Головуючий І інстанції: Андрієць Д.Д.
23 липня 2019 р.Справа № 524/10675/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Рєзнікової С.С. , Калитки О. М. ,
за участю секретаря судового засідання - Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою інспектора роти № 3 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Архіпова Володимира Володимировича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2019 року по справі за адміністративним позовом за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Архіпова Володимира Володимировича, третя особа - Батальйон патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
16.10.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати постанову відповідача інспектора роти № 3 Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Архіпова В.В. серії НК № 305139 від 19.12.2018 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП (подалі - інспектор поліції, постанова).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 19.12.2018 року інспектором поліції відносно нього винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії НК № 305139 за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що він керував транспортним засобом, у якого в темно пору доби не були увімкнені фари ближнього світла, чим порушив п.п. 19.1 ПДР України. З постановою він не згоден та вважає її такою, що підлягає скасуванню.
Позивач вказує, що правопорушення він не вчиняв та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вимагав надання йому доказів. Крім того, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідач не представився, не дослідив доказів та не вислухав його пояснення. Оскаржувана постанова не містить доказів, на підставі яких інспектор дійшов висновку про вчинення ним правопорушення. Крім іншого відповідач відмовив йому у залученні адвоката.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 , інспектор поліції зазначає, що 19.12.2018 року ним було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії НК № 305139 за те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, у якого в темно пору доби не були увімкнені фари ближнього світла, чим порушив п.п. 19.1 ПДР України. Вважає, що постанова є правомірною, ним не порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Третя особа Батальйон патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП в своїх поясненнях зазначив, що з позовом не погоджується в повному обсязі. Вказує на те, що відповідачем правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24.05.2019 року (рішення ухвалено в порядку письмового провадження) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі у спосіб, визначений позивачем.
Висновок суду вмотивований тим, що з дослідженого диску із відеозаписом, здійсненим нагрудною камерою інспектора, вбачається, що в темну пору доби транспортний засіб рухався з вимкненими фарами ближнього світла. Разом із тим, суд прийняв до уваги зауваження представника позивача про те, що із вказаного доказу неможливо встановити марку, модель та державний номерний знак транспортного засобу, який був зупинений інспектором.
Також суд прийняв до уваги те, що досліджені відеозаписи здійснені в різний час, що позбавило можливості достеменно стверджувати про те, що зупинений автомобіль на першому відеозаписі та транспортний засіб, який зафіксовано на другом відеозаписі є одним і тим самим транспортним засобом.
Отже, суд відзначив, що матеріали справи не містять доказів які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Також, суд прийняв до уваги те, що відповідачем не було спростовано доводи позивача про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі інспектор поліції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Аргументуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що жодних порушень чинного законодавства при прийнятті спірної постанови ним не допущено, а наданий до суду першої інстанції диск є належним доказом у справі, оскільки Інструкція № 1395 від 07.11.2015 року не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду не надійшов, що не перешкоджає розгляду справи.
За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, з наступних підстав.
Від імені органів Національної поліції України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року, № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Судом установлено, що 19.12.2018 року інспектором поліції Архіповим В.В. винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії НК № 305139, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
За скоєння означеного правопорушення позивач був підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави.
Зі змісту постанови убачається, що накладення адміністративного стягнення відбулося внаслідок звинувачення ОСОБА_1 у тому, що 19.12.2018 року о 20:30 у м. Кременчуці по вул. Небесної Сотні, 2 водій керував транспортним засобом, у якого в темно пору доби не були увімкнені фари ближнього світла, чим порушив п.п. 19.1 ПДР України.
Колегія суддів зазначає, що п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За визначенням пункту 19.1 ПДР України, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла; на мопедах (велосипедах) і гужових возах (санях) - фари або ліхтарі; на причепах та транспортних засобах, що буксируються, - габаритні ліхтарі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ст. 283 КУпАП).
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
У справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб'єкта владних повноважень в силу приписів статті 77 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.
Докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Як убачається із тексту постанови інспектор поліції Архіпов В.В., в порушення вимог ст. 283 КУпАП, не зазначив в постанові технічний засіб, яким ним було здійснено фото або відеозапис, що виключає можливість прийняття його у якості належного доказу по справі.
Колегія суддів зауважує, що оскаржувана постанова є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2019 року по справі № 592/5576/17 (К/9901/33984/18), у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, надана відповідачем копія відеозапису не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів не приймає до уваги у якості доказу по справі інформацію оптичного носія інформації - диску DVD-R, який доданий інспектором поліції Архіповим В.В. до відзиву на позов ОСОБА_1 , який має відео інформацію відносно наведеної ситуації /а.с. 23/.
Одночасно колегія суддів зазначає, що не приймає до уваги посилання апелянта в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2019 року по справі № 524/4247/17, оскільки обставини цієї справи не є тотожними обставинам справи, що розглядається.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що відсутність доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, дає підстави дійти до єдиного варіанту рішення - утриматися від її складання.
Спростовуючи інші доводи позивача ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.02.2018 року по справі 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Крім цього, колегія суддів враховує висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 17.05.2018 року по справі № 753/4366/17, згідно з якими, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 316 КАС України).
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України відсутні.
На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 23, 31, 268, 269, 286, 271, 272 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу інспектора роти № 3 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Архіпова Володимира Володимировича залишити без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2019 року - без змін.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова О.М. Калитка
Постанова складена і підписана 23 липня 2019 року.