Справа № 120/70/19-а Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Руслана Миколаївна
Суддя-доповідач: Охрімчук І.Г.
16 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Охрімчук І.Г.
суддів: Капустинського М.М. Моніча Б.С.
за участю:
секретаря судового засідання: Зозуля К.Т.,
представника позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької обласної державної адміністраціі на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року (повний текст рішення складено 25.04.2019 року, м. Вінниця ) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за адміністративним позовом Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області до Вінницької обласної державної адміністраціі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області (23241, Вінницька область, Вінницький район, с. Стадниця, вул. Шевченка, 2) до Вінницької обласної державної адміністрації (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 70) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
10.04.2019 року до суду першої інстанції надійшла заява представника Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області - адвоката Піпко А.М. про винесення додаткового судового рішення, в якій останній просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3908,20 грн.
Ухвалою суду 12.04.2019 року заяву про винесення додаткового судового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.04.2019 року.
Додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2019 року заяву представника позивача про винесення додаткового судового рішення задоволено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької обласної державної адміністрації (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 20089290) на користь Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Шевченка, 2, с. Стадниця, Вінницький район, Вінницька область, 23241, код ЄДРПОУ 04329783) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3908,20 грн. (три тисячі дев'ятсот вісім) гривень 20 копійок.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - Вінницька обласна державна адміністрація звернулася з апеляційною скаргою, якою просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 19.04.2019 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що орган місцевого самоврядування - Стадницька сільська рада реалізовуючи публічно-владні управлінські функції щодо прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою, звернулася до суду і діє як суб'єкт владних повноважень. Таким чином, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, тому відповідач вважає, що оскільки задоволено позов Стадницької сільської ради витрати на сплату судового збору та професійну допомогу адвоката не входять до переліку судових витрат, відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 19.06.2019 року призначено до апеляційного розгляду.
Позивач, правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу не скористався, інших заяв чи клопотань суду теж не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що згідно із свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю №789 від 10.12.2012 Піпко Андрій Миколайович є особою, яка має право на зайняття адвокатською діяльністю. 18.09.2018 між Стадницькою сільською радою Вінницького району Вінницької області та адвокатським бюро "ПІПКО І ПАРТНЕРИ" в особі керуючого адвоката Піпко А.М. було укладено договір №2 про надання правничої допомоги. Відповідно до додаткової угоди 31 від 29.11.2018 до договору про надання правової допомоги №2 від 18.09.2018 сторони домовились викласти договір про надання правової допомоги в новій редакції від 29.11.2018.
Відповідно до договору №2 про надання правової допомоги від 29.11.2018, правова допомога полягає в здійсненні всіх видів адвокатської діяльності, зокрема: зборі та аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи; наданні консультацій та роз'яснень з правових питань, що стосуються справи; складанні необхідних у справі процесуальних документів, копіюванні документів; виконанні погоджених сторонами окремих доручень клієнта у справі; представництві інтересів клієнта у справі.
Крім того, вказаним договором передбачено, що клієнт сплачує Адвокатському бюро "ПІПКО І ПАРТНЕРИ" гонорар за надання правової допомоги в розмірі 40 (сорок) відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи. Гранична сума гонорару складає 7048,00 грн., за надання правової допомоги гонорар сплачується таким чином: аванс 3524,00 грн. - протягом 5 днів з часу пред'явлення Адвокатським бюро рахунку.
Сплачена клієнтом вищевказана сума складає розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката відповідно до обсягу наданих послуг і виконаних робіт. 29.12.2018 року позивач згідно рахунку № 29/12/18/2 від 29.12.2018 року сплатив на рахунок Адвокатського бюро «ПІПКО І ПАРТНЕРИ» за договором про надання правової допомоги 3524,00 грн., в підтвердження надано квитанцію від 29.12.2018.
Актом приймання-передачі наданих послуг № 1 від 02.04.2019 підтверджується виконання договору про надання правової допомоги № 2 від 29.11.2018. При цьому, згідно рахунку №02/04/19/1 від 02.04.2019, позивачем сплачено гонорар в розмірі 384,20 грн. як оплату за договором про надання правової допомоги №2 від 29.11.2018., що підтверджується наданою квитанцією від 08.04.2019. Розмір витрат на правничу допомогу обраховано на підставі розрахунку часу, витраченого на надання правничої допомоги, а саме: складання позовної заяви (5 год. - 3524,00 грн.), участь судовому засіданні (0,5 год. - 384,20 грн).
Задовольняючи заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, так як понесення таких витрат підтверджується належними доказами.
Судова колегія не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Статтею ст. 19 Закону № 5076-VI визначено види адвокатської діяльності серед яких є, крім іншого, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Слід зауважити, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч. 5, 7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації виключно стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За приписами ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.
З урахуванням положень ч.2 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з позивача лише здійснені ним документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Тобто, суб'єкту владних повноважень не мають компенсуватися витрати на сплату судового збору, правову допомогу, витрати, пов'язані із прибуттям до суду, та інші судові витрати, крім зазначених вище витрат на доказування, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді.
В даному випадку судом встановлено, що сільською радою як позивачем по справі і як суб'єктом владних повноважень не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Колегія суддів, при вирішенні даного питання, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року (справа №806/2642/16).
Крім того, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п.7 ч.1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова та службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень або наданні адміністративних послуг.
Орган місцевого самоврядування - Стадницька сільська рада Вінницького району Вінницької області реалізовуючи публічно - владні управлінські функції щодо прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою, передбачені п. 41 ч. 1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" згідно якого слідує, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами.
Крім того ч. 3 ст. 7 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад"слідує, що схвалені сільськими, селищними, міськими радами проекти рішень щодо добровільного об'єднання територіальних громад у п'ятиденний строк подаються Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній державній адміністрації для надання висновку щодо відповідності цього проекту Конституції та законам України.
Таким чином судова колегія вважає, що Стадницька сільська рада Вінницького району Вінницької області звернулася до суду і діяла виключно як суб'єкт владних повноважень, тому вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3908,20 грн.,
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено додаткове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок суб'єкта владних повноважень на користь суб'єкта владних повноважень і є підставою для скасування такого додаткового рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні такої заяви.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Вінницької обласної державної адміністраціі задовольнити повністю.
Додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за адміністративним позовом Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області до Вінницької обласної державної адміністраціі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні заяви Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області щодо винесення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 18 липня 2019 року.
Головуючий Охрімчук І.Г.
Судді Капустинський М.М. Моніч Б.С.