Справа № 806/2305/18
Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач: Франовська К.С.
18 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І.
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року (час ухвалення рішення та дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - не зазначено, місце ухвалення рішення - м.Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області про визнання протиправними рішення,
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо порушення розгляду її заяви від 18.12.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки;
-зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву від 18.12.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки;
-прийняти рішення у формі наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства" орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами села Видумка.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.12.2017. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2017 та вирішити питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на території Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами села Видумка. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, подана на рішення від 25.07.2018 р. повернута у зв'язку із несплатою судового збору.
Судове рішення звернуто до виконання, у справі 20 лютого 2019 року видано виконавчий лист.
12 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд із заявами про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 806/2305/18.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суджу від 14 березня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовлено.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року виправлена описка у резолютивній частині ухвали від 14 березня 2019 року щодо строку і порядку оскарження.
02 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про роз'яснення ухвали від 14.03.2019 року.
Ухвалою суду від 09.04.2019 року у роз'ясненні ухвали від 14.03.2019 року відмовлено.
03 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд із повторною заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 806/2305/18.
Ухвалою суду від 12 квітня 2019 року у встановленні судового контролю за виконанням рішення від 25.07.2018 року у справі № 806/2305/18 відмовлено.
04.04.2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№ 58803286 на підставі виконавчого листа № 533 від 20.02.2019 року.
15 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з заявою в порядку ст.383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 року в адміністративній справі № 806/2305/18.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року подану ОСОБА_1 заяву залишено без задоволення.
10 травня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України ( від 06.05.2019) про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 року в адміністративній справі № 806/2305/18.
В заяві ОСОБА_1 вказувала на невиконання ГУ Держгеокадастру у Житомирській області рішення суду від 25.07.2018 року, порушувала питання про визнання виданого на виконання цього рішення наказу № 103 від 03.04.2019 року та встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 806/2305/18.
10 травня 2019 року скаржник звернулась до суду з заявою про уточнення вимог, зазначених у заяві від 06.05.2019 року про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень, що прийнято на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 року та захист прав позивача на виконання рішення суду , яке набрало законної сили (в порядку ст. 383 КАС України).
В цій заяві ОСОБА_1 доповнила позов вимогами про встановлення факту відповідності її заяви від 18.12.2017 року положенням ч.7 ст.118 ЗК України.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року подану заяву залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду від 25.07.2018 року у справі №806/2305/18 виконано наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №103 від 03.04.2019 року, в порядку та спосіб. визначений судовим рішенням. Прийняття даного наказу суд визнав належним виконанням судового рішення.
При цьому, суд у висновках також зазначив, що підстави відмови, зазначені у наказі №103 не можуть розглядатись в порядку ст.383 КАС, а підлягають оскарженню в порядку позовного провадження.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для залишення її заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 року в адміністративній справі № 806/2305/18 без задоволення, оскільки відповідач має виконувати судові рішення у законний спосіб. Позивач вважає, що відповідач на виконання рішення суду у даній справі повинен був звернутись до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому листі та зміні порядку та способу виконання рішення або повернути у державну власність земельну ділянку, щодо якої звернулась позивач, і тільки після цього приймати будь-яке рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги позивача та просить суд залишити ухвалу без змін. Крім того вказує на те, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №58803286. Тобто встановлено той факт, що рішення суду Головним управлінням виконано.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Згідно із ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, вказаною нормою визначено особливий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, який здійснюється судом в процесі контролю за виконанням судових рішень.
Зміст такої заяви, порядок її подання і судового розгляду визначені частинами 2 - 6 статті 383 КАС України.
При цьому, суд при вирішенні спору повинен встановити природу спірних правовідносин, а саме те, які рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвела до порушення прав позивача, чи такі пов'язані з виконанням рішення суду, чи вчинені відповідачем у зв'язку з виникненням нових правовідносин.
Вказана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі №806/3099/17 (№К/9901/50917/18).
Колегія суддів встановила, що підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом була її незгода з бездіяльністю відповідача щодо виконання ухваленого на її користь рішення суду .
За змістом ухваленого судом рішення, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний був повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та вирішити питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на території Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами села Видумка, відповідно до законодавства, чинного на момент подання заяви, тобто, 18.12.2017 р.
Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, зазначене судове рішення не виконано до даного часу, а посилання суду на лист №Ж-17196/0-5140/0/22-18 від 12.09.2018 та наказ №103 від 03.04.2019 "Про виконання рішення суду", як на докази фактичного виконання судового рішення, є помилковими.
Як вбачається з листа №Ж-17196/0-5140/0/22-18 від 12.09.2018 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі №806/2305/18 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 18.12.2017 та повідомлено про те, що на підставі розпорядження КМУ №60-р, 28.08.2018 наказом Головного управління затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка виготовлена за державні кошти, на території Пулинського району Житомирської області з урахуванням Перспективного плану формування територіальної громади Мартинівської об'єднаної територіальної громади затвердженого розпорядження КМУ №901 з метою подальшої передачі земельних ділянок у комунальну власність територіальній громаді. Виходячи з наведеного, з урахуванням невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не в змозі позитивно задовольнити заяву та в свою чергу виконало рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі №806/2305/18 у повному обсязі (а.с. 161).
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі №806/2305/18 наказом №103 від 03.04.2019 "Про виконання рішення суду" відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно орієнтовною площею 2.000га для ведення особистого селянського господарства на території Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами села Видумка у зв"язку із порушенням вимог статті 118 Земельного кодексу України.
Відтак, на виконання судового рішення прийнято два рішення Боржника, які, за своїм змістом є новими рішеннями ( з інших правових підстав) і не є виконанням рішення суду від 25.07.2018 року у розумінні КАС України.
Суд першої інстанції на це уваги не звернув.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі протиправності рішень, дій чи бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень, при виконанні рішення в адміністративній справі, до адміністративного суду позивачу слід подавати відповідну заяву, а не новий адміністративний позов.
Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то вона повинна звертатись до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
За змістом оскаржуваної ухвали, судом встановлено, що підстави відмови заявниці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, що зазначені у наказі №103 від 03.04.2019 року є іншими, і суд правильно вказав, що заявниця має право їх оскаржити у порядку позовного провадження. Проте, основне питання, чи виконано судове рішення від 25.07.2018 року шляхом видання наказу №103, залишилось поза увагою суду, а тому постановлена ухвала від 20 травня 2019 року відповідних висновків не містить.
На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.
З урахуванням вимог ст.ст.14, 370 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає, що Конституційний Суд України при розгляді справи №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013 звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012) (пункт 2.1.).
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).
У пункті 43 рішення по справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 вказано, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи, суду першої інстанції належить врахувати наведене, з'ясувати природу спірних правовідносин, а саме те, які рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвела до порушення прав позивача, чи такі пов'язані з виконанням рішення суду, чи вчинені відповідачем у зв'язку з виникненням нових правовідносин, і , в залежності від встановленого, вирішити питання.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними дій та бездіяльності Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області - відповідача на виконання рішення суду у справі № 806/2305/18 від 25 липня 2018 року.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 22 липня 2019 року.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.