18 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/5566/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Шевчук С.М., Хобор Р.Б.
з участю секретаря судового засідання: Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Сподарик Н.І., час ухвалення судового рішення 14 год 44 хв у м. Львові, час складання повного судового рішення 15 квітня 2019 року) за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
У листопаді 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці у Львівській області, Управління, відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЛВ 773/592/АВ/ФС від 22.08.2018.
Позов мотивований тим, що відповідачем порушено порядок інспекційного відвідування, під час проведення якого посадова особа контролюючого органу не встановила особу, яка нібито працювала у неї без укладення трудового договору, тим самим прийшла до безпідставного висновку про порушення нею вимог трудового законодавства. Крім того, відповідачем порушено порядок накладення штрафів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 позов було задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ Держпраці у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007 (далі - Закон №877-V), зокрема ч.5 ст.7 та п.11 ст.4 цього Закону та п.8 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі - Порядок №295), зокрема в частині неповідомлення об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи про проведення інспекційного відвідування, залишивши поза увагою той факт, що таке повідомлення могло завдати шкоди такому заходу контролю. Крім того, апелянт вказує на те, що акт інспекційного відвідування та припис про усунення виявлених порушень був підписаний позивачем без жодних зауважень та заперечень. Вважає, що факт допуску ФОП ОСОБА_1 до роботи працівника без належного оформлення трудових відносин підтверджується зібраними в ході інспекційного відвідування матеріалами.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 , яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що відповідно до направлення №1555 від 30.07.2018 про проведення інспекційного відвідування та наказу ГУ Держпраці у Львівській області №1710-П від 30.07.2018, інспектором праці Меленюк Г.С. у період з 11 год 50 хв по 15 год 40 хв 31.07.2018 було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за юридичною адресою : АДРЕСА_1 (фактична адреса : АДРЕСА_2 ), щодо додержання законодавства про працю.
За результатами інспекційного відвідування 31.07.2018 було складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЛВ773/592/АВ (далі - Акт інспекційного відвіджування), яким встановлено порушення вимог ч.1, ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 (далі - Порядок №413), зокрема, допуск до роботи на посаду продавця громадянки ОСОБА_3 без укладення трудового договору та не повідомлення у встановленому порядку органів ДФС про її прийом на роботу.
На підставі висновків акту перевірки, ГУ Держпраці у Львівській області було складено протокол про адміністративне правопорушення №ЛВ778/592/АВ/П/ПТ від 10.08.2018, у якому викладені аналогічні факти, що в матеріалах адміністративної справи про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ФОП ОСОБА_1 за ч.3 ст.41 КУпАП, постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.11.2018 по справі №456/3351/18, яка набрала законної сили 03.12.2018, було закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ФОП ОСОБА_1 за ч.3 ст.41 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
За результатами перевірки ГУ Держпраці у Львівській області було винесено постанову про накладення штрафу №ЛВ773/592/АВ/ФС від 22.08.2018, якою на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 111 690 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано вимог законодавства щодо порядку та строків вручення направлення та відповідно було порушено право позивача на не допуск до здійснення інспекційного відвідування. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не було доведено факт допуску громадянки ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, оскільки не було встановлено її особу, натомість встановлено, що особа з таким прізвищем та ініціалами працює на посаді секретаря судових засідань Краснопільського районного суду Сумської області.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
За змістом п.1 ч.2 ст.2 КАС України, суди перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, в першу чергу повинні з'ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що прийняттю оспорюваної постанови передувало проведення інспекційного відвідування за результатами якого, 31.07.2018 складено Акт інспекційного відвідування.
З цього слідує, що постанову про накладення штрафу, в рамках того, чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необхідно перевірити починаючи із законності проведення перевірки за результатами якої складено Акт інспекційного відвідування, на підставі якого прийняте рішення про накладення штрафу.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 (далі - Положення №96) передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.4 Положення №96).
Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (п.п.5 п.6 Положення №96).
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення №96).
У статті 1 Закону №877-V міститься визначення, за яким державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами.
Згідно ч.1 ст.38 Закону України «Про охорону праці» №2694-XII від 14.10.1992 (далі - Закон №2694-XII), державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює, в тому числі центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Відповідно до ч.1 ст.39 Закону №2694-XII, посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право, зокрема, безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.
Згідно ч.1 ст.259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, Закон №877-V визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено ч.1 ст.6 Закону №877-V, відповідно до якої, підставами для здійснення позапланових заходів є :
- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;
- неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
- доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №877-V, його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно частини 4 цієї статті, заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Крім того, при здійсненні контрольних заходів незважаючи на особливості нормативного регулювання в окремих сферах контролюючі органи мають дотримуватися вимог ч.5 ст.2 Закону №877-V.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.7 Закону №877-V, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:
- найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;
- найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи-підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;
- місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Згідно п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань.
Пунктом 5 цього Порядку визначено підстави для проведення інспекційних відвідувань : 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією : Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про : - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; - роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України «Про відпустки»); - роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Згідно п.10 Порядку №295, тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №877-V, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
Наказом ГУ Держпраці у Львівській області №1710-П від 30.07.2018, в якості правової підстави проведення інспекційного відвідування визначено п.п.3 п.5 Порядку №295, згідно якого предметом інспекційні відвідування є виключно питання виявлення неоформлених трудових відносин.
Отже, колегія суддів погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, що відповідач вдавшись до перевірки дотримання об'єктом відвідування інших питань, зокрема, щодо інструктування працівників з питань охорони праці та дотримання державних гарантій в оплаті праці вийшов за межі предмету перевірки, визначеного наказом керівника та направленням.
Частиною п'ятою статті 7 Закону № 877-V передбачено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
При цьому, наведені норми передбачають ознайомлення фізичної особи-підприємця з підставою проведення перевірки та її предметом, а також вручення відповідних копій наказу, направлення (посвідчення) та службового посвідчення перед початком проведення перевірки та тільки після цього, якщо особа не скористалась своїм правом не допустити посадових осіб Держпраці до проведення перевірки, розпочати її проведення.
Позивач заперечує факт вручення їй перед початком проведення перевірки направлення на проведення перевірки та наказу про проведення перевірки.
Відповідно до абз.3 ч.5 ст.7 Закону №877-V, суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач була позбавлена можливості скористатися наданим їй правом не допуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, у разі не пред'явлення документів, передбачених ст.7 Закону №877-V, оскільки посадовими особами Управління інспекційне відвідування було розпочате за її відсутності чи уповноваженої нею особи.
Згідно ч.2 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки, зокрема, щодо дотримання законодавства про працю та зайнятість населення і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог цього законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Держпраці.
Відповідно до ст.74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Порушення законодавства про працю та зайнятість населення можуть бути встановлені лише за результатами перевірки (інспекційного відвідування), які оформлюються актом.
Оскільки, судом встановлено численні порушення порядку проведення перевірки, який визначений Законом №877-V, то Акт інспекційного відвідування, в силу вимог статті 74 КАС України, слід вважати недопустимим доказом.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прийнята на підставі Акта інспекційного відвідування, який є недопустимим доказом, оспорювана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.06.2018 по справі №821/597/17), від 20.03.2018 по справі №810/1438/17, від 14.05.2019 по справі №813/8011/14), від 16.01.2018 по справі № 826/442/13, від 19.03.2019 по справі №808/8234/15, яка полягає в тому, що акт, отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень допустимості доказів, закріплених статтею 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Рішення прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню.
Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що порушення визначеного законом порядку здійснення певних процедур підриває основи правової держави та не може бути допустимим для існування в рамкам правового суспільства, оскільки руйнує правовий порядок в державі і створює умови для різного роду зловживань збоку суб'єктів владних повноважень і ставить їх у більш вигідне становище порівняно з фізичними чи юридичними особами.
Щодо самого правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при організованому наборі працівників, при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, при укладенні контракту, у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі, при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою, в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
У відповідності до ст.29 КЗпП України, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами, проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Згідно ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Згідно положень Постанови №413, повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Аналізуючи наведені вище норми, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований, зокрема, в акті перевірки, на підставі якого можуть бути накладені штрафи та доведений належними доказами.
Зі змісту положень статті, яка передбачає відповідальність суб'єктів господарювання за порушення трудового законодавства, а саме ст.265 КЗпП України, вбачається спеціальний суб'єкт відповідальності за порушення наведені в цій статті, якими є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю.
Таким чином, можливість контролюючого органу застосувати штраф до об'єкта перевірки залежить від доведеності того, що об'єкт перевірки є суб'єктом відповідальності, зокрема, за ст.265 КЗпП України.
В акті інспекційного відвідування вказано, що відповідні висновки в акті перевірки були зроблені інспекторами на підставі особистих пояснень продавця ОСОБА_3 , відібраних під час перевірки, в яких вона зазначила, що працює продавцем з 2018 року в магазині, що належить ФОП ОСОБА_1 , отримує заробітну плату у розмірі 2000,00 грн, графік роботи у неї позмінний з 08 год 00 год до 22 год 00 год. Виконання обов'язків продавця у ФОП ОСОБА_1 було зафіксовано засобами відеотехніки.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що представником відповідача не долучено до матеріалів справи та Акта інспекційного відвідування жодного доказу з приводу реалізації товару саме особою ОСОБА_3 , копії паспорта громадянина України чи будь-яких письмових пояснень останньої.
Також, наявної в матеріалах справи даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які є у вільному доступі, ОСОБА_3 займає посаду секретаря судового засідання (тип посади - посада державної служби категорії В), місце праці - Краснопільський районний суд Сумської області.
Крім того, згідно довідки ГУ ПФ України у Львівській області №26581/05-71 від 19.12.2018 позивач підприємницьку діяльність здійснює з використанням праці осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Отже, в обсязі встановлених по цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції. Що висновки щодо порушень фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства про працю побудовані на припущеннях та не підтверджені належними й допустимими доказами, оскільки факт допуску позивачем до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_3 відповідачем не доведено.
Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року по справі №1340/5203/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. М. Шевчук
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 23.07.2019.