22 липня 2019 року м. Дніпросправа № 340/354/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 р. (суддя Кармазина Т.М.) в справі № 340/354/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправною відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ізмайлівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ізмайлівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 р. позов задоволено частково, визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ізмайлівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, викладену в листі від 28.12.2018 №З/18061/0-8129/0/17-18; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення з урахуванням висновків суду; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує, що бажана земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_2 , тому в цьому випадку наявний спір про право користування земельною ділянкою між фізичними особами. Вважає неправильним застосування до цих правовідносин правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 05.10.2016 р. в справі № 6-2329цс-16, від 23.11.2016 р. в справі № 6-3113цс15, що право користування земельною ділянкою, що виникло на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, який належало таке право, і не входить до складу спадщини, оскільки право постійного землекористування є безстроковим, на відмову від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. В цьому випадку право постійного користування не припинено.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 19.12.2018 р. звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Ізмайлівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, яка зареєстрована відповідачем 21.12.2018 р. До заяви позивачем додані: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорта громадянина та ідентифікаційного коду.
Листом від 28.12.2018 р. №З-18061/0-8129/0/17-18 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області проінформовано позивача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, пославшись на частину 5 статті 116 Земельного кодексу України.
Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_1 від 01.04.1994, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №13, ОСОБА_3 , який мешкає в с . Ізмайлівка Олександрійського району Кіровоградської області , на підставі рішення Олександрійської районної ради народних депутатів Олександрійського району Кіровоградської області від 28.02.1992 №96 надано в постійне користування земельну ділянку площею 50,0 га, розташовану на території Ізмайлівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2018 року в цивільній справі №398/1064/18 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою у порядку спадкування за законом, рішення набрало законної сили 11.12.2018.
Цим рішенням встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , тому вважається припиненим право користування земельною ділянкою з моменту смерті особи.
Суд першої інстанції вважав, що відповідачем не доведено, що, розглядаючи заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. До того ж, враховуючи посилання представника відповідача на докази, які не були покладені в основу оскаржуваної відмови та не доведені суду, зважаючи, що відповідачем вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваної відмови, тобто, відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів здійснення відповідачем перевірки заяви позивача на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства, з урахуванням висновків суду в цій справі.
Суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 19.12.2018 р. звернувся до ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Ізмайлівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, яка зареєстрована відповідачем 21.12.2018 р. До заяви позивачем додані: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорта та ідентифікаційного коду.
Листом від 28.12.2018 р. № З-18061/0-8129/0/17-18 відповідачем проінформовано позивача про відсутність правових підстав для задоволення заяви із посиланням на частину 5 статті 116 Земельного кодексу України.
За позицією відповідача, яка викладена у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою пов'язана з тим, що земельна ділянка, відносно якої позивач просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, перебуває у користуванні ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право постійного користування землею, виданого Олександрійською районної радою Кіровоградської області 01.04.1994 р.
Судом встановлено, що відповідно до інформації Державного земельного кадастру земельна ділянка, яка розташована в межах НОМЕР_3 , площею 50,00 га, перебуває у державній власності, наявний державний акт на право постійного користування землею від 01.04.1994 р. серії НОМЕР_1 , що виданий ОСОБА_3 .
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.10.2018 р. в справі № 398/1064/18 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права постійного користування земельною площею 50,0 га, яка розташована на території Ізмайлівської сільської ради, в порядку спадкування за законом.
Цим рішенням, яке набрало законної сили 11.12.2018 р., встановлено, що ОСОБА_3 , якому надано у користування земельну ділянку, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, до повноважень якого входить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Кіровоградської області; організація виконання робіт на території Кіровоградської області із землеустрою.
Відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як встановлено частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За приписами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, законодавець обмежив підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою лише невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем зазначено ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України.
Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
За змістом частини другої статті 92 Земельного кодексу України передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.
Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.
Відповідно до частини першої статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі статтею 126 цього кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до статті 131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Відповідно до частини другої статті 407 Цивільного кодексу України та частини другої статті 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
За приписами статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Згідно зі статтею 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Таким чином, право користування земельною ділянкою, що виникло у особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.
Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15.
Як вказано вище, за відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка, яка знаходилась у користуванні ОСОБА_3 , перебуває у державній власності.
Доказів укладення ОСОБА_3 договору оренди чи договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо спірної земельної ділянки відповідачем не надано.
В спірному випадку у зв'язку зі смертю особи, якій було надано у користування земельну ділянку, право користування земельною ділянкою вважається припиненим.
Посилання апелянта на відсутність у вичерпному переліку підстав для припинення права користування земельними ділянками, встановленому статтею 141 Земельного кодексу України, такої підстави як смерть фізичної особи суд вважає незмістовними, оскільки визначені у цій нормі підстави припинення права користування земельної ділянки стосуються осіб, які набули право користування земельною ділянкою у порядку, встановленому цим кодексом.
Як вказано вище, особа, якій надано право користування земельної ділянки, але за цим Кодексом не може мати земельну ділянку на такому праві, в силу п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
ОСОБА_3 не переоформлено право оренди земельної ділянки відповідно до приведених вище приписів законодавства, тому посилання апелянта на відсутність підстав для висновку при припинення права користування земельною ділянкою є невірним.
Також є незмістовними доводи апелянта в тій частині, що в цьому випадку наявний спір про право користування земельною ділянкою між фізичними особами.
Як вказано вище, у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою вважається припиненим, відповідно, в контексті спірних правовідносин відсутній спір про право між позивачем та спадкоємцем ОСОБА_3 .
Суд погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, тому таке рішення є протиправним.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого сільського господарства, площею 2,00 га, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України в контексті спірних правовідносин відповідач має прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.
При прийнятті рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем не зазначено конкретною підстави, визначеної ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, для надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Відсутність обґрунтованого рішення із зазначенням підстав, встановлених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, для відмови у наданні зазначених дозволів не дозволяє надати належну правову оцінку рішенню у контексті його обґрунтованості, відповідно, є правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 р. в справі № 340/354/19 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 р. в справі № 340/354/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 22.07.2019 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22.07.2019 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.І. Малиш