Справа № 320/5763/18 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.
22 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьменка В.В., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., розглянувши в письмовому порядку апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
30.10.2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2018 №0013681304.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що висновок відповідача про завищення податкового кредиту є помилковим, оскільки товар (колодки гальмівні та замки запалювання) було придбано з метою ремонту автомобіля, який використовується у господарській діяльності.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене судом з порушеними норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 використовував товар (колодки гальмівні та замки запалювання), що був придбаний з метою ремонту автомобіля не у господарській діяльності, що причинило завищення податкового кредиту.
Відповідно до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. При цьому колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції було відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, тому відповідно до ст. 311 КАС України апеляційний суд не вбачає підстав для розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні, погоджуючись з висновками суду першої інстанції з даного питання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 11.03.2004 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на податковому обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області як платник податків.
Крім того, ОСОБА_1 зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №67521946.
Як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача за КВЕД є: 46.46 - оптова торгівля фармацевтичними товарами; 47.73 - роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; 73.20 - дослідження конюнктури ринку та виявлення громадської думки.
З 07.05.2018 по 22.05.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
Так, на підставі проведеної перевірки складено Акт від 05.06.2018 №459/10-36-13-04/2639814825 про порушення позивачем вимог п. 198.6, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті, у сумі 880,00 грн., у т.ч. за серпень 2016 року на суму 212,00 грн., за вересень 2016 року на суму 628,00 грн. та за жовтень 2016 року на суму 40,00 грн.
Згідно висновків відповідача, позивачем в порушення п. 198.3, абз. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України завищено задекларовані показники у рядку 10.1 Декларації "Підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою" на загальну суму 880,00 грн., оскільки позивачем до рядка 10.1 Декларації включено суми ПДВ по отриманим товарам (колодки гальмівні та замки запалювання), які в подальшому не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку на суму ПДВ 880,00 грн.
Таким чином, відповідач вважає, що позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 880,00 грн., в т.ч. за серпень 2016 року на суму 212,00 грн., за вересень 2016 року на суму 628,00 грн. та за жовтень 2016 року на суму 40,00 грн.
На підставі Акту перевірки від 05.06.2018 №459/10-36-13-04/2639814825 Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2018 №0013681304, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1100,00 грн., з яких: за основним платежем - 880,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 220,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України.
За результатами розгляду скарги ДФС України прийняла рішення від 04.10.2018 №15372/Ш/99-99-11-02-01-14, яким податкове повідомлення-рішення від 20.07.2018 №0013681304 залишено без змін, а скаргу позивача у вказаній частині без задоволення.
Непогоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що товар (колодки гальмівні та замки запалювання) було придбано з метою ремонту автомобіля, який використовується у господарській діяльності, а тому позивачем не було завищено податковий кредит.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
За приписами п.п. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Положеннями п. 198.2 цієї статті ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України закріплено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Приписами п. 198.5 ст. 198 ПК України передбачено, що з метою застосування цього пункту податкові зобовязання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
Відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Тобто, до складу податкового кредиту можуть відноситись суми податку на додану вартість за товари (роботи, послуги), призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. У разі якщо придбані товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу.
Згідно з п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно матеріалів справи, позивач у перевіряємий період займався такими видами господарської діяльності як: 46.46 - оптова торгівля фармацевтичними товарами; 47.73 - роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; 73.20 - дослідження конюнктури ринку та виявлення громадської думки.
Так, в результаті здійснення фінансового-господарських операцій пов'язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей позивачем до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 880,00 грн., в т.ч. за серпень 2016 року на суму 212,00 грн., за вересень 2016 року на суму 628,00 грн. та за жовтень 2016 року на суму 40,00 грн.
Підставами для формування цих показників мав вплив здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (автомобільних запчастин) для подальшої реалізації і використання у межах господарської діяльності платника.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Інтер-Продукт" ОСОБА_1 були надані послуги по ремонту та технічному обслуговуванню автомобіля марки Renault Master, державні номера НОМЕР_1 , зокрема, актами виконаних робіт від 25.08.2016 №ІП-0001557 на заміну колодок гальмівних на суму 1274,14 грн., у т.ч. ПДВ 212,36 грн.; від 26.12.2016 №ІП-0002571 на заміну замка запалювання на суму 240,00 грн., у т.ч. ПДВ 40,00 грн., фіскальним чеком від від 25.08.2016 №0002 на суму 1274,14 грн. та платіжним дорученням від 10.01.2017 №3 на суму 240,00 грн.
На підставі надання послуг ТОВ "Інтер-Продукт" зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 25.08.2016 №132 на суму 1274,14 грн., у т.ч. ПДВ 212,36 грн. та від 26.12.2016 №165 на суму 240,00 грн., у т.ч. ПДВ 40,00 грн., про що свідчать відповідні квитанції від 06.09.2016 та від 04.01.2017.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивачем у ТОВ "Інтер-Продукт" були придбані автомобільні запчастини - замок запалювання, що підтверджується видатковою накладною від 26.12.2016 №ІП-0002316 на суму 3768,28 грн., у т.ч. ПДВ 628,05 грн., платіжним дорученням від 23.11.2016 №167 на суму 3768,28 грн. як оплата згідно рахунку №ІП-00255 від 16.11.2016.
На підставі оплати товару ТОВ "Інтер-Продукт" зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 23.11.2016 №193 на суму 3768,28 грн., у т.ч. ПДВ 628,05 грн., про що свідчить відповідна квитанція від 02.12.2016.
Щодо посилання апелянта на те, що придбані товари (послуги) не використовувалися позивачем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із Акту перевірки за ОСОБА_1 зареєстровано вантажний автомобіль Renault Master, державні номера НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у перевіряємий період здійснював придбання товарів у нерезидентів за межами митної території України та оптову торгівлю фармацевтичними товарами на території України. Транспортування фармацевтичних товарів по території України до складу здійсналось власним транспортом ОСОБА_1 .
Отже, наведене підтверджує, що позивач використовує у власній господарській діяльності автомобіль Renault Master, державні номера НОМЕР_1 .
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Інтер-Продукт", а тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість та завищення податкового кредиту по вказаним господарським операціям є помилковими.
Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на це, апеляційна скарга Головного управління ДФС у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року - без змін.
Повне судове рішення складено 22.07.2019 року.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.В. Карпушова
Судді: О.В. Епель
В.В. Кузьменко