Справа № 826/5906/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
16 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,
за участю секретаря Лисенко І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач, МВС України) в якому позивач просив:
- стягнути з МВС України на користь ОСОБА_1 суму заробітної плати за період із 01.01.2015 р. по 05.11.2015 р. у розмірі 56 258,93 грн.;
- стягнути з МВС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 06.11.2015 р. по день винесення рішення у цій справі, але не менше 165 577,23 грн., виходячи із розрахунку за період 05.11.2015 р. по 30.04.2018 р.;
- стягнути з МВС України на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушення встановлених строків виплати заробітної плати за період із 06.11.2015 р. по день винесення рішення у цій справі, але не менше 24 873,49 грн., виходячи із розрахунку за період 05.11.2015 р. по 30.04.2018 р.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення від 11 грудня 2018 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні, з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Як свідчать обставини справи, з 09.07.2014 р. позивач обіймав посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах організаційно-аналітичного відділу Управління боротьби з кіберзлочинністю, на яку його було призначено наказом МВС України від 09.07.2014 р. № 1254 о/с.
Наказом від 10.02.2015 р. № 219 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах УБК МВС України в місті Києві, у запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 10.02.2015 р.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2015 р. у справі № 826/4250/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 р. позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ від 10.02.2015 р. № 219 о/с про ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах УБК МВС України, стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
Наказом Міністерства внутрішніх справ № 2285 о/с від 05.11.2015 р. скасовано наказ від 10.02.2015 р. № 219 о/с про звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління боротьби з кіберзлочинністю.
В лютому 2016 р., ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України та Департаменту фінансово-облікової політики МВС України із заявами про виконання рішення суду від 09.09.2015 р. у справі №826/4250/15 в частині стягнення середньомісячної заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.
Проте, Державна казначейська служба України на заяву позивача про виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2015 р. у справі №826/4250/15 листом від 29.02.2016 р. № 5-13/1075-3472 повідомила, що Державна казначейська служба України не наділена повноваженнями самостійно визначати суми коштів до стягнення за судовими рішеннями, а відтак позбавлена можливості виконати судове рішення.
За результатами розгляду вказаної вище заяви ОСОБА_1 , Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом від 03.03.2016 р. № 15/4-Н-27 повідомив про неможливість виплати середньомісячної заробітної плати за весь час вимушеного прогулу у зв'язку із відсутністю механізму розрахунку заробітної плати особам, доходи яких були отримані як грошове забезпечення. Також повідомлено, що після отримання роз'яснень щодо механізму розрахунку заробітної плати особам, доходи яких були отримані як грошове забезпечення, з позивачем буде негайно проведено всі необхідні розрахунки у встановленому законодавством порядку.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про роз'яснення постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2015 р. у справі № 826/4250/15, в якій просив надати інформацію про механізм нарахування середньої заробітної плати особам, доходи яких були отримані як грошове забезпечення, винести постанову про встановлення суми коштів, яка підлягає стягненню з МВС України на користь позивача за час вимушеного прогулу.
Проте, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2016 р. залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 р., у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено.
З огляду на те, що відповідачем не було здійснено розрахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.01.2015 р. по 10.11.2015 р. позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2015 р. у справі № 826/4250/15 стягнуто з МВС України на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, проте не здійснено розрахунку та виплати позивачу середньомісячної заробітної плати за весь час вимушеного прогулу. При цьому, позивачем було використано всі, встановлені законом, способи для реалізації його права на оплату праці.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач протиправно не здійснив розрахунок середньомісячної заробітної плати позивача.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальним є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2018 р. у справі № 524/1714/16-а.
Як свідчать матеріали справи, позивачу не були виплачені належні йому від підприємства установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що на спірні правовідносини не поширюються норми КЗпП, оскільки, особовий склад правоохоронних органів, яким присвоєно військові (спеціальні) звання, не перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами і організаціями, а проходять службу і отримують грошове забезпечення, а не заробітну плату.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
В той же час такі питання врегульовані КЗпП України.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не визначено оплату праці особового складу правоохоронних органів при виплаті коштів за період вимушеного прогулу, дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, застосуванню підлягають норми статті 116 та 117 КЗпП України як такі, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справах № 806/1551/17 та № 806/1899/17.
Крім того, відповідно до висновків Пленуму Верховного Суду України, викладені в його постанові від 24.12.1999 р. 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе, що в цьому немає його вини.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Разом із тим, колегія суддів апеляційної інстанції частково приймає до уваги доводи апелянта щодо правильності здійснення розрахунку належної позивачу суми середнього заробітку та компенсації за час вимушеного прогулу.
Зокрема, як свідчать обставини справи, судом першої інстанції розрахунок здійснено виходячи із довідки про доходи від 04.01.2016 р. №9 та не враховано, що до заробітної плати за грудень 2014 року було включено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, на що також звертав відповідач у відзиві на позовну заяву.
При цьому, колегія суддів критично оцінює посилання суду першої інстанції на те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначених вище тверджень, оскільки положеннями КАС України суду надано право запропонувати сторонам надати відповідні докази, а також збирати докази з власної ініціативи.
Разом із тим, відповідачем долучено до матеріалів апеляційної скарги довідку про доходи № 122 від 26.03.2019 р. з якої вбачається, що в грудні 2014 р. позивачу була нарахована та виплачена матеріальна допомога.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснення перерахунку належних позивачу сум на підставі довідки про доходи № 122 від 26.03.2019 р.
Водночас відповідно до положень Інструкції та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. матеріальна допомога не враховується при обчисленні розміру середньоденної заробітної плати.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про необхідність змінити рішення суду першої інстанції в цій частині та здійснити перерахунок заробітної плати та компенсації за час вимушеного прогулу по час винесення рішення у цій справі.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 N 100 (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Порядок) обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до Довідки про доходи № 122 від 26.03.2019 року останні виплати ОСОБА_1 здійснено за листопад 2014 року - 4 867,58 грн. та за грудень 2014 року - 3 088,30 грн., а разом становить 7 955,88 грн.
Згідно з Листом Міністерства соціальної політики № 9884/0/14-13/13 від 04.09.2013 р. «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», кількість робочих днів за листопад 2014 року становила 20 днів, а за грудень 2014 року - 23 дні.
Отже, середньоденний заробіток позивача за один день становить 185,02 грн. (7 955,88/43 = 185,02).
При цьому, колегія суддів враховує, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ відбулося 10 лютого 2015 року, тобто саме із вказаної дати підлягає стягненню належна сума заробітної плати.
Відповідно до Листа Міністерства соціальної політики № 10196/0/14-14/13 від 09.09.2014 р. «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», кількість робочих днів за період з 10.02.2015 по 05.11.2015 становить 188 днів.
Таким чином, сума заробітної плати, що належить сплатити ОСОБА_1 за період із 10.02.2015 р. по 05.11.2015 р. становить 34 783,76 грн. (185,02*188), а середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 06.11.2015 р. по 16.07.2019 р. становить 170 403,42 грн. (185,02*921).
Крім того, відповідно до ст. ст. 1-4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строку їх виплати" від 19.10.2000 р. №2050-ІІІ, (далі - Закон № 2050), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
При цьому, згідно з п. п. 2, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159 (далі - Порядок № 159), компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст. 3 Закону №2050-ІІІ та п. 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 19.12.2011 р. справі №6-58цс11 та від 11.07.2017 р. у справі №2а-1102/09/2670.
Отже, за п. 4 Порядку №159 формула розрахунку компенсації наступна: Скомпенс = Дневипл х Приріст інд. інф. / 100, в якій Скомпенс - сума компенсації, Дневипл. - дохід, невиплачений за відповідний період після утримання податків і обов'язкових платежів; Приріст інд. Інф. - приріст індексу інфляції у відсотках за період невиплати, що визначається множенням місячних індексів інфляції за період невиплати доходу. При цьому, до розрахунку не беруться: індекс інфляції місяця, за який виплачується дохід; індекс інфляції, в якому виплачується заборгованість. Щомісячні індекси інфляції затверджуються Держстатом. Натомість у випадку, коли індекс інфляції за період невиплати доходу, розрахований наростаючим підсумком, не перевищував 100%, то компенсація не нараховується.
А тому, компенсація втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строку їх виплати розраховується наступним чином:
- за березень 2015 року - 185,02 грн. х 21 робочий день = 3885,42 грн.;
- за квітень 2015 року - 185,02 грн. х 21 робочий день = 3885,42 грн.;
- за травень 2015 року - 185,02 грн. х 18 робочих днів = 3330,36 грн.;
- за червень 2015 року - 185,02 грн. х 20 робочих днів = 3700,4 грн.;
- за липень 2015 року - 185,02 грн. х 23 робочих дня = 4255,46 грн.;
- за серпень 2015 року - 185,02 грн. х 20 робочих днів = 3700,4 грн.;
- за вересень 2015 року - 185,02 грн. х 22 робочих дня = 4070,44 грн.;
- за жовтень 2015 року - 185,02 грн. х 21 робочий день = 3885,42 грн.;
- за листопад 2015 року - 185,02 грн. х 21 робочий день = 3885,42 грн.
- за грудень 2015 року - 185,02 грн. х 23 робочих дня = 4255,46 грн.
- за січень 2016 року - 185,05 грн. х 19 робочі дні = 3515,38 грн.
- за лютий 2016 року - 185,02 грн. х 21 робочих днів = 3885,42 грн.;
- за березень 2016 року - 185,02 грн. х 22 робочий день = 4070,44 грн.;
- за квітень 2016 року - 185,02 грн. х 21 робочий день = 3885,42 грн.;
- за травень 2016 року - 185,02 грн. х 19 робочих днів = 3515,38 грн.;
- за червень 2016 року - 185,02 грн. х 20 робочих днів = 3700,4 грн.;
- за липень 2016 року - 185,02 грн. х 21 робочих дня = 3885,42 грн.;
- за серпень 2016 року - 185,02 грн. х 22 робочих днів = 4070,44 грн.;
- за вересень 2016 року - 185,02 грн. х 22 робочих дня = 4070,44 грн.;
- за жовтень 2016 року - 185,02 грн. х 20 робочий день = 3700,4 грн.;
- за листопад 2016 року - 185,02 грн. х 22 робочий день = 4070,44 грн;
- за грудень 2016 року - 185,02 грн. х 22 робочих дня = 4070,44 грн.
- за січень 2017 року - 185,05 грн. х 20 робочі дні = 3700,4 грн.;
- за лютий 2017 року - 185,02 грн. х 20 робочих днів = 3700,4 грн.;
- за березень 2017 року - 185,02 грн. х 22 робочий день = 4070,44 грн.;
- за квітень 2017 року - 185,02 грн. х 19 робочий день = 3515,38 грн.;
- за травень 2017 року - 185,02 грн. х 20 робочих днів = 3700,4грн.;
- за червень 2017 року - 185,02 грн. х 20 робочих днів = 3700,4грн.;
- за липень 2017 року - 185,02 грн. х 21 робочих дня = 3885,42 грн.;
- за серпень 2017 року - 185,02 грн. х 22 робочих днів = 4070,44 грн.;
- за вересень 2017 року - 185,02 грн. х 21 робочих дня = 3885,42 грн.;
- за жовтень 2017 року - 185,02 грн. х 21 робочий день = 3885,42 грн.;
- за листопад 2017 року - 185,02 грн. х 22 робочий день = 4070,44 грн.
- за грудень 2017 року - 185,02 грн. х 20 робочих дня = 3700,4 грн.
- за січень 2018 року - 185,05 грн. х 21 робочі дні = 3885,42
- за лютий 2018 року - 185,02 грн. х 20 робочих днів = 3700,4 грн.;
- за березень 2018 року - 185,02 грн. х 21 робочий день = 3885,42 грн.;
- за квітень 2018 року - 185,02 грн. х 20 робочий день = 3700,4 грн.;
- за травень 2018 року - 185,02 грн. х 20 робочих днів = 3700,4 грн.;
- за червень 2018 року - 185,02 грн. х 20 робочих днів = 3700,4 грн.;
- за липень 2018 року - 185,02 грн. х 22 робочих дня = 4070,44 грн.;
- за серпень 2018 року - 185,02 грн. х 22 робочих днів = 4070,44 грн.;
- за вересень 2018 року - 185,02 грн. х 20 робочих дня = 3700,4 грн.;
- за жовтень 2018 року - 185,02 грн. х 22 робочий день = 4070,44 грн.;
- за листопад 2018 року - 185,02 грн. х 22 робочий день = 4070,44 грн.
- за грудень 2018 року - 185,02 грн. х 20 робочих дня = 3700,4 грн.
- за січень 2019 року - 185,05 грн. х 21 робочі дні = 3885,42 грн.;
- за лютий 2019 року - 185,02 грн. х 20 робочих днів = 3700,4 грн.;
- за березень 2019 року - 185,02 грн. х 20 робочий день = 3700,4 грн.;
- за квітень 2019 року - 185,02 грн. х 21 робочий день = 3885,42 грн.;
- за травень 2019 року - 185,02 грн. х 21 робочих днів = 3885,42 грн.;
- за червень 2019 року - 185,02 грн. х 18 робочих днів = 3330,36 грн.;
Індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу:
за березень 2015 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з квітня 2015 року по червень 2019 року включно - 173,1% (114,0%*102,2%*100,4%*99,0%*99,2%*102,3%*98,7%*102,0%*100,7%*100,9%*99,6%*101,0%*103,5%*100,1%*99,8%*99,9%*99,7%*101,8%*102,8%*101,8%*100,9%*101,1%*101,0%*101,8%*100,9%*101,3%*101,6%*100,2%*99,9%*102,0%*101,2%*100,9%*101,0%*101,5%*100,9%*101,1%*100,8%*100,0%*100,0%*99,3%*100,0%*101,9%*101,7%*101,4%*100,8%*101,0%*100,5%*100,9%*101,0%*100,7%*99,5%);
за аналогічною формулою вираховується приріст індексу споживчих цін (індексу інфляції) за наступні періоди:
- квітень 2015 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з травня 2015 року по червень 2019 року включно - 151,8%;
- травень 2015 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з червня 2015 року по червень 2019 року включно - 148,6%;
- червень 2015 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з липня 2015 року по червень 2019 року включно - 148,0%;
- липень 2015 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з серпня 2015 року по червень 2019 року включно - 149,5%;
- серпень 2015 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з вересня 2015 року по червень 2019 року включно - 150,7%;
- вересень 2015 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з жовтня 2015 року по червень 2019 року включно - 147,3%;
- жовтень 2015 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з листопада 2015 року по червень 2019 року включно - 149,2%;
- листопад 2015 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з грудня 2015 року по червень 2019 року включно - 146,3%;
- грудень 2015 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з січня 2016 року по червень 2019 року включно - 145,3%;
- січень 2016 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з лютого 2016 року по червень 2019 року включно - 144,0%;
- лютий 2016 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з березня 2016 року по червень 2019 року включно - 144,6%;
- березень 2016 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з квітня 2016 року по червень 2019 року включно - 143,1%;
- квітень 2016 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з травня 2016 року по червень 2019 року включно - 138,3%;
- травень 2016 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з червня 2016 року по червень 2019 року включно - 138,1%;
- червень 2016 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з липня 2016 року по червень 2019 року включно - 138,4%;
- липень 2016 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з серпня 2016 року по червень 2019 року включно - 138,6%;
- серпень 2016 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з вересня 2016 року по червень 2019 року включно - 139,0%;
- вересень 2016 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з жовтня 2016 року по червень 2019 року включно - 136,5%;
- жовтень 2016 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з листопада 2016 року по червень 2019 року включно - 132,8%;
- листопад 2016 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з грудня 2016 року по червень 2019 року включно - 130,4%;
- грудень 2016 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з січня 2017 року по червень 2019 року включно - 129,3%;
- січень 2017 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з лютого 2017 року по червень 2019 року включно - 127,9%;
- лютий 2017 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з березня 2017 року по червень 2019 року включно - 126,6%;
- березень 2017 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з квітня 2017 року по червень 2019 року включно - 124,4%;
- квітень 2017 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з травня 2017 року по червень 2019 року включно - 123,3%;
- травень 2017 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з червня 2017 року по червень 2019 року включно - 121,7%;
- червень 2017 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з липня 2017 року по червень 2019 року включно - 119,8%;
- липень 2017 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з серпня 2017 року по червень 2019 року включно - 119,5%;
- серпень 2017 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з вересень 2017 року по червень 2019 року включно - 119,6%;
- вересень 2017 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з жовтня 2017 року по червень 2019 року включно - 117,3%;
- жовтень 2017 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з листопада 2017 року по червень 2019 року включно - 115,9%;
- листопад 2017 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з грудня 2017 року по червень 2019 року включно - 114,9%;
- грудень 2017 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з січня 2018 року по червень 2019 року включно - 113,7%;
- січень 2018 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з лютого 2018 року по червень 2019 року включно - 112,0%;
- лютий 2018 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з березня 2018 року по червень 2019 року включно - 111,0%;
- березень 2018 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з квітня 2018 року по червень 2019 року включно - 109,8%;
- квітень 2018 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з травня 2018 року по червень 2019 року включно - 109,0%;
- травень 2018 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з червня 2018 року по червень 2019 року включно - 109,0%;
- червень 2018 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з липня 2018 року по червень 2019 року включно - 109,0%;
- липень 2018 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з серпня 2018 року по червень 2019 року включно - 109,7%;
- серпень 2018 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з вересня 2018 року по червень 2019 року включно - 109,7%;
- вересень 2018 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з жовтня 2018 року по червень 2019 року включно - 107,7%;
- жовтень 2018 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з листопада 2018 року по червень 2019 року включно - 105,9%;
- листопад 2018 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з грудня 2018 року по червень 2019 року включно - 104,4%;
- грудень 2018 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з січня 2019 року по червень 2019 року включно - 103,6%;
- січень 2019 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з лютого 2019 року по червень 2019 року включно - 102,6%;
- лютий 2019 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з березня 2019 року по червень 2019 року включно - 102,1%;
- березень 2019 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з квітня 2019 року по червень 2019 року включно - 101,1%;
- квітень 2019 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з травня 2019 року по червень 2019 року включно - 100,1%.
Таким чином, сума компенсації втрати частини доходів розраховується наступним чином:
- за березень 2015 року - (3885,42 грн.*73,1)/100= 2 840,24 грн.
- за квітень 2015 року - (3885,42 грн.*51,8)/100= 2 012,64 грн.
- за травень 2015 року - (3330,36 грн.*48,6)/100= 1 618,55 грн.
- за червень 2015 року - (3700,4 грн.*48,0)/100= 1 776,19 грн.
- за липень 2015 року - (4255,46 грн.*49,5)/100= 2 106,45 грн.
- за серпень 2015 року - (3700,4 грн.*50,7)/100= 1 876,10 грн.
- за вересень 2015 року - (4070,44 грн.*47,3)/100= 1 925,31 грн.
- за жовтень 2015 року - (3885,42 грн.*49,2)/100= 1 911,62 грн.
- за листопад 2015 року - (3885,42 грн.*46,3)/100= 1 798,94 грн.
- за грудень 2015 року - (4255,46 грн.*45,3)/100= 1 927,72 грн.
- за січень 2016 року - (3515,38 грн.*44,0)/100= 1 546,76 грн.
- за лютий 2016 року - (3885,42 грн.*44,6)/100= 1 732,89 грн.
- за березень 2016 року - (4070,44 грн.*43,1)/100= 1 754,35 грн.
- за квітень 2016 року - (3885,42 грн.*38,3)/100= 1 488,11 грн.
- за травень 2016 року - (3515,38 грн.*38,1)/100= 1 339,35 грн.
- за червень 2016 року - (3700,4 грн.*38,4)/100= 1 420,95 грн.
- за липень 2016 року - (3885,42 грн.*38,6)/100= 1 499,77 грн.
- за серпень 2016 року - (4070,44 грн.*39,0)/100= 1 587,47 грн.
- за вересень 2016 року - (4070,44 грн.*36,6)/100= 1 489,78 грн.
- за жовтень 2016 року - (3700,4 грн.*32,8)/100= 1 213,73 грн.
- за листопад 2016 року - (4070,44 грн.*30,4)/100= 1 237,41 грн.
- за грудень 2016 року - (4070,44 грн.*29,3)/100= 1 192,63 грн.
- за січень 2017 року - (3700,4 грн.*27,9)/100= 1 032,41 грн.
- за лютий 2017 року - (3700,4 грн.*26,6)/100= 984,30 грн.
- за березень 2017 року - (4070,44 грн.*24,4)/100= 993,18 грн.
- за квітень 2017 року - (3515,38 грн.*23,3)/100= 819,08 грн.
- за травень 2017 року - (3700,4 грн.*21,7)/100= 802,98 грн.
- за червень 2017 року - (3700,4 грн.*19,8)/100= 732,67 грн.
- за липень 2017 року - (3885,42 грн.*19,5)/100= 757,65 грн.
- за серпень 2017 року - (4070,44 грн.*19,6)/100= 797,80 грн.
- за вересень 2017 року - (3885,42 грн.*17,3)/100= 672,17 грн.
- за жовтень 2017 року - (3885,42 грн.*15,9)/100= 617,78 грн.
- за листопад 2017 року - (4070,44 грн.*14,9)/100= 606,49 грн.
- за грудень 2017 року - (3700,4 грн.*13,7)/100= 506,95 грн.
- за січень 2018 року - (3885,42 грн.*12,0)/100= 466,25м
- за лютий 2018 року - (3700,4 грн.*11,0)/100= 407,04 грн.
- за березень 2018 року - (3885,42 грн.*9,8)/100= 380,77 грн.
- за квітень 2018 року - (3700,4 грн.*9,0)/100= 333,03 грн.
- за травень 2018 року - (3700,4 грн.*9,0)/100= 333,03 грн.
- за червень 2018 року - (3700,4 грн.*9,0)/100= 333,03 грн.
- за липень 2018 року - (4070,44 грн.*9,7)/100= 394,83 грн.
- за серпень 2018 року - (4070,44 грн.*9,7)/100= 394,83 грн.
- за вересень 2018 року - (3700,4 грн.*7,7)/100= 284,93 грн.
- за жовтень 2018 року - (4070,44 грн.*5,9)/100= 240,15 грн.
- за листопад 2018 року - (4070,44 грн.*4,4)/100= 179,09 грн.
- за грудень 2018 року - (3700,4 грн.*3,6)/100= 133,21 грн.
- за січень 2019 року - (3885,42 грн.*2,6)/100= 101,02 грн.
- за лютий 2019 року - (3700,4 грн.*2,1)/100= 77,70 грн.
- за березень 2019 року - (3700,4 грн.*1,1)/100= 40,70 грн.
- за квітень 2019 року - (3885,42 грн.*0,100)/100= 3,88 грн.
Отже, загальна сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням встановлених строків виплати заробітної платної, яку належить стягнути на користь ОСОБА_1 у період з 10 лютого 2015 року по липень 2019 складає 50 756,1 грн.
Відтак, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання в частині здійснення розрахунку заробітної плати, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та частини доходів у зв'язку із порушенням встановлених строків виплати заробітної платної, було допущено неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково та змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року змінити виклавши абзац другий - четвертий його резолютивної частини у наступній редакції:
Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суму заробітної плати у розмірі 34 783,76 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят три гривні сімдесят шість копійок).
Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку у розмірі 170 403,42 грн. (сто сімдесят тисяч чотириста три гривні сорок дві копійки).
Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушення встановлених строків виплати заробітної плати у розмірі 50 756,1 грн. (п'ятдесят тисяч сімсот п'ятдесят шість гривень десять копійок).
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 19.07.2019 року.