Справа № 806/2305/18
Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач: Франовська К.С.
18 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І.
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року та від 20 травня 2019 року (час ухвалення та дата складання повного тексту ухвал суду першої інстанції-не зазначено, місце постановлення ухвали-м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області про визнання протиправними рішення,
В провадженні Сьомого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа № 806/2305/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності щодо розгляду її заяви від 18.12.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.12.2017. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2017 та вирішити питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на території Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами села Видумка. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду набрало чинності 25 жовтня 2018 року і звернуто до виконання виданням виконавчого листа.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, у квітні та травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із заявами про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 25.07.2018 року.
Ухвалами суду від 07.05.2019 р. та від 20.05.2019 р. у задоволенні заяв відмовлено.
Не погодившись з такими рішеннями, ОСОБА_1 оскаржила їх до апеляційного суду.
За результатами апеляційного розгляду, постановлені Житомирським окружним адміністративним судом ухвали скасовані, справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду питання щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі № 806/2305/18.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в процесі розгляду даної справи, судом встановлено ряд порушень, допущених відповідачем щодо виконання судового рішення, що зумовило численні обґрунтовані звернення ОСОБА_1 в суди, тяганину та ряд інших негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Згідно із ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, вказаною нормою визначено особливий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, який здійснюється судом в процесі контролю за виконанням судових рішень.
Колегія суддів встановила, що підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом була її незгода з бездіяльністю відповідача щодо виконання ухваленого на її користь рішення суду .
За змістом ухваленого судом рішення, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний був повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та вирішити питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на території Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами села Видумка, відповідно до законодавства, чинного на момент подання заяви, тобто, 18.12.2017 р.
Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, зазначене судове рішення не виконано до даного часу, а посилання суду на лист №Ж-17196/0-5140/0/22-18 від 12.09.2018 та наказ №103 від 03.04.2019 "Про виконання рішення суду", як на докази фактичного виконання судового рішення, є помилковими.
Як вбачається з листа №Ж-17196/0-5140/0/22-18 від 12.09.2018 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі №806/2305/18 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 18.12.2017 та повідомлено про те, що на підставі розпорядження КМУ №60-р, 28.08.2018 наказом Головного управління затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка виготовлена за державні кошти, на території Пулинського району Житомирської області з урахуванням Перспективного плану формування територіальної громади Мартинівської об'єднаної територіальної громади затвердженого розпорядження КМУ №901 з метою подальшої передачі земельних ділянок у комунальну власність територіальній громаді. Виходячи з наведеного, з урахуванням невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не в змозі позитивно задовольнити заяву та в свою чергу виконало рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі №806/2305/18 у повному обсязі (а.с. 161).
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі №806/2305/18 наказом №103 від 03.04.2019 "Про виконання рішення суду" відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно орієнтовною площею 2.000га для ведення особистого селянського господарства на території Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами села Видумка у зв"язку із порушенням вимог статті 118 Земельного кодексу України.
Відтак, на виконання судового рішення прийнято два рішення Боржника, які, за своїм змістом є новими рішеннями (з інших правових підстав) і не є виконанням рішення суду від 25.07.2018 року у розумінні КАС України.
У відповідності до ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У даній справі відповідач, фактично зловживаючи процесуальними права та порушуючи процесуальні обов'язки, тривалий час не виконуючи судове рішення, надав суду документи, інформація в яких не свідчить про виконання рішення.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що такі діє вчинені стороною, яка є державним органом, що не додає авторитету Державі в питаннях організації та здійснення заходів державного контролю та принижує авторитет судової влади.
На підставі наведеного, з метою усунення причин та умов, що сприяли порушенню відповідачем вимог процесуального закону, суд вважає за необхідно довести вказаний факт до відома Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
При цьому, суд апеляційної інстанції нагадує положення частини другої статті 5 КАС України, статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також судову практику Європейського суду з прав людини, в тому числі й рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кононов та інші проти України», яким встановлено порушення державою Україною пункту 1 статті 6 Конвенції та Протоколу першого до Конвенції й постановлено, що держава Україна має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь особи , які залишаються невиконаними.
Керуючись ст.ст. 243, 249, 324, 325, 328, 329 КАС України, суд
Довести до відома Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3) про викладене для вжиття заходів належного реагування та з метою недопущення таких порушень закону в майбутньому.
Про наслідки розгляду та вирішення окремої ухвали повідомити Сьомий апеляційний адміністративний суд у місячний строк після її надходження.
Окрема ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.