Комінтернівський районний суд м. Харкова
Номер провадження №1-в/641/223/2019 Справа №641/4840/19
19 липня 2019 року Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора ОСОБА_2 ,
інспектора - ОСОБА_3 ,
захисника засудженої - адвоката ОСОБА_4 ,
засудженої - ОСОБА_5 ,
секретаря - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання засудженої ОСОБА_5 про застосування умовно-дострокового звільнення та заміну покарання на більш м'яке,-
До суду надійшло клопотання ОСОБА_5 про застосування умовно-дострокового звільнення та заміну покарання на більш м'яке.
В обґрунтування клопотання ОСОБА_5 посилалась на те, що вона засуджена вироком Київського районного суду м. Харкова від 2001 року до покарання у виді довічного позбавлення волі. Вказала, що початок строку відбування покарання рахується з 17.09.1997 року. Зазначила, що за час відбування покарання - 22 роки, відпали підстави у довічному позбавлення волі, посилалась на практику ЄСПЛ, у зв'язку з чим просила суд застосувати до неї умовно-дострокове звільнення або зменшити невідбуту частину покарання на більш м'яке, визначити термін можливого перегляду покарання, шляхом застосування до неї умовно-дострокового звільнення, а також встановити чіткі критерії, на підставі яких має відбутися перегляд.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти клопотання засудженої, при цьому вказав, що діючим законодавством не передбачено застосування умовно-дострокового звільнення або заміна покарання на більш м'яке до осіб довічно позбавлених волі.
Інспектор Качанівської ВК № 54 при розв'язанні клопотання засудженої покладалась на розсуд суду.
Захисник засудженої - адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання своє підзахисної.
Засуджена клопотання підтримала, при цьому при розв'язанні її клопотання просила врахувати Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та Конституцію України як джерело права.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, Особову справу засудженої ОСОБА_5 , дійшов наступного.
Так, вироком Київського міського суду від 03.07.2001 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 222, ст. 93 п. «А», ст. 142 ч. 3, ст.ст. 69,17,93 п. п. «а», «г», «з», «и», «і» КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Згідно ухвали Верховного Суду України від 24.01.2002 року ОСОБА_5 вважаєтьсчя засудженою за ч. 1 ст. 263 КК України (в редакції 2001 року), п. «а» ст. 93, ч. 3 ст. 142, ст. 69, ст. 17, п.п. «а, г, з, и, і» ст. 93, ст. 42 КК України (1960 року) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. На підставі ст. 43 КК України ( 1960 року )з урахуванням вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 15.03.1996 року остаточно призначено довічне позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. В решті вирок залишено без змін.
Вирок суду від 03.07.2001 року набрав чинності 24.01.2002 року.
Ухвалою від 27.12.2017 року ОСОБА_5 зараховано строк попереднього ув'язнення в строк покарання, відповідно до ЗУ № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» в період з 17 вересня 1997 року до 24 січня 2002 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України, згідно частини 3 якої призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого санкцією нового закону. У разі, якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною 1 статті 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження чи позбавлення волі, не відбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» роз'яснено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким на підставі частини першої статті 82 КК України може застосовуватись до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
Статтею 51 КК України передбачено за вчинення злочинів, як окремі види покарань, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.
При розгляді клопотання засудженої суд виходить з вимог ч. 1 ст. 82 КК України, якою передбачена лише можливість заміни більш м'яким покаранням, покарання у виді позбавлення волі призначеного на певний строк. Така заміна до призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі, не передбачена і можлива виключно на підставі ч. 2 ст. 87 КК України, що виходить за межі повноважень суду.
Посилання засудженої ОСОБА_5 на порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке розтлумачене в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 липня 2013 року у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства Великобританії» у частині необхідності з боку держави передбачення можливості та механізму умовно-дострокового звільнення засудженого до довічного позбавлення волі або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким; встановити проміжки часу для його повторення, а також встановити чіткі критерії, на підставі яких він має відбуватись, суд вважає недоцільним, оскільки в такому випадку на виконання рішень Європейського суду держава повинна внести зміни до законодавства на усунення встановлених судом порушень, а відтак, до прийняття відповідного Закону, вирішення судом порушених в клопотанні засудженого питань законодавчо не передбачено. В той же час, частиною першою статті 87 КК України, передбачено можливість заміни засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років, актом про помилування, який відповідно до ч. 1 ст. 87 КК України належить до компетенції Президента України.
Таким чином, нормами Кримінального Кодексу України передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та практиці Європейського суду з прав людини. Такою можливістю вправі скористатися ОСОБА_5 .
Як вбачається із характеристики засудженої, що міститься в матеріалах Особової справи від 03.07.2019 року, початок строку відбування покарання ОСОБА_5 - 17.09.1997 року. Кінець строку - довічно. Засуджена ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 17.09.1997 року.
Під час перебування у Київському слідчому ізоляторі засуджена порушувала вимоги режиму тримання. Мала вісім стягнень, які погашено у встановленому законом порядку. Заохочень не мала. До праці не залучалась. Під час перебування у Чернігівській виправній колонії (№ 44), засуджена порушувала вимоги режиму тримання. Мала одне стягнення, яке погашено у встановленому законом порядку. Заохочень не мала. З 11.10.2005 року відбуває покарання у ДУ «Качанівська виправна колонія (№ 54)». За час відбування покарання засуджена характеризується добре. Стягнень не має. За виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України та Правилами внутрішнього розпорядку дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки правил адміністрацією установи була заохочена п'ять разів. Працевлаштована швачкою з відрядною формою оплати праці. До праці ставиться добре. Підтримує рівні стосунки з іншими засудженими. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи. До виконання передбачених законодавством вимог персоналу установи ставиться добре. За характером цілеспрямована, самовпевнена, наполеглива. Підтримує соціально корисні зв'язки з батьком, сестрою, бабусею шляхом листування, телефонних розмов. За вироком Київського міського суду від 03.07.2001 року має майновий позов на загальну суму 163 840 гривень, за якими стягнуто 1 563 гривні 18 копійок. Вину у скоєному злочині визнає частково, але в ході проведення бесід виховного характеру із засудженою, розкаюється у скоєному злочині.
Згідно відомостей про заохочення та стягнення засудженої ОСОБА_5 , за час перебування в ДУ «Качанівська виправна колонія (№ 54)» має заохочення у виді оголошення подяки за сумлінну поведінку і ставлення до праці від начальника відділення - 06.03.2014, 05.01.2016, 05.01.2017, 29.09.2017 року та 28.12.2018 року оголошено подяку за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та Правилами внутрішнього розпорядку, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці за Рішенням дисциплінарної комісії ДУ «Качанівська виправна колонія (№ 54)». Проте має й стягнення у виді догани - 17.02.1998, 13.04.1998, 12.06.1998 06.10.1998 від начальника СІЗО за порушення розпорядку дня та зберігання заборонених речей, крім того, 10.01.1999 року начальником СІЗО позбавлена права на отримання чергової посилки або передачі і заборона на строк до 1 місяця купувати продукти харчування за встановлення міжкамерного зв'язку; 11.02.1999 року накладено стягнення у виді стягнення карцеру 3доби від начальника СІЗО за встановлення міжкамерного зв'язку; 06.08.1999, 07.07.2000 року начальником СІЗО позбавлена права отримання чергової посилки або передачі і заборона на строк до 1 місяця купувати продукти харчування за встановлення міжкамерного зв'язку; 11.08.2004 року начальником відділення оголошено попередження за порушення розпорядку дня.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що підстави для задоволення клопотання засудженої ОСОБА_5 відсутні, а тому в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. ст.81,82 КК України, 537, 539 КПК України, суд-
В задоволенні клопотання ОСОБА_5 про застосування умовно-дострокового звільнення та заміну покарання на більш м'яке - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженою та представником Качанівської ВК № 54 у той же строк з дня отримання нею копії ухвали.
Копію ухвали, негайно, після її проголошення направити засудженій та начальнику Качанівської ВК № 54. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.
Суддя- ОСОБА_1