Номер справи 623/2164/19
Номер провадження 2-а/623/32/2019
іменем України
23 липня 2019 року м. Ізюм
Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді: Бєссонова Т.Д.
за участю секретаря судового засідання: Ноль С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу № 623/2164/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Сасько Вікторії Вікторівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу ,-
04 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд скасувати постанову інспектора поліції роти № 4 в Полтавській області серії ДП18 № 642599 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн. за порушення ч.2 ст. 122 КУпАП, закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях складу правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. В обґрунтування позову позивач вказує, що 29 травня 2019 року інспектором поліції роти № 4 в Полтавській області, Сасько В .В . , була винесена постанова про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Відповідно до вказаної постанови, він 29 травня 2019 року о 10:33 год. у м. Полтава на перехресті вулиць К.Шоссе та 23-го Вересня перетнув перехрестя на заборонений сигнал світлофору, чим порушив п.п.8.7.3. ПДР України. Вказану постанову позивач вважає протиправною, винесеною з суттєвими порушеннями та такою, що підлягає скасуванню, оскільки на перехресті він рухався на миготливий зелений світ світлофора, тільки після закінчення маневру загорівся жовтий сигнал світлофора. Щоб уникнути екстреного гальмування і не створити загрозу водіям автомобілів, що рухалися за ним, продовжив рух через перехрестя , бо вважає, що таке право йому дає п.8.11 ПДР України. Світлофор працював не належним чином. Інспектор знаходився на значній відстані від перехрестя і не міг точно визначити, чи перетнув він кордон перехрестя при зміні сигналів світлофору, відповідно доказів його порушення надано не було. У місці де позивач здійснював перетин перехрестя немає жодної розмітки в тому числі і стоп лінії. На всі пояснення інспектори не зважали уваги, лише сказали позивачу, що він їм заважав проїхати перехрестя. Також позивач вказує на те, що відповідач виніс оскаржувану постанову без будь - якої підготовки розгляду справи, не було оголошено посадову особу, яка розглядає справу, особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були досліджені докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, вважає, що відповідачем грубо порушені вимоги ст.ст. 278,279 КУпАП. Оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема посилання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.
Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними, тому він просить суд скасувати зазначену постанову.
Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, судові витрати стягнути з відповідача.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, надала суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки позов є необґрунтованим та безпідставним, розгляд справи провести за її відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення від 29.05.2019 року, серії ДП18 №642599, винесеної інспектором роти № 4 БУПП в Полтавській області ДПП лейтенантом поліції Сасько В.В.29.05.2019 року о 10 годині 33 хвилини в м. Полтава на перехресті вул. К.Шосе водій керуючи транспортним засобом перетнув регульване перехрестя на заборонений сигнал світлофору, чим порушив п.п. 8.7.3. ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
У зв'язку з вчиненням ОСОБА_1 вказаного правопорушення, на останнього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннях свідків. Обов'язок по доведені своїх вимог та заперечень покладається на сторони, які зобов'язані довести ці обставини відповідно до ст. 77 КАС України.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обстави кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причина та умова, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадяни у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП відповідачем було з'ясовано, що позивачем було скоєно адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП. Адміністративне стягнення було накладено в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП.
Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.283 КУпАП.
Частина друга ст.258 КУпАП передбачає, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до Національної поліції. Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в т.ч. частина перша, друга і третяст.122 КУпАП).
Частиною 5 ст.258 КУпАП не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо встановленого порушення.
Постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складено інспектором патрульної поліції, який відповідно до вимог ст.222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ч.2 ст.122 КУпАП.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі за ч.2 ст.122 КУпАП, відбувається в скороченому вигляді, а саме фіксація адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Отже, відповідач правомірно виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП на місці вчинення правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що стягнення відповідачем застосовано без порушень, в межах санкції статті 122 ч.2 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки факт правопорушення було зафіксовано засобом кіно-відео-зйомки, яке використовувалось при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
На відеофіксації, яка проводилася за допомогою відеокамери, яка використовується під час нагляду за дорожнім рухом, порушення ПДР допущеного гр. ОСОБА_1 видно, що останній проїхав перехрестя на заборонний (червоний) сигнал світлофору.
Проаналізувавши відео фіксацію порушення ПДР допущеного гр. ОСОБА_1 можливо зробити висновок, що було увімкнуто червоний сигнал світлофору ще до того, як позивач наблизився до перехрестя, тобто заздалегідь, ще до під'їзду позивачем до перехрестя, на світлофорі було увімкнено зелений миготливий сигнал світлофору, який попереджає про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух.
Тобто, у позивача була можливість зупинити транспортний засіб, не вдаючись до екстреного гальмування.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні.
Виходячи з положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, як нормативного акту, яким у своїй діяльності керується поліція при притягненні правопорушників до відповідальності, наявність спеціального допуску фотокамерам чи відео регістраторам будь - якого виробника, не є обов'язковою умовою її використання працівниками поліції при виявленні та фіксації порушень Правил дорожнього руху.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, суд вважає, що відповідач при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача правильно встановив наявність в діях останнього складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності повністю відповідає нормам ст. ст. 222, 238, 251, 252, 288 КУпАП.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення не підтверджені зібраними у справі доказами, є необґрунтованими, та у зв'язку з чим, не підлягають задоволенню судом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 8, 14, 22, 72-79,242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 122, 222, 257, 268, 277, 278, 279, 280, 286 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Сасько Вікторії Вікторівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу відмовити.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом десяти днів з дня його складення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ізюмського міськрайонного суду Т.Д. Бєссонова