податкових зобов'язань та суперечить як нормам ПКУ, так і положенням Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 в редакції постанови КМУ від 26.04.2017 №341 (надалі за текстом - Порядок № 1246).
Пунктом 192.1. ст. 192 ПКУ абз.1 встановлено, що суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача товарів/послуг підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.
Відповідачем відмовлено у прийнятті до реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників № 1 від 07.03.2019 р. до податкової накладної № 4 від 18.10.2012; № 2 від 07.03.2019 до податкової накладної № 15 від 20.11.2012; № 3 від 07.03.2019 до податкової накладної № 16 від 20.12.2011; № 4 від 07.03.2019 до податкової накладної № 40 від 28.12.2011; № 6 від 07.03.2019 до податкової накладної № 28 від 18.08.2011 позбавляє позивача законного права здійснити в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року коригування суми податкових зобов'язань в бік їх зменшення.
Відповідач в квитанціях №1 до розрахунків коригування вказав дві правові підстави відмови позивачу в прийнятті розрахунків коригування до реєстрації - ст. 102 ПКУ та п. 6 Порядку №1246.
Стаття 102 ПКУ окремо не встановлює граничний строк безпосередньо для процесу здійснення платником податків коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань, але має три пункти, в яких є посилання на строк, тривалістю у 1095 календарних днів - п. 102.1, 102.4 та п. 102.5.
Пункт 102.1. ст. 102 ПКУ станом на дату направлення квитанції №1 має наступний зміст: « 102.1. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.».
Пункт 102.1 ст. 102 ПКУ України регламентує строки реалізації податковим органом свого права на самостійне визначення суми грошових зобов'язань платнику податків, але не встановлює жодних прямих обмежень для платника податку щодо здійснення коригування даних податкової накладної.
Пунктом 102.4 ст. 102 ПКУ передбачено строки стягнення податковим органом грошового зобов'язання, визначеного на підставі п.102.1. ст. 102 ПКУ, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.»
Пунктом 102.5 ст. 102 ПКУ встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Водночас розрахунок коригування ПДВ не є заявкою про повернення надмірно сплачених грошових коштів, при цьому ні позивач, ні його контрагенти не подавали заяв про повернення з бюджету надміру сплачених грошових коштів.
Отже, стаття 102 ПКУ самостійно не встановлює жодних граничних строків для здійснення платником податків коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту, тому відповідач безпідставно відмовив позивачу в проведенні реєстрації розрахунків коригування в ЄРПН з посиланням саме на ст. 102 ПКУ.
Крім цього, ПКУ взагалі не містить прямої норми, яка б обмежувала платника податків в строках здійснювати коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту регулюється ст. 192 ПКУ.
Так, пункт 192.1 статті 192 ПКУ передбачає право платника податків складати розрахунки коригувань лише за наявності факту зміни суми компенсації вартості товарів/послуг або повернення суми попередньої оплати і не встановлює інших вимог чи обмежень, в тому числі граничних строків. Цим пунктом, зокрема, передбачено: «Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних».
Аналогічна правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постановах від 17.04.2018 по справі № 803/940/16 та від 19.04.2018 по справі № 810/30/16, в спорах, пов'язаних з оскарженням дій податкового органу, вчинених при коригуванні платником податків податкових зобов'язань, що виникли на підставі податкових накладних, складених більше, ніж за 1095 днів до дати проведення коригування. Зокрема Верховний Суд приходить до такого висновку: «Верховний Суд вважає правильним застосування до спірних правовідносин положень пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, згідно з якими якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних…
...Аналіз наведених норм свідчить про відсутність у них умов, що пов'язували б обов'язок коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при поверненні товару з датою виникнення таких зобов'язань.»
Верховний Суд у вищевказаних постановах також приходить до висновку про хибність позиції відповідача (податкового органу), що ґрунтується на застосуванні до спірних правовідносин норм ст. 102 ПКУ. При цьому Верховний Суд зазначає наступне: «Суд не приймає до уваги твердження відповідача у касаційній скарзі про те, що у разі, якщо повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг відбувається після спливу 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, то платник податків - продавець таких товарів/послуг не може застосовувати норми пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України і відкоригувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Таке твердження ґрунтується на помилковому тлумаченні зазначених у касаційній скарзі норм податкового законодавства.»
Іншою підставою відмови в реєстрації розрахунків коригування в ЄРПН стало посилання відповідача на п. 6 Порядку № 1246.
Даний пункт (в редакції, чинній на дату складення розрахунків коригування до податкових накладних), має наступний зміст: «Розрахунок коригування до податкової накладної, яка складена до 1 лютого 2015 р. та не підлягала реєстрації відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, підлягає реєстрації після реєстрації такої накладної, для чого постачальник (продавець) товарів/послуг повинен протягом операційного дня зареєструвати податкову накладну (незалежно від дати її складення з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) та розрахунок коригування».
Тобто пунктом 6 Порядку № 1246 до процедури реєстрації розрахунку коригування є сукупність наступних умов: 1)потреба в реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної, яка була складена до 01.02.2015 p.; 2)відсутність законодавчо встановленої вимоги на момент складання податкової накладної щодо обов'язкової її реєстрації в ЄРПН; 3) відсутність факту реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН.
Стаття 102 ПКУ не встановлює строкові обмеження конкретно для процесу коригування кількісних та вартісних показників податкової накладної, тому граничний строк в 1095 днів, який вказаний в цій статті, може застосовуватись до процесу реєстрації розрахунків коригування лише за умови наявності підстав для застосування п.6 Порядку №1246, тому що тільки п. 6 Порядку №1246 містить посилання на граничний строк, передбачений ст. 102 ПКУ.
Але обставини справи не відповідають умовам застосування п.6 Порядку №1246. Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ з 01.07.2011 р. обов'язкова реєстрація податкових накладних запроваджується для платників податку на додану вартість, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.
Податкова накладна № 4 (показники якої відкориговані розрахунком коригування № 1 від 07.03.2019 р.) була складена позивачем 18.10.2012 р. Станом на цю дату діяла вимога ПКУ щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних, в яких сума ПДВ перевищувала 10 000 грн. За податковою накладною № 4 від 18.10.2012 р. загальна сума ПДВ складала 250000,00 грн. Тобто ця податкова накладна підлягала обов'язковій реєстрації в ЄРПН.
Податкова накладна № 15 (показники якої відкориговані розрахунком коригування № 2 від 07.03.2019 р.) була складена позивачем 20.11.2012 р. Станом на цю дату діяла вимога ПКУ щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних, в яких сума ПДВ перевищувала 10 000 грн. За податковою накладною № 15 від 20.11.2012 р. загальна сума ПДВ складає 383333,33 грн. Тобто і ця податкова накладна підлягала обов'язковій реєстрації в ЄРПН.
Податкова накладна № 16 (показники якої відкориговані розрахунком коригування № З від 07.03.2019 р.) була складена позивачем 20.12.2011 р. З 01 липня 2011 р. діяла вимога ПКУ щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних, в яких сума ПДВ перевищувала 100 000 грн. За податковою накладною №16 від 20.12.2011 р. загальна сума ПДВ складає 908 841,00 грн. Тобто ця податкова накладна також підлягала обов'язковій реєстрації в ЄРПН.
Податкова накладна № 40 (показники якої відкориговані розрахунком коригування № 4 від 07.03.2019 р.) складена позивачем 28.12.2011 р. Як і у випадку з попередньою податковою накладною, станом на дату складання податкової накладної № 40 від 28.12.2011 р. діяла вимога ПКУ щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних, в яких сума ПДВ перевищувала 100 000 грн. За цією податковою накладною загальна сума ПДВ складає 1 166 666,67 грн. Тобто і ця податкова накладна також підлягала обов'язковій реєстрації в ЄРПН.
Податкова накладна № 28 (показники якої відкориговані розрахунком коригування № 6 від 07.03.2019 р.) була складена позивачем 18.08.2011 р. Оскільки з 01.07.2011 р. відповідно до вимог ПКУ обов'язковій реєстрації в ЄРПН підлягали податкові накладні, в яких сума ПДВ перевищувала 100 000,00 грн., а загальна сума ПДВ за цією податковою накладною складає300 000,00 грн., тому податкова накладна № 28 від 18.08.2011 р. також підлягала обов'язковій реєстрації в ЄРПН.
Отже, застосування п. 6 Порядку №1246, як відсутність законодавчо встановленої вимоги щодо обов'язкової реєстрації податкової накладної в ЄРПН на момент її складання, так як податкові накладні, до яких 07.03.2019 р. складені розрахунки коригування, відповідно до вимог ПКУ, підлягали обов'язковій реєстрації в ЄРПН в момент їх складання.
Пунктом 201.10. ст. 201 ПКУ (в редакції, чинній станом на дату складання позивачем податкових накладних) передбачено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.
До цієї позовної заяви позивач долучає роздруковані з ЄРПН квитанції до вищезазначених податкових накладних, які містять наступну інформацію:
- податкова накладна № 4 від 18.10.2012 доставлена до ДПА 23.10.2012 р. в 15:00:18, документ прийнятий та йому призначений реєстраційний номер 9065581172 ;
- податкова накладна № 15 від 20.11.2012 доставлена до ДПА 22.11.2012 в 15:24:33, документу призначений реєстраційний номер 9073905850 та вказано, до документ прийнято;
- податкова накладна № 16 від 20.12.2011 доставлена до ДПА 23.12.2011 р. в 11:45:32, документу призначений реєстраційний номер 9012930877 та зазначено, що документ прийнято;
- податкова накладна № 40 від 28.12.2011 доставлена до ДПА 29.12.2011 р. в 15:26:04, документу призначений реєстраційний номер 9013012690 та зазначено, що документ прийнято
- податкова накладна № 28 від 18.08.2011 доставлена до ДПА 18.08.2011 р. в 11:49:08, документу присвоєний реєстраційний номер 9006853282 та зазначено, що документ прийнято.
Податкові накладні, до яких 07.03.2019 позивачем складено розрахунки коригування, були зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується відповідними квитанціями, які, згідно п.201.10 ст. 201 ПКУ, є належними доказами факту реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Таким чином, в спірних правовідносинах відсутні умови для застосування положень п.6 Порядку №1246, оскільки податкові накладні, до яких позивачем складалися розрахунки коригування, підлягали реєстрації в ЄРПН та були зареєстровані в ньому. А оскільки відсутні умови для застосування п.6 Порядку № 1246, тому відсутні умови для застосування і ст. 102 ПКУ, так як ця стаття самостійно не регулює питання строків здійснення коригування показників податкової накладної, а лише містить строк, на який зроблено посилання в п. 6 Порядку № 1246.
На підставі вищевикладених обґрунтувань, ТОВ «ІСТ ЮРОУП ПЕТРОЛЕУМ» вважає, що відмова ДФС у прийнятті до реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників № 1 від 07.03.2019 до податкової накладної № 4 від 18.10.2012; № 2 від 07.03.2019 до податкової накладної № 15 від 20.11.2012; № 3 від 07.03.2019 до податкової накладної № 16 від 20.12.2011; № 4 від 07.03.2019 до податкової накладної № 40 від 28.12.2011; № 6 від 07.03.2019 до податкової накладної № 28 від 18.08.2011 не ґрунтується на нормах чинного податкового законодавства, суперечить нормам ПКУ та Порядку №1246, що є прямим порушенням положень ст. 19 Конституції України, яка передбачає : «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України»
Верховним Судом висловлено правову позицію щодо застосування норм ст.ст. 102 та 192 ПКУ, викладені в постанові від 07.11.2018 по справі № 816/1403/17, обставини якої є повністю аналогічними обставинам даної справи, тобто: однакові підстави для складання розрахунків коригувань - повернення раніше отриманого авансу; в обох справах підставою для звернення позивача до суду стала відмова ДФС в реєстрації розрахунків коригувань до податкових накладних, складених більше ніж за 1095 днів до дати складання розрахунку коригування; в квитанції №1 до розрахунку коригування ДФС в обох справах зазначила дослівно однакові підстави відмови в прийнятті розрахунку коригування до реєстрації в ЄРПН. При перегляді судових рішень по справі № 816/1403/17 в касаційному порядку Верховний Суд підтвердив свою позицію щодо застосування норм ст. 192 ст. 102 ПКУ, раніше висловлену при розгляді справ № 803/940/16 та № 810/30/16.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин і не довели правомірності винесення оскаржуваних рішень.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 1 від 07.03.2019 до податкової накладної № 4 від 18.10.2012;
розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 2 від 07.03.2019 до податкової накладної № 15 від 20.11.2012;
розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 3 від 07.03.2019 до податкової накладної № 16 від 20.12.2011;
розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 4 від 07.03.2019 до податкової накладної № 40 від 28.12.2011;
розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 6 від 07.03.2019 до податкової накладної № 28 від 18.08.2011.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати в операційні дні, коли їх було надіслано засобами електронного зв'язку, в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, а саме:
21.03.2019 - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 1 від 07.03.2019 р. до податкової накладної № 4 від 18.10.2012;
21.03.2019 - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 2 від 07.03.2019 р. до податкової накладної № 15 від 20.11.2012;
21.03.2019 - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 3 від 07.03.2019 р. до податкової накладної № 16 від 20.12.2011;
28.03.2019 - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 4 від 07.03.2019 р. до податкової накладної № 40 від 28.12.2011;
28.03.2019 - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 6 від 07.03.2019 р. до податкової накладної № 28 від 18.08.2011.
Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Юроуп Петроліум» (код ЄДРПОУ 35251246) судові витрати в сумі 9605,00 грн. (дев'ять тисяч шістсот п'ять гривень 00 копійок).
Позивач: Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ Юроуп Петроліум» (04123, м.Київ, вул.Западинська, 13-А, код ЄДРПОУ 35251246).
Відповідач: Державна фіскальна служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197).
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій