Справа № 643/11377/19
Провадження № 2-о/643/605/19
23.07.2019 року м. Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Крівцов Д.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, -
ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до суду з заявою, в якій просить: встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка і жінки без шлюбу в період з березня 2005 року по грудень 2018 року.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що заявник з березня 2005 року по грудень 2018 року проживав однією сім'єю з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації шлюбу. З 2005 року вони проживали як подружжя, вели спільне господарство, мали спільні побут та бюджет. Встановлення факту проживання однією сім'єю потрібно заявнику для відновлення порушених прав на земельні ділянки, які були спільно нажитим майном і були відчужені сином ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 як співвласника. Так, під час спільного проживання заявником було придбано земельні ділянки, а саме: земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1000 га.; земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1430 га. Ці земельні ділянки належали ОСОБА_2 на праві приватної власності. Таким чином, вказані земельні ділянки є об'єктом права спільної сумісної власності осіб, що спільно проживають однією сім'єю без укладення шлюбу. Проте, всупереч закону, без згоди заявника, як співвласника, вказані земельні ділянки були відчужені сином ОСОБА_2 . Таким чином, встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу є необхідним для юридичного захисту прав на вказані земельні ділянки як співвласника.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 274 ЦПК. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст. 139 ЦПК постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Враховуючи тотожність відповідних норм ЦПК України, які регулювали питання щодо форми та змісту заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, станом на час прийняття Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року, та регулюють вказані питання станом на даний час, суд вважає за можливе врахувати вказані вище роз'яснення Верховного Суду України під час вирішення питання про можливість відкриття провадження в даній цивільній справі.
Таким чином, виходячи з положень ч. 3 ст. 294 ЦПК України, а також роз'яснень, викладених в Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року, заява про встановлення факту, що має юридичне значення, повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175, 177 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 294, 318 ЦПК України. Недотримання заявником вказаних вимог унеможливлює відкриття провадження у справі та є підставою для залишення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, без руху.
Дослідивши отримані матеріали, судом встановлено недоліки заяви, які унеможливлюють відкриття провадження у справі та обумовлюють необхідність залишення заяви без руху, а саме.
Згідно п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Положеннями ч. 5 ст. 95 ЦПК України також передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Заявником до заяви додані копії письмових доказів (документів), перелік яких наведений в позовній заяві. Проте всупереч вказаних положень законодавства в заяві не зазначено про наявність у заявника або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Положеннями ч. 5 ст. 95 ЦПК України передбачено, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Всупереч вказаних вимог законодавства, заявником не підтверджено своїм підписом із зазначенням дати засвідчення відповідність копій письмових доказів, які додані до заяви, оригіналам, які знаходяться у нього.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Всупереч вказаних вимог, в заяві відсутнє підтвердження заявника про те, що ним не подано іншої заяви (заяв) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо необхідності залишення заяви без руху.
Способами усунення недоліків заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, є наступні:
1.Надати суду уточнену заяву, в якій крім вже зазначених відомостей додатково вказати:
- зазначення щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;
-підтвердження заявника про те, що ним не подано іншої заяви (заяв) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
2.У відповідності до положень ч. 1 ст. 177 ЦПК України надати суду копію уточненої заяви і копії всіх документів, що додаються до неї, для заінтересованої особи.
3.Надати суду в 2 примірниках додатки до заяви, в яких підтвердити своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення їх відповідність оригіналам, які знаходиться у заявника.
Керуючись ст. 175, 177, 185, 258-261, 315, 318, 353 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - залишити без руху, надавши ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що якщо він відповідно до цієї ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, та усуне вказані в цій ухвалі недоліки, заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо він не усуне недоліки заяви у встановлений строк, заява вважатиметься неподаною та буде повернута. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Д.А. Крівцов