Справа № 296/4740/16-а
23 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Моніча Б.С. Охрімчук І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області, правонаступником якого є Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача у перерахунку йому пенсії за вислугу років з 01.01.2016 року за нормами ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення йому пенсії 03.10.2006 року та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії за вислугу років з 01.01.2016 року за нормами статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-Х11 (у редакції, що діяла на час призначення йому пенсії з 03.10.2006 року) на підставі довідки прокуратури Житомирської області від 15.02.2016 року №18/106 про заробіток для перерахунку пенсії, в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років з 01.01.2016 року.
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 19.07.2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області, правонаступником якого є Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відмові в перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.01.2016 року за нормами ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-Х11 (у редакції, що діяла на час призначення ОСОБА_1 пенсії з 03.10.2006 року).
Зобов'язано Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як правонаступника Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2016 року за нормами ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-Х11 (у редакції, що діяла на час призначення ОСОБА_1 пенсії з 03.10.2006 року) на підставі довідки прокуратури Житомирської області від 15.02.2016 року №18/106 про заробіток для перерахунку пенсії, в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру та виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років з 01.01.2016 року.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року задоволено апеляційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 19.07.2016 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд, виходив з того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії ч.ч.13 та 18 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII, які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність, у зв'язку з чим підстави для такого перерахунку з цього часу відсутні. На час звернення позивача із заявою про проведення перерахунку пенсії законодавством не було визначено порядок та умови проведення перерахунку раніше призначених пенсій за умови підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
Постановою Верховного Суду України від 04 липня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року залишено без змін.
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Сьомого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі №296/4740/16-а за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заяви зазначено, що постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року по справі №826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі №826/8546/18 щодо визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено ч.20 ст.86 Закону №697-VII та зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Також, вказано, що у п.54 вказаної постанови Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких законодавством покладено саме на останнього, що у свою чергу, призвело до неможливості пенсійними органами провести перерахунок пенсій працівникам прокуратури та численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження таких дій територіальних управлінь Пенсійного фонду України.
На думку заявника, зазначена обставина є істотною нововиявленою обставиною у даній адміністративній справі. Просить переглянути постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі №296/4740/16-а, за наслідком чого її скасувати, а рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 19.07.2016 року залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.ч.1, 2 ст.361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з ч.2 ст.361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є крім іншого істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Приписами частини 4 ст.361 КАС України вказано, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Отже, стаття 361 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, неправосудність яких зазвичай обумовлена обставинами, незалежними від суду. Відтак, нововиявленими є обставини (як фактичного, так і правового характеру), які: об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи; не були відомі і не могли бути відомі на той час особі, яка звертається із заявою, та не були встановлені судом; обставини мають бути істотними, тобто такими, що впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Необхідно зазначити, що ознаками нововиявлених обставин є їх істотність та наявність існування під час розгляду справи. Тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справі, ні суду, який її розглядав та вирішував по суті.
Так, нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду. Тобто, судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Разом з тим, не відноситься до поняття нововиявленої обставини новий доказ у справі або нове обґрунтування позовних вимог, переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч.3, 4 ст.361 КАС України).
Судова колегія враховує, що Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Правєдная проти Росії" від 18.11.2004 зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане сумніву (справа Брумареску проти Румунії, постанова від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин.
Отже, процедура скасування судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, проте він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
Крім того судова колегія зазначає, що нововиявлені обставини необхідно відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також обставини, що зазнали змін після прийняття судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення.
Слід зауважити, що ч.6 ст.361 КАС України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
При цьому, не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Разом з тим, необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02 травня 2018 року (справа № 303/3535/16), від 02.05.2018у справі №303/3535/16-а, від 04.09. 2018 у справі № 809/824/17, від 22.11.2018 у справі №826/14224/15, ухвалі Верховного Суду від 01.02.2019 у справі №2040/7218/18.
Відповідно до ст.362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно п.5 ч.2 ст.364 КАС України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення.
Необхідно звернути увагу на те, що обставинами, які зазначаються у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, слід вважати конкретні юридичні факти, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи.
При застосуванні наведених положень важливо не порушувати балансу між можливістю переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами і принципом юридичної визначеності, який є складовою верховенства права. Принцип юридичної визначеності вимагає, серед іншого, що якщо суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинне ставитися під сумнів. Юридична визначеність передбачає повагу до принципу остаточності судових рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не повинна вимагати перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення лише з метою повторного слухання та ухвалення нового рішення у справі. Відхилення від цього принципу можна виправдати лише наявністю обставин суттєвого і непереборного характеру. Європейський суд з прав людини допускає можливість судового перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, але лише у межах, що не порушують принципу юридичної визначеності.
Дослідивши обґрунтованість доводів ОСОБА_1 наявними доказами надавши правову оцінку долученим до справи документам, суд приходить до висновку про відсутність у матеріалах справи фактичних даних, які б встановлювали існування у спірних правовідносинах на момент ухвалення Житомирським апеляційним адміністративним судом постанови від 17 січня 2017 року підстав, визначених ст.361 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржував рішення Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку його пенсії на підставі довідки прокуратури Житомирської області. На момент прийняття рішення про відмову у проведенні перерахунку відповідач керувався ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу). Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII, якими ч.18 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII та ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України та підлягали застосуванню до спірних відносин.
При цьому, відмова відповідача у перерахунку пенсії позивача ґрунтувалася на невиконанні Кабінетом міністрів України приписів ч.20 ст.86 Закону України №1697-УІІ щодо прийняття умов та порядку перерахунку пенсії працівникам прокуратури, що обґрунтовано у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі №826/8546/18, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умову перерахунку пенсії працівників прокуратури, які залишено без змін постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №826/8546/18.
Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", якою підвищено розміри оплати праці працівникам прокуратури не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, тому ці доводи заявника колегія суддів відхиляє.
Колегія суддів наголошує, що обставини, які виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, зокрема, обставини, на які посилається заявник, не можуть визнаватись нововиявленими.
Колегія суддів вважає що заявник не довів існування нововиявлених обставин, які могли б стати підставою для скасування постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі №296/4740/16-а.
Таким чином, заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі №296/4740/16-а задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 325, 328, 329, 361, 369 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року за новоявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 23 липня 2019 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Моніч Б.С. Охрімчук І.Г.