ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
23 липня 2019 року м. Київ№ 826/10959/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження питання про закриття провадження в адміністративній справі:
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій остання просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати позивачці спадкового майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у повному обсязі та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 9911,88 грн. недоотриманої пенсії, що входить до складу спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка доводилася позивачці бабусею, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві серії НОМЕР_1 від 21.07.2017р.
Позивачка після її смерті прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, що було видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орловою О.А., 06.03.2018р. за реєстровим номером 69. Відповідно до вказаного свідоцтва, спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із сум недоотриманої у зв'язку зі смертю пенсії у розмірі (загальній сумі) 42 458,40 грн., яка належала спадкодавцеві, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №31969/04 від 19.12.2017р.
Проте, відповідач виплатив позивачці недоотриману пенсію померлої лише у розмірі 32 546,52 грн. Причиною недоплати позивачці суми недоотриманої пенсії у розмірі 9 911,88 грн. відповідач у листі №574/04 від 11.05.2018р. та у наданому до матеріалів справи відзиві пояснив, що виплата вказаної суми проводилася із застосуванням трирічного строку, передбаченого ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з моменту звернення позивачки до відповідача зі всіма документами про право на спадщину.
ОСОБА_1 , посилаючись на статті 1217, 1218, 1227 Цивільного кодексу України , статті 52, 91 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зазначає, що обмеження виплат недоотриманої пенсії трирічним строком у випадку спадкування такої пенсії, законодавством не передбачено.
Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналіз вказаних статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (в тому числі доплат до пенсії).
У правовідносинах, пов'язаних із реалізацією права на спадщину, реалізується не публічний, а приватний інтерес.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до вимог статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Право на спадщину є приватноправовим (цивільним) правом майнового характеру.
З приписів Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що спори щодо складу спадщини вирішуються за правилами цього кодексу.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності відповідача протиправною і зобов'язання здійснити виплату недоотриманої пенсії, обґрунтовуючи своє право на отримання такої пенсії тим, що така виплата входить до складу спадщини відповідно до статті 1227 ЦК.
Відтак, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини мають приватноправовий характер, а тому даний спір не належить до юрисдикції суду адміністративної юрисдикції, а повинен вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі N 286/3516/16-ц (провадження N 14-95цс19).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства суд закриває провадження у справі.
З огляду на наведене провадження в даній справі підлягає закриттю.
Відповідно до ч.2 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанції.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн., відповідно до квитанції про сплату №31117 від 11.08.2018 року.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
З підстав наведеного, суд дійшов висновків про те, що позивач наділений правом повернення з Державного бюджету України 704,80 грн. судового збору у зв'язку із закриттям провадження у справі.
Водночас, у зв'язку з відсутністю клопотання позивача про повернення сплаченого за подання позовної заяви до суду судового збору у зв'язку із закриттям провадження у справі, суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Закрити провадження в справі за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд таких позовних вимог віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 292-297 КАС України, з урахуванням вимог пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України
Суддя А.С. Мазур