Справа № 638/6284/19
Провадження № 1-кп/638/1196/19
23.07.2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
з участю обвинуваченого - ОСОБА_4
з участю захисника обвинуваченого - ОСОБА_5
з участю обвинуваченого - ОСОБА_6
з участю захисника обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019220480000931 від 11.03.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України,-
26 квітня 2019 року до Дзержинського районного суду м. Харкова із Харківської місцевої прокуратури №1 надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудового розслідування за №12019220480000931 від 11.03.2019 року за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 .
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вважали за можливим обрати більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_4 покладались на розсуд суду.
Суд, вислухавши думку учасників судового засідання, приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Так, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, визначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Частиною 1 статті 194 КПК України визначено, що суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, щоб обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою - незалежно від того, наскільки коротким він є, - має бути переконливо доведено органами державної влади. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пп. 56 та 59 з подальшими посиланнями).
Так, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою 14.03.2019 року, слідчий суддя врахував, що підозрюваний ОСОБА_4 ніде офіційно не працює, постійного джерела доходів не має, схильний до вчинення злочинів, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що дало суду підстави вважати, що обрання відносно нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить належним чином виконання покладених обов'язків і запобігання вчиненню ним нових злочинів і спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Вислухавши думку учасників судового засідання, вивчивши надані прокурором документи, які підтверджують необхідність та достатність підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про відсутність даних, які б свідчили, що ті ризики, які були враховані судом під час обрання запобіжного заходу, наразі відсутні.
Розглянувши обвинувальний акт, враховуючи реальне існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи особу обвинуваченого, наявні підстави вважати, що знаходячись на волі обвинувачений може продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що підстав для заміни або скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 334, 369 КПК України,-
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Харкова, українцю, громадянину України, строк тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 20 вересня 2019 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Головуючий: