23.07.2019
Справа № 642/2632/18
2-о/642/135/19
23 липня 2019 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Проценко Л.Г., розглянувши цивільну справу за заявою адвоката Лиски Павла Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління державної міграційної служби України в Харківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Адвокат Лиска П.О. звернувся до суду із заявою в інтересах ОСОБА_1 , в якій просив:
- встановити факт, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є бабою громадянина РФ ОСОБА_1 , постійно проживала на території с.Попівка Розсошанського району Воронезької області, що на момент її постійного проживання входила до складу Української Держави (УД) та Української Народної Республіки (УНР);
- встановити факт, що громадянин РФ ОСОБА_1 , має правові підстави набуття громадянства України за територіальним походженням.
Встановлення даних фактів необхідно ОСОБА_1 для подальшого набуття громадянства України.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м.Харкова Проценко Л.Г. від 23.04.2019р. було відмовлено у відкритті провадження по спарві. Дану ухвалу мотивовано тим, що з заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить встановити факт про наявність у нього права не на автоматичне набуття громадянства України, а набуття громадянства у загальному порядку за принципом територіального походження. Тому, з даної заяви вбачається дві обставини: наявність спору про право на набуття громадянства України, а також те, що всі спори щодо набуття громадянства не є приватно-правовими, а, відповідно до ст.ст. 2, 3, 19 КАС України, за будь-яких обставин відносяться до сфери публічно-правових відносин.
Не погодившись із даною ухвалою заявник подав апеляційну скаргу і постановою Харківського апеляційного суду від 09.07.2019р. ухвалу скасовано, а заяву повернуто для того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження по справі.
18.07.2019р. справа повернулася до Ленінського районного суду м.Харкова, та була передана судді Проценко Л.Г.
22.07.2019р. адвокат Лиска П.О. подав до суду заяву про відвід судді, в якій зазначив, що відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. В даній справі, в ухвалі від 23.04.2019р. суддя вже зробив висновок про публічно-правовий характер правовідносин у даній справі, тобто у судді вже склалося особисте переконання у конкретній справі, а тому мається сумнів у дотриманні критерію неупередженості.
Дослідивши матеріали справи, з метою уникнення сумнівів в моїй неупередженості та безсторонності при розгляді даної справи, на підставі викладеного і керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 41 ЦПК України, вважаю необхідним задовольнити заяву про відвід у цивільній справі за заявою адвоката Лиски Павла Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління державної міграційної служби України в Харківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення.
У відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає самовідводу, якщо є інші підстави, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності суду.
У відповідності до вимог ст. 20 ЦПК України, суддя не може брати участі в розгляді цивільної справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо: під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу.
Як зазначив Європейський суд у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна Wettstein), п. 43).
Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п. 97).
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Основним завданням суду, як органу державної влади, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону№ 2453-VI).
Вимогами Закону № 2453-УІ передбачено, що судді зобов'язані своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядали і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини четвертої статті 54 цього Закону).
З метою недопущення під час розгляду справи № 642/2632/19 прав сторін, які можуть викликати сумніви в неупередженості будь-якого судді Ленінського районного суду м. Харкова, з метою гарантування об'єктивності правосуддя, з ціллю підвищення довіри до суду, приходжу до переконання, що згідно з положеннями ст. 36 ЦПК України, є підстави для задоволенні заяви про відвід.
На підставі викладеного, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України,-
Заяву про відвід головуючого судді у цивільній справі за заявою адвоката Лиски Павла Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління державної міграційної служби України в Харківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Цивільну справу № 642/2632/19, провадження № 2о/642/135/19 передати цивільній канцелярії для повторного автоматизованого розподілу між суддями.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Л.Г. Проценко