Справа № 643/18873/18
Провадження № 2/643/2128/19
15.07.2019 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Майстренко О.М., за участю секретаря судового засідання- Постульга О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання їх такими, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , відповідно Довідки ОЖК "Контакт" № 38 від 09.02.2016 р.
Відповідно до Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 30.11.2018 р. в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 більше одного року не проживають в належній їй квартирі без поважних причин, не сплачують комунальні платежі, участі в утриманні житла не приймають, квартирою не цікавляться, їх особисті речі у квартирі відсутні, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням належної їй квартири.
Представник позивача позов підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, надали суду заяви про визнання позову та розгляд справи без їх участі. В заявах про визнання позову відповідачі зазначили, що вони дійсно не проживають в спірній квартирі більше одного року без поважних причин та не мають наміру зберігати за собою право користування нею.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідив матеріали справи, вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд, дослідивши надані докази, приходить до переконання, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до Довідки ОЖК "Контакт" № 38 від 09.02.2016 р., квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу - ОСОБА_1 . Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 855925363101, запис про право власності № 13371480 від 16.02.2016 р..
В квартирі зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , відповідно до Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 30.11.2018 р.
ОСОБА_2 зареєстрована в спірній квартирі з 21 лютого 1995 року.
ОСОБА_5 змінила прізвище на прізвище " ОСОБА_5 ", відповідно до Свідоцтва про зміну імені НОМЕР_1 від 21.09.2017 р.
ОСОБА_9 зареєстрована в спірній квартирі з 26 листопада 2003 року, та більше одного року в спірній квартирі не проживає без поважних причин.
ОСОБА_4 зареєстрований в спірній квартирі з 26 листопада 2003 року, та більше одного року в спірній квартирі не проживає без поважних причин.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідачі позов визнали. Визнання позову відповідачами не порушує будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 1ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до Закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідності зі ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» - зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Реєстрація відповідачів у спірній квартирі позбавляє позивача можливості вільно розпоряджатися належним нерухомим майном, тягне за собою збільшення вартості комунальних платежів.
В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зазначено, що місце проживання - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель, дачний будинок тощо), у відповідному населеному пункті або за його межами на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, де особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Згідно ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України, у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , втратили право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 , як особи, що не проживають без поважних причин строком більше одного року, що відповідно є підставою для зняття їх з реєстрації згідно вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 29,319,391, 405 ЦК України, 265, 268, 315-319 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду , протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Майстренко О.М.