Справа № 2340/5155/18 Головуючий у 1 інстанції: Гайдаш В.А.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
18 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Літвіної Н.М. Собківа Я.М. Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Черкаській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визання протиправними та скасування рішень -
Позивач - Головне управління ДФС у Черкаській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути податковий борг в розмірі 57520 грн. 41 коп.
Також, від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява, в якій вона просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2018 р. №0079979-1307-2301, №0079980-1307-2301, №0079981-1307-2301, №0079982-2301, №0079991-1307-2301, №0079993-1307-2301, №0079994-1307-2301, №0079995-1307-2301.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року позову Головного управління ДФС у Черкаській області відмовлено повністю.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 03.04.2018 №0079979-1307-2301, №0079980-1307-2301, №0079981-1307-2301, №0079982-2301, №0079991-1307-2301, №0079993-1307-2301, №0079994-1307-2301, №0079995-1307-2301.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Головне управління ДФС у Черкаській області звернувся з апеляційною скаргою, просить відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 в повному обсязі, адміністративний позов Головного управління ДФС у Черкаській області про стягнення податкового боргу - задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що Черкаською міською радою до 15 липня 2016 року не було прийнято нового рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів на 2017 рік, тому ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не повинні застосовуватись з коефіцієнтом 0,5, так, як це суперечить Податковому та Бюджетному кодексам України. Відповідно, діючим є рішення Черкаської міської ради від 25.06.2015 року № 2-1312 «Про ствердження Положення та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», а тому, за 2017 рік Позивач повинен сплачувати податок на нерухоме майно виходячи зі ставки податку у розмірі 16 грн. 00 коп.
11 червня 2019 року електронною поштою та 13 червня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
19 червня 2019 року електронною поштою та 21 червня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДФС у Черкаській області надійшла відповідь на відзив позивача.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Черкаській області, відповідно до ст. 266 Податкового кодексу України, обчислено ОСОБА_1 суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виходячи із ставки податку в розмірі 16,00 грн. та сформовано податкові повідомлення-рішення від 03.04.2018 р. №0079979-1307-2301, №0079980-1307-2301, №0079981-1307-2301, №0079982-2301, №0079991-1307-2301, №0079993-1307-2301, №0079994-1307-2301, №0079995-1307-2301.
На підставі вищевказаних податкових повідомлень-рішень, Головним управлінням ДФС у Черкаській області подано позов про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 57 520 грн. 41 коп.
Також, ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву, згідно якої, заявник просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2018 №0079979-1307-2301, №0079980-1307-2301, №0079981-1307-2301, №0079982-2301, №0079991-1307-2301, №0079993-1307-2301, №0079994-1307-2301, №0079995-1307-2301, на підставі яких відповідачем нараховано податковий борг.
Таким чином, у зв'язку із оскарженням відповідачем за первісним позовом податкових повідомленнь-рішень, сума податкового боргу є неузгодженою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 Податкового кодексу України.
Так, з 01.01.2015 р. набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIІI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), було введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі, нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його частка.
В силу пп. 266.3.1, пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.
Як вбачається з матеріалів справи, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є майно, яке належить ОСОБА_1 та знаходиться в м . Черкаси .
Згідно розрахунку податку на нерухоме майно, Головним управлінням ДФС у Черкаській області обчислено ОСОБА_1 суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виходячи із ставки податку в розмірі 16,00 грн.
Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Пунктом 4.3 ст. 4 ПК України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
Разом з цим, згідно п. 4.4 ст. 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків, визначені ст. 12 ПК України.
Згідно ст. 8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно до пп. 10.1 та 10.2 ст. 10 ПК України, до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Тобто, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 ПК України.
В силу п. 12.3 ст. 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК України).
Підпунктом 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст. 7 ПК України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (п.п.12.3.3 п. 12.3 ст. 12 ПК України).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що, згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п.12.3.4 п. 12.3 ст. 12 вказаного Кодексу.
У відповідності до п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Статтею 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Разом з цим, згідно з п. 5 р. XIX «Прикінцеві положення» ПК України, органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.
З наведеного вище вбачається, що безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже, і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Крім того, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
28 січня 2016 року Черкаською міською радою прийнято рішення №2-136 «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року №2-1312 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси» згідно з яким п.6.2 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси викладено у наступній редакції - ставка податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 06.09.2016 року (справа №712/2617/16-а), залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 року, Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 року (№ К/800/33547/16) та постановою Верховного Суду від 25.05.2018 р. визнано п.6.2 Положення «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 28.01.2016 у № 2-136 недійсним та нечинним - таким, що не набрав чинності з 01.01.2016 р.
Приймаючи вищевказані судові рішення, суди виходили з того, що оскаржуваний пункт рішення Черкаської міської ради про встановлення місцевих податків і зборів щодо набрання ним чинності та застосування з 01.01.2016 р. не відповідає засадам та правилам податкового законодавства, які, у даному випадку, передбачають відповідне застосування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
При цьому, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 07.06.2017 р. у справі №712/2617/16-а зазначив, що Законом України від 24.12.2015 № 909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» лише рекомендовано органам місцевого самоврядування вчинити певні дії, в той час, як підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України законодавцем чітко встановлено повноваження місцевих рад при встановленні місцевих податків та зборів, які, враховуючи статтю 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.09.2016 у справі №712/2617/16-а набрала законної сили 10.11.2016 р..
У той же час, 01 січня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20 грудня 2016 року №1791-VIII, відповідно до п.3 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого установлено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5.
Отже, враховуючи те, що Черкаською міською радою до 15 липня 2016 року не було прийнято рішення щодо встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік, підлягає застосуванню ставка, визначена рішенням Черкаської міської ради №2-1312 від 25.06.2015 р., тобто 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, з коефіцієнтом 0,5.
В той же час, 01 січня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року №1791-VIII, відповідно до п.3 р. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого установлено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5.
Отже, враховуючи, що Черкаською міською радою до 15 липня 2016 року не було прийнято рішення щодо встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік, ставки єдиного податку для платників першої групи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки мають застосовуватись з коефіцієнтом 0,5.
Таким чином, встановлена п.6.2 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року №2-1312, ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості що перебувають у власності юридичних осіб, яка становить 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, має застосовуватись із урахуванням коефіцієнту 0,5, встановленого п.3 «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року №1791-VIII. Тобто, ставка податку за 1 кв. метр нерухомості на 2017 рік складає 8,00 грн., де (3200,00 (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2017 р.) *0,5% (ставка податку)=16*0,5 (коефіцієнт)=8,00 грн.).
Враховуючи вищевказане, доводи апелянта про необхідність застосування ставки податку на нерухоме майно згідно рішення Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року №2-1312 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки встановлена п.6.2 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року №2-1312, ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, яка становить 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, має застосовуватись із урахуванням коефіцієнту 0,5 встановленого п.3 р.ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20 грудня 2016 року №1791-VIII.
Відтак, як вірно встановлено судом першої інстанції, контролюючий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, помилково застосував ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік за 1 кв. метр 16 грн., а не 8 грн.
Разом з цим, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 , дійшов висновку про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в повному обсязі.
Водночас, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів того, що вона звільнена від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2017 році.
Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловленої у постанові від 25 березня 2019 року по справі №823/1248/17: «Суди не були позбавлені можливості виділення із загальної суми податкового зобов'язання, визначеного спірними податковими повідомленнями-рішеннями, сум податкового зобов'язання нарахованого неправомірно».
Враховуючи викладене, під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 03.04.2018 р. №0079979-1307-2301 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, 6 265 грн. 60 коп.; №0079980-1307-2301, в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, 3 155,20 грн.; №0079981-1307-2301, в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, 4 425,66 грн.; №0079982-2301, в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, 4 867,44 грн.; №0079991-1307-2301 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, 2 130,40 грн.; №0079993-1307-2301, в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, 6 502,40 грн.; №0079994-1307-2301 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, 1612,00 грн.; №0079995-1307-2301, в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, 3 747,20 грн. є незаконними і підлягають скасуванню.
Таким чином, оскільки контролюючим органом відносно позивача невірно застосовано ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік, податкові повідомлення-рішення від 03.04.2018 р. №0079979-1307-2301, №0079980-1307-2301, №0079981-1307-2301, №0079982-2301, №0079991-1307-2301, №0079993-1307-2301, №0079994-1307-2301, №0079995-1307-2301 підлягають скасуванню в частині.
Відповідно, позов Головного управління ДФС у Черкаській області про стягнення з відповідача, на підставі вказаних рішень, податкового боргу задоволенню не підлягає, оскільки податковий борг, станом на час розгляду справи, є неузгодженим.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Головного управління ДФС у Черкаській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу є необґрунтованими, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в їх задоволенні.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції помилково визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.04.2018 р. №0079979-1307-2301, №0079980-1307-2301, №0079981-1307-2301, №0079982-2301, №0079991-1307-2301, №0079993-1307-2301, №0079994-1307-2301, №0079995-1307-2301 повністю.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі частково спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права частково призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року в частині задоволених позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 - скасувати та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 03.04.2018 р. №0079979-1307-2301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 6 265,60 грн.; №0079980-1307-2301, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 3 155,20 грн.; №0079981-1307-2301, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 4 425,66 грн.; №0079982-2301, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 4 867,44 грн.; №0079991-1307-2301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 2 130,40 грн.; №0079993-1307-2301, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 6 502,40 грн.; №0079994-1307-2301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1612,00 грн.; №0079995-1307-2301, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 3 747,20 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Літвіна Н.М. Собків Я.М.
Повний текст постанови виготовлено 23.07.2019 року.