Справа № 320/354/19 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
22 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 14.06.2018 № 2628/10/10-13-11-02;
- зобов'язати Києво-Святошинську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітній (податковий період) календарний місяць травень 2018 року з додатками та доповненнями до неї з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 14.06.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за травень 2018 року, яку податковий орган відмовився приймати посилаючись в оспорюваному рішенні на те, що з 18.11.2016 ТОВ "Вітаполіс" не є платником ПДВ, у зв'язку з чим не повинно подавати податкову звітність з ПДВ.
Позивач стверджує, що рішення контролюючого органу, яким йому відмовлено у прийнятті податкової звітності з ПДВ, є незаконним, оскільки будь-яких визначених законом підстав для відмови у її прийнятті немає. Зокрема, позивач зазначає, що складена ним звітність містить усі обов'язкові реквізити та подана за формою, що відповідає чинному законодавству, а відтак мала бути прийнята податковим органом.
Щодо обставин анулювання реєстрації ТОВ "Вітаполіс" платником ПДВ позивач зазначає, що стан платника податків, зокрема наявність у нього реєстрації платником ПДВ, під час опрацювання податкової звітності і вирішення питання про її прийняття дослідженню не підлягає.
Крім того, позивач вважає, що наявність або відсутність у платника податків реєстрації платником ПДВ не належить до передбачених у законі вичерпних підстав для відмови у прийнятті податкової звітності з цього податку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС жодного рішення відносно звернень позивача не приймалось, у тому числі і рішення про відмову у прийнятті та реєстрації податкової декларації з ПДВ за травень 2018 року. Разом з цим, звертає увагу суду, що лист, яким позивачу було роз'яснено про відсутність у платника податків обов'язку подавати до контролюючого органу декларації з ПДВ у разі анулювання реєстрації платника ПДВ має виключно інформаційний характер, а тому відповідно жодним чином не порушує прав позивача.
Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що згідно п. 184.5 ст.184 Податкового України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних.
За наведених обставин, апелянт наголошує, що вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти викладених в апеляційній скарзі доводів і просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" (ідентифікаційний код 34439389, місцезнаходження: 08152, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, Територія технікуму, будинок 16) зареєстроване як юридична особа 25.05.2006 (а.с. 148-151).
Як платник податків позивач взятий на податковий облік в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з 30.05.2006 за №2241.
14 червня 2018 року ТОВ "Вітаполіс" подало до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2018 року разом з додатками №№ 2, 3, 4, 5 і доповненням до податкової декларації з податку на додану вартість, складеним на підставі та у порядку, що визначений абз.2 пункту 46.4 статті 46 Податкового кодексу України у формі листа від 14.06.2018 №121/18 (а.с. 121-140).
Вказана декларація була отримана Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 14.06.2018 з відміткою "отримано з попередженням про можливість невизнання" (а.с. 121).
Листом від 14.06.2018 №2628/10/10-13-11-02 Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, посилаючись на положення пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України, відмовила у прийнятті податкової звітності ТОВ "Вітаполіс", мотивуючи це тим, що останнє не є платником ПДВ, а відтак і таким, що не зобов'язане подавати податкову звітність з ПДВ.
Вважаючи відмову у прийнятті податкової звітності з ПДВ за травень 2018 року незаконною та такою, що порушує права та законні інтереси товариства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що подана позивачем до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2018 року відповідає вимогам статті 48 ПК України.
З огляду на зазначене та з урахуванням того, що відповідач позбавлений дискреційних повноважень у питаннях прийняття податкової звітності за умови, що у ній наявні усі обов'язкові реквізити, Київський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив ТОВ "Вітаполіс" у прийнятті податкової звітності з ПДВ за травень 2018 року, а тому відповідно рішення відповідача, яке оформлене листом від 11.04.2018 №1019/10/10-13-11-02 є незаконним та підлягає скасуванню.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п. 48.7 ст. 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.
Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається ст. 49 ПК України.
Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.
Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Зміст наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що одержавши від платника податків податкову звітність, контролюючий орган зобов'язаний перевірити наявність у ній реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, та прийняти одне з двох рішень: або прийняти податкову звітність, або відмовити у її прийнятті, одночасно повідомивши платника податків про причини відмови.
Таким чином умовою, з якою чинне податкове законодавство пов'язує можливість прийняття або неприйняття податкової звітності, є наявність або відсутність у ній обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України.
Податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов'язком контролюючого органу.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування викладених норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, міститься у постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 у справі № 810/1570/16.
Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких недоліків, що полягають у відсутності та/або недостовірності реквізитів, перелік яких визначений у пунктах 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, відповідач за наслідками обробки податкової декларації за травень 2018 ТОВ "Вітаполіс" не встановив, тому висновок суду першої інстанції про передчасність відмови у прийнятті вказаної податкової декларації є правильним.
Щодо посилання відповідача на ту обставину, що рішенням Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 18 листопада 2016 року № 63 було анульовано свідоцтво ПДВ ТОВ «Вітаполіс», а тому відповідно до приписів ст. 184.6 Податкового кодексу України податковий орган не має права реєструвати відповідну декларацію, оскільки останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації, колегія суддів зазначає про таке.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі доказами, 06 березня 2017 року позивачем, було надіслано до ДФС України скаргу вих.№79/17 в порядку адміністративного (досудового) оскарження, у якій останні просив, зокрема, скасувати рішення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 18 листопада 2016 року № 63 про анулювання реєстрації платника ПДВ та вважати ТОВ «Вітаполіс» зареєстрованим платником ПДВ з 02 червня 2006 року відповідно до свідоцтва № 13856976 про реєстрацію платника ПДВ, виданого 02 червня 2006 року.
Згідно з п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Пунктом 56.9 статті 56 ПК України встановлено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Отже, положення статті 56 ПК України визначають обов'язок контролюючого органу прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду скарги та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги.
Проте, станом на 28 березня 2019 ТОВ "Вітаполіс" не одержував від ДФС України жодного рішення за результатами розгляду вказаної скарги та доказів протилежного відповідачем суду не надано.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що скарга позивача на рішення від 18.11.2016 № 63 про анулювання реєстрації платника ПДВ щодо ТОВ "Вітаполіс" та рішення ГУ ДФС у Київській області від 24.01.2017 №238/10/10-36-12-02-18 відповідно до приписів п. 56.9 ст. 56 ПК України вважається повністю задоволеною на користь платника податків, оскільки доказів своєчасного надіслання на адресу позивача рішення за результатами розгляду скарги ДФС України матеріали справи не містять.
Отже, наведені обставини свідчать про те, що станом на момент подачі декларації з ПДВ за травень 2018 року позивач був зареєстрованим платником ПДВ відповідно до свідоцтва № 13856976 про реєстрацію платника ПДВ, виданого 02 червня 2006 року, а тому наведені вище доводи апелянта колегією суддів до уваги не приймаються, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.
Щодо посилання відповідача на те, що лист від 14.06.2018 № 2628/10/10-13-11-02, яким позивачу було повідомлено про неможливість реєстрації податкової декларації з ПДВ за травень 2018 року має виключно інформативний характер та не порушує прав позивача, колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки, як встановлено судом, саме вказані у цьому листі підстави мали наслідком не здійснення податковим органом дій пов'язаних із реєстрацією поданої платником податків звітності.
Отже, оскільки саме вказаним у цьому листі підставам для відмови позивачу у реєстрації податкової декларації судом надавалась правова оцінка, за результатом якої суд дійшов висновку, що останні є протиправними, колегія суддів приходить до висновку, що викладене у цьому листі рішення контролюючого органу підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць травень 2018 року з додатками та доповненнями до неї, колегія суддів зазначає про таке.
Як було встановлено судом, за умови відповідності форми та змісту податкової декларації вимогам пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, податковий орган зобов'язаний прийняти її.
Під час розгляду даної справи у судом першої інстанції було встановлено, що подана позивачем декларація з ПДВ за травень 2018 року містить усі визначені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України реквізити, що передбачені формою податкової декларації, яка затверджена чинним на момент виникнення спірних правовідносин наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21.
Вказані обставини були перевірені судом апеляційної інстанції та встановлено правомірність відповідного висновку суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів зауважує, що вказаний висновок апелянтом у апеляційній скарзі не спростовувався.
З урахуванням встановлених під час апеляційного розгляду обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав податкового органу для відмови позивачу у прийнятті та реєстрації податкової декларації з ПДВ за травень 2018 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки подана позивачем до Києво-Святошинської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області податкова декларація з податку на додану вартість відповідає вимогам статті 48 Податкового кодексу України, що під час розгляду справи не було спростовано відповідачем, а також враховуючи те, що відповідач позбавлений дискреційних повноваженнях у питаннях прийняття податкової звітності за умови, що у ній наявні усі обов'язкові реквізити належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде саме зобов'язання відповідача прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць травень 2018 року з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з поданих ТОВ "Вітаполіс" документів від 14.06.2018.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
Разом з цим, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповністю досліджено обставини справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович