Справа №621/514/19
Пр. 2/621/544/19
Іменем України
23 липня 2019 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Шахової В.В.
секретар судового засідання - Міненко Н.Є.
розглянувши за відсутністю учасників справи та їх представників у порядку загального позовного провадження в заочному порядку в залі суду м. Зміїв цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Органу опіки та піклування при Зміївській міській раді Харківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості Естейт-сервіс", треті особи: Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації, Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області про звільнення іпотечного майна з-під арешту,
04.03.2019, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Органу опіки та піклування при Зміївській міській раді Харківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості Естейт-сервіс", треті особи: Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації, Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області в якій просить суд ухвалити рішення, яким звільнити з-під арешту іпотечне майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначив, що 25.11.2008 між ним та боржником ОСОБА_2 був укладений нотаріально посвідчений договір позики, за яким ОСОБА_1 передав боржнику в позику 4620 доларів США, а боржник прийняла їх і зобов'язалася повернути частинами по 110 доларів США не пізніше 25 числа кожного місяця в період до 25 жовтня 2009 року і здійснити остаточне повернення позики в сумі 3410 доларів США не пізніше 25 листопада 2009 року.
В забезпечення виконання зобов'язань боржника за договором позики від 25.11.2008, ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , про що між ними був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Широковою В.А. за реєстровим № 4106.
Боржник ОСОБА_2 свій обов'язок з повернення ОСОБА_1 позичених коштів за договором позики від 25.11.2008 належним чином не виконала і не повернутими залишилися кошти в сумі 4620 доларів США.
Оскільки ОСОБА_1 використав всі можливі визначені законом способи позасудового врегулювання спору, які виявились недієвими, він змушений був звернутися в Зміївський районний суд Харківської області з позовом до боржника ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
За результатами розгляду цивільної справи № 2014/2-828/11 (провадження 2/2014/81/2012) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики Зміївський районний суд Харківської області ухвалив рішення від 09 лютого 2012 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив повністю і вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 157580 грн 14 коп. боргу за договором позики з урахуванням процентів за користування позикою, трьох процентів річних від простроченої суми за прострочення грошового зобов'язання та передбачених п. 4 договору позики штрафних санкцій, 1578 грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору, 120 грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього - 159278 грн 94 коп.
Заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 09 лютого 2012 року набрало законної сили.
Оскільки боржник вказане вище судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з неї заборгованості не виконала і борг позивачу так і не повернула, ОСОБА_1 був змушений звернутися в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
13 березня 2014 року Зміївський районний суд Харківської області ухвалив заочне рішення, яким було частково задоволено позов ОСОБА_1 і вирішено: в рахунок погашення заборгованості за договором позики, укладеного 25 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 4104, у розмірі 4620 доларів США, звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу ОСОБА_1 , з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з можливістю здійснення ОСОБА_1 усіх передбачених законом дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13.03.2014 також набрало законної сили.
Крім того, ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 13.03.2014 судом першої інстанції виправлено описку в резолютивній частині заочного рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13.03.2014 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та вирішено другий абзац резолютивної частини тексту заочного рішення від 13.03.2014 викладено у наступній редакції: "В рахунок погашення заборгованості за договором позики, укладеного 25 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. та зареєстрованого в реєстрі за №4104, у розмірі 159278 грн 94 к., звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажі будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з можливістю здійснення ОСОБА_1 усіх передбачених законом дій, необхідних для продажу предмету іпотеки".
У зв'язку з тим, що боржник ОСОБА_2 так і не повернула суму заборгованості, позивач був змушений знайти покупця, який погодився придбати іпотечне майно, після чого ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з проханням посвідчити договір купівлі-продажу іпотечного майна на підставі заочного рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13.03.2014 та ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 23.06.2014.
Однак, виконати вказані судові рішення, реалізувати іпотечне майно і хоча б частково задовольнити свої грошові вимоги до ОСОБА_2 за договором позики позивач не зміг, оскільки на іпотечне майно накладені арешти, що перешкоджають продажу позивачем предмета іпотеки.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта за № 70884849 від 19.10.2016, реалізації квартири АДРЕСА_1 , перешкоджали наступні обтяження: 9722589; 11398799; 11411166; 12559423.
У зв'язку з цим, 14.11.2016 Позивач ОСОБА_1 був змушений звернутися до Зміївського районного суду Харківської області з позовною заявою про звільнення іпотечного майна з-під арешту.
За результатами розгляду вказаної цивільної справи 17.05.2018, Зміївський районний суд Харківської області ухвалив рішення яким позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було задоволено частково та вирішено, зокрема, звільнити іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 з-під наступних арештів:
1) зареєстрованого Зміївською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 11398799 нерухомого майна за заявою Зміївського районного суду Харківської області № 13219 від 11.07.2011 на підставі ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 08.07.2011, справа № 2-685;
2) зареєстрованого Харківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за реєстровим № 11411166 нерухомого майна за заявою ВДВС Зміївського РУЮ (обтяжувач) на підставі постанови Зміївського ВДВС про арешт майна 27713728, 20.07.2011;
3) зареєстрованого Харківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за реєстровим № 12559423 нерухомого майна за заявою ВДВС Зміївського РУЮ (обтяжував) на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 27713728, 19.07.2011;
В частині позовних вимог про звільнення іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1 , з-під арешту нерухомого майна, зареєстрованого Зміївською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 9722589 за заявою Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області на підставі ухвали від 07.04.2010 Зміївського районного суду Харківської області № 13/2010, справа № 2-660/2010 - відмовлено.
12.12.2018 Харківським апеляційним судом було винесено постанову, якою апеляційну скаргу Позивача ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 17.05.2018 було залишено без задоволення, а рішення Зміївського районного суду Харківської області від 17.05.2018 - без змін.
Як на підставу залишення апеляційної скарги без розгляду апеляційний суд опирався на те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час пред'явлення ОСОБА_1 позову про зняття арештів з майна у листопаді 2016 року вже був повнолітнім, та його інтереси у цій справі не могли представлятись його матір'ю або органом опіки та піклування, а отже до розгляду справи не було залучено особу, на права якої може вплинути рішення суду. За таких обставин, Позивач ОСОБА_1 вирішив залучити у якості Відповідача у даній справі про звільнення іпотечного майна з-під арешту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, під час розгляду та вирішення вказаної цивільної справи по суті заявлених вимог з'ясувалось, що наразі власником спірної квартири АДРЕСА_1 , є Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс», що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Оскільки право власності на передану ОСОБА_1 в іпотеку квартиру в решті решт перейшло до нового власника, ТОВ «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс», є іпотекодавцем за укладеним між сторонами Договором іпотеки.
22.05.2017 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Зміївського районного суду Харківської області задля отримання інформації про осіб, в інтересах яких був накладений арешт на кв. АДРЕСА_1 , зареєстрований Зміївською ДНК за реєстровим № 9722589 нерухомого майна за заявою Зміївської ДНК Харківської області на підставі ухвали від 07.04.2010 Зміївського районного суду Харківської області, р. № 13/2010, справа № 2-660/2010.
Під час ознайомлення з матеріалами справи ОСОБА_1 дізнався, що 07.04.2010 Органи опіки та піклування при Зміївській міській раді звернулися до Зміївського районного суду Харківської області із заявою про забезпечення позову, в якій просили суд накласти арешт на кв. АДРЕСА_1 .
Того ж дня, Зміївським районним судом Харківської області було винесено ухвалу, якою було накладено арешт на кв. АДРЕСА_1 .
Зазначена інформація підтверджує, що оспорюваний наразі арешт на кв. АДРЕСА_1 був накладений за заявою Органу опіки та піклування при Зміївській міській раді в інтересах неповнолітніх на час розгляду та вирішення тієї справи ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а тому має істотне значення для вирішення даної цивільної справи та має бути врахована районним судом під час розгляду та вирішення даної цивільної справи.
Із вказаних підстав, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про звільнення іпотечного майна з-під арешту.
Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 09.04.2019 провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 28.05.2019 проведено підготовче засідання та призначено судовий розгляд.
Учасники справи в судове засідання не з'явились.
Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Учасники справи повідомлялись про час та місце розгляду справи належним чином, відповідно до положень пункту 1, 2 частини 7 статті 128, частини 2, 4 статті 129 Цивільного процесуального кодексу України.
Крім того, в порядку частини 11 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, судом було розміщено оголошення про виклик відповідачів.
Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.Заяв про відкладення судового розгляду, відзиву на позов не подали.
Від представників відповідачів Органу опіки та піклування при Зміївській міській раді Харківської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості Естейт-сервіс" так само не надходило заяв про відкладення судового розгляду, або відзиву на позов.
Від представників третіх осіб: Служби у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації та Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області жодних заяв до суду не надходило, пояснень з приводу поданого позову до суду надано не було.
Відповідно до пункту 1, 4 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, не подано відзиву на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, на підставі частини 4 статті 223, пункту 4 частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.
На підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статей 76 - 81 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
На підставі відомостей, повідомлених позивачем у позовній заяві, а також відомостей, що містяться у письмових доказах, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Так, спірним є обтяження у виді арешту іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1 .
На підставі договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. від 25.11.2008, реєстр № 4104, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 позику в розмірі 4620 доларів США, які зобов'язалася повернути частками в строк до 25.11.2009 року (а. с. 7).
Засобом забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позики є договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. від 25.11.2008, реєстр № 4106, за умовами якого ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 в іпотеку належну їй, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Трубніковою В.В. 05.09.2001 за р. № 2652, квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 8 - 9).
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 09.02.2012 № 2-828/11 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 157580 грн 14 коп. боргу за договором позики з урахуванням процентів за користування позикою, трьох процентів річних від простроченої суми за прострочення грошового зобов'язання та передбачених п. 4 договору позики штрафних санкцій; 1578 грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору та 120 грн 00 коп. витрат на ІТЗ, а всього - 159278 грн 94 коп. (а. с. 10 - 11).
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 13.03.2014 № 621/262/14-ц, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики від 25.11.2008, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 12 - 14).
Цим же рішенням було відмовлено в задоволенні позовної заяви в частині вимоги про виселення ОСОБА_2 з квартири, яка є предметом іпотеки, з тих підстав, що позивачем не було виконано вимогу щодо направлення відповідачці письмової вимоги про виселення.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що на квартиру АДРЕСА_1 , накладено наступні арешти:
1) зареєстрований Зміївською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 9722589 арешт нерухомого майна за заявою Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області на підставі ухвали від 07.04.2010 Зміївського районного суду Харківської області, р. № 13/2010, справа № 2-660/2010;
2) зареєстрований Зміївською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 11398799 арешт нерухомого майна за заявою Зміївського районного суду Харківської області № 13219 від 11.07.2011 на підставі ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 08.07.2011, справа № 2-685, суддя Пархоменко М. О. (надійшли на виконання 18 липня 2011 року вх. № 807/02-32);
3) зареєстрований Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України за реєстровим № 11411166 арешт нерухомого майна за заявою ВДВС Зміївського РУЮ (обтяжувач) на підставі постанови Зміївського ВДВС про арешт майна, 27713728, 20.07.2011;
4) зареєстрований Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України за реєстровим № 12559423 арешт нерухомого майна за заявою ВДВС Зміївського РУЮ (обтяжувач) на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 27713728, 19.07.2011, ВДВС Зміївського РУЮ Нагорна О. О. (а. с. 16 - 17).
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 17.05.2018 по справі № 621/2249/16-ц позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було задоволено частково та вирішено звільнити іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 з-під наступних арештів:
1) зареєстрованого Зміївською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 11398799 нерухомого майна за заявою Зміївського районного суду Харківської області № 13219 від 11.07.2011 на підставі ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 08.07.2011, справа № 2-685;
2) зареєстрованого Харківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за реєстровим № 11411166 нерухомого майна за заявою ВДВС Зміївського РУЮ (обтяжувач) на підставі постанови Зміївського ВДВС про арешт майна 27713728, 20.07.2011;
3) зареєстрованого Харківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за реєстровим № 12559423 нерухомого майна за заявою ВДВС Зміївського РУЮ (обтяжував) на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 27713728, 19.07.2011.
В частині позовних вимог про звільнення іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1 , з-під арешту нерухомого майна, зареєстрованого Зміївською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 9722589 за заявою Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області на підставі ухвали від 07.04.2010 Зміївського районного суду Харківської області № 13/2010, справа № 2-660/2010 - відмовлено (а. с. 18 - 23).
12.12.2018 Харківським апеляційним судом було винесено постанову, якою апеляційну скаргу Позивача ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 17.05.2018 було залишено без задоволення, а рішення Зміївського районного суду Харківської області від 17.05.2018 - без змін (а. с. 24 - 29).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що на квартиру АДРЕСА_1 , накладено арешт: зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. за реєстровим № 17398214 арешт нерухомого майна за заявою Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області на підставі ухвали від 07.04.2010 Зміївського районного суду Харківської області, р. № 13/2010, справа № 2-660/2010 (а. с. 31).
Положеннями ст. 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про іпотеку", якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Згідно зі статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону: у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Згідно частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до статті 1, 3, 4 Закону України "Про іпотеку", іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду; іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності; зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації; обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Відповідно до частини 2 статті 56 цього Закону передбачено, що арешт на майно боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до частини 1 статті 59 цього Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Частиною 4 статті 59 вказаного Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову, а відповідно до частини 5 статті 59 Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно статті 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Відповідно до положень пункту 6 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Згідно правової позиції Верховного суду України (лист від 01.02.2015), викладеній у Аналізі судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна, заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна у разі звернення стягнення на це майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.
Виходячи із суті іпотеки, визначення якої міститься в статті 1 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, установленому цим Законом, позов про зняття арешту, накладеного державним виконавцем, підлягає задоволенню, крім випадків, визначених частиною 1 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження".
Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту частин 6 та 7 статті 3 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що у разі, якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна. При цьому не має підстав відмовляти у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю факту реального порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання боржником на момент пред'явлення відповідної вимоги. Факт порушення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя й не пов'язується з його існуванням, а отже, і порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.
Такі правові позиції висловлені в Розділі VIII Аналізу Верховного Суду України судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна за 2015 рік.
Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", встановлено, що зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованим обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
Отже, зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, позивач як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України "Про іпотеку", володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року № 5 "Про судову практику у справах про зняття арешту з майна", за змістом частини четвертої статті 54 Закону про виконавче провадження у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
З урахуванням встановлених обставин, судового рішення, яке набрало законної сили (№ 621/2249/16-ц від 17.05.2018) вказана позовна заява підлягає задоволенню шляхом зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованого 13 квітня 2010 року о 14:47:56 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною Вікторією Михайлівною, за реєстровим № 17398388 на підставі ухвали від 07.04.2010 Зміївського районного суду Харківської області № 13/2010, справа № 2-660/2010.
За змістом статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, відшкодуванню підлягають судові витрати, заявлені позивачем до відшкодування. Оскільки позивачем не заявлялися вимоги про відшкодування судових витрат, понесені ним судові витрати залишаються понесеними за його рахунок.
Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 89, 95, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280 - 284, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Органу опіки та піклування при Зміївській міській раді Харківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості Естейт-сервіс", треті особи: Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації, Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області про звільнення іпотечного майна з-під арешту - задовольнити.
Звільнити іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 , з-під наступного арешту:
1) зареєстрованого 13 квітня 2010 року о 14:47:56 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною Вікторією Михайлівною, за реєстровим № 17398388 на підставі ухвали від 07.04.2010 Зміївського районного суду Харківської області № 13/2010, справа № 2-660/2010.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено та підписано 23 липня 2019 року.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Відповідач: Орган опіки та піклування при Зміївській міській раді, місцезнаходження: 63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 16, ЄДРПОУ: 04058674.
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості Естейт-сервіс», місцезнаходження: 03164, м. Київ, вул. Миколи Ушакова, буд. 34, кв. 56, ЄДРПОУ: 39586791.
Третя особа: Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, місцезнаходження: 63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Гагаріна, 2, ЄДРПОУ: 26420455.
Третя особа: Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області, місцезнаходження: 63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 16, ЄДРПОУ: 04058674.
Третя особа: Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, місцезнаходження: 63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Гагаріна, 2, ЄДРПОУ: 02894148.
Головуючий: В.В. Шахова