Справа № 826/15848/18 Головуючий у 1 інстанції: Пащенко К.С.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
18 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Літвіної Н.М. Собківа Я.М. Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-захист-1" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-захист-1" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп-захист-1" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві № 14162 від 18.09.2018 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп-захист-1" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, а саме: направлення запиту обґрунтоване не виявленою недостовірністю даних у поданій податковій декларації, а не підтвердженим припущенням про відсутність факту здійснення господарських операцій, а тому платник податку звільняється від обов'язку надання відповіді на такий запит
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до ТОВ «Віп-Захист-1» із запитом № 50698/10/26-15-14-04-05-12 від 22.08.2018 р., в якому зазначило, що контролюючим органом виявлено факти, які свідчать про недостовірність визначення ТОВ «Віп-Захист-1» даних податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс», що містяться у податковій декларації з ПДВ за квітень 2017 року у сумі 128 333,00 грн.; по взаємовідносинах із ТОВ «Охоронна фірма «Вокводав», що містяться податковій декларації з ПДВ за травень 2017 року у сумі 67 500,00 грн. При цьому, Головне управління ДФС у м. Києві попросило позивача надати пояснення та їх документальне підтвердження з приводу недостовірності визначення ТОВ «Віп-Захист-1» даних податкового кредиту.
Листом (вих. № 04.09-18 від 04.09.2018 р.) ТОВ «Віп-Захист-1» повідомило Головне управління ДФС у м. Києві, що запит № 50698/10/26-15-14-04-05-12 від 22.08.2018 р. складений із порушенням вимог ст. 73 ПК України, а тому є таким, що не потребує відповіді.
18.09.2018 р. Начальником Головного управління ДФС у м. Києві було прийнято наказ № 14162 від 18.09.2018 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Віп-Захист-1». В наказі зазначено, що він прийнятий на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, у зв'язку із відмовою в надані пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві № 50698/10/26-15-14-04-05-12 від 22.08.2018 р.
Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Порядок проведення документальних позапланових виїзних перевірок регламентовано статтею 78 Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту
З наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.
В силу пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Аналіз зазначених норм податкового законодавства свідчить про те, що запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко визначені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження. Також запит має бути оформленим у відповідності до закону, а також, містити печатку контролюючого органу.
Обов'язок платника податків із надання запитуваної інформації виникає виключно за умови оформлення запиту, згідно з вимогами пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.
Так, апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, а тому платник податку звільняється від обов'язку надання відповіді на такий запит, що, в свою чергу, виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано.
Так, пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Матеріали справи свідчать, що згідно запиту від 22.08.2018 р. N 50698/10/26-15-14-04-05-12 про надання інформації та її документального підтвердження, відповідач, на підставі підпункту 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 3 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73, пункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з проведенням аналізу інформації, що міститься в податкових деклараціях платника податку та виявлення недостовірності інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за квітень, травень 2017 року, просить позивача надати пояснення та їх документальне підтвердження стосовно взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплект Стандарт Сервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма «Вокводав" за вказаний період.
Так, із тексту запиту № 50698/10/26-15-14-04-05-12 від 22.08.2018 р. вбачається, що підставою для його надіслання стала виявлена контролюючим органом недостовірність визначення ТОВ «Віп-Захист-1» даних податкового кредиту:
- по взаємовідносинах із ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс», що містяться у податковій декларації з ПДВ за квітень 2017 року у сумі 128 333,00 грн.;
- по взаємовідносинах із ТОВ «Охоронна фірма «Вокводав», що містяться податковій декларації з ПДВ за травень 2017 року у сумі 67 500,00 грн.
Контролюючий орган зазначив, що така недостовірність підтверджується, зокрема, наступним: - поясненнями керівника підприємства-контрагента ОСОБА_1 про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс»;- вироком Жовтневого районного суду м. Дніпра від 24.05.2018 у справі №201/4522/18; - аналізом інформаційних баз, в ході якого встановлено відсутність у ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» будь-яких основних фондів та виробничих потужностей.
Також, на виконання вимог п 73.3 ст. 73 ПК України, у запиті № 50698/10/26-15-14-04-05-12 від 22.08.2018 р. зазначено перелік інформації, яка витребовується, та перелік документів, які пропонується надати, а саме: - письмові пояснення по зазначеним у запиті фактам;- договори, згідно яких було придбано послуги;- податкові накладні отримані від ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав»;- рахунки-фактури; акти виконаних робіт, які підтверджують факт надання послуг; -платіжні доручення, що підтверджують факт оплати отриманих послуг;- оборотно-сальдові відомості по рахунках: 311, 361, 631, 371; - відомості про формування витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування по взаємовідносинах із ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав»;- інші документи, які пов'язані із здійсненням фінансово-господарських операцій із ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав».
Таким чином, з наведеного вбчається, що запит ГУ ДФС у м. Києві складений відповідно до вимог вищенаведених норм податкового законодавства та містить підстави для їх направлення, перелік конкретних порушень формування податкового кредиту, які були допущені Товариством при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», а також обставини, які свідчать про наявність у відповідача сумнівів щодо реальності господарських операцій Товариства з вказаними контрагентами. Зазначене, у свою чергу, свідчить про обов'язок позивача надати пояснення та їх документальні підтвердження на отриманий від відповідача запит.
В силу п.п. 16.1.5., 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний: подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.
Листом ТОВ «Віп-Захист-1» (вих. № 04.09-18 від 04.09.2018 р. повідомив податковий орган про те, що, запит оформлений з порушенням законодавства, а тому Товариство звільнене від обов'язку надавати відповідь на вказаний запит. У зв'язку із чим, позивач витребувані відповідачем документи не надав.
Як зазначалося, оскільки позивач не надав витребувані відповідачем письмові пояснення та їх документальне підтвердження, 18.09.2018 р. Начальником Головного управління ДФС у м. Києві, на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, було прийнято наказ № 14162 від 18.09.2018 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Віп-Захист-1».
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Апелянтом під час розгляду справи не надано належних доказів щодо того, що запит податковим органом складено з порушенням статті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, а наказ № 14162 від 18.09.2018 р. прийнятий відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстави, визначеної пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, для призначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 14162 від 18.09.2018 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-захист-1" та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок доказування правомірності спірного рішення виконав в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250,315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-захист-1" залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Літвіна Н.М. Собків Я.М.
Повний текст постанови виготовлено 22.07.2019 року.