Головуючий І інстанції: Чудних С.О.
23 липня 2019 р. Справа № 520/1268/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Лях О.П. , Калитки О. М. ,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
07.02.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 486 від 21.11.2018 року відповідача Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі - пенсійний орган, Індустріальне ОУПФУ) про відмову йому у переході з пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби, відповідно до ст. 59 ч. 3 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (подалі - Закон № 796-XII в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), як норми прямої дії та ст. 3 п. г) Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», обчислення якої провівши з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на і січня відповідного року;
- зобов'язати відповідача перевести його, з 19.11.2018 року на підставі заяви від 19.11.2018 року на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до ст. 59 ч. З Закону 796-XII, як норми прямої дії та ст. 3 п. г) Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та провести за його бажанням обчислення його державної (основної) пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня кожного відповідного року, з урахуванням виключно лише відсотку втрати працездатності, в даний час - 80%, за формулою: п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року і кожного наступного відповідного року, помножений на існуючий відповідний відсоток втрати працездатності, без врахування інших положень Закону України № 796 - XII та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», з подальшим щорічним обчисленням його державної (основної) пенсії по інвалідності в разі щорічного з 1 січня кожного відповідного року збільшення розміру мінімальної заробітної плати, без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що має статус інваліда ІІ групи (безстроково), у зв'язку із захворюванням, отриманим при виконанні обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
19.11.2018 року він звернувся до пенсійного органу із заявою, якою висловив бажання щоб його пенсія по інвалідності обраховувалася відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону 796-XII з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішення відповідача по відмові в такому обчисленні розміру його пенсії вважає протиправною, оскільки в розумінні ст. 10 Закону 796-XII військовозобов'язані, призвані на військові збори для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, є військовослужбовцями.
Позивач зазначає про неможливість застосування до розрахунку розміру його пенсії формулу, встановлену положеннями п. 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, оскільки він порушує дію диспозитивного положення ч. 3 ст. 59 Закону 796-XII (і яка, на його думку, в частині бажання особи є безумовно нормою прямої дії), а тому застосування положень ст.. 54 зазначеного Закону та будь-яких положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року до певних осіб з інвалідністю без їх згоди і бажання, є недопустимим та вважається порушенням їх законних та конституційних прав.
Позивач просить суд допустити негайне виконання судового рішення.
Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 , у відзиві на адміністративний позов Індустріальне ОУПФУ зазначає, що на момент участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (з 09.07.1987 року по 07.08.1987 року) позивач не проходив дійсну строкову службу.
Відтак, з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 08.05.2018 року по справі № 820/1148/18, підстави для обчислення розміру пенсії позивача згідно з ч. 3 ст. 59 Закону 796-XII відсутні.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Визнано протиправним та скасовано Рішення відповідача № 486 від 21.11.2018 року про відмову позивачу у переході з пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, як норми прямої дії та ст. 3 п. г) Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», обчислення якої провівши з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на і січня відповідного року.
Відповідач зобов'язаний перевести позивача з 19.11.2018 року на підставі заяви від 19.11.2018 року на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону 796-XII, як норми прямої дії та ст. 3 п. г) Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та провести за бажанням позивача обчислення державної (основної) пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня кожного відповідного року, з урахуванням виключно лише відсотку втрати працездатності, в даний час - 80%, за формулою: п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року і кожного наступного відповідного року, помножений на існуючий відповідний відсоток втрати працездатності, без врахування інших положень Закону України № 796 - XII та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», з подальшим щорічним обчисленням його державної (основної) пенсії по інвалідності в разі щорічного з 1 січня кожного відповідного року збільшення розміру мінімальної заробітної плати, без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків.
В задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.
Судове рішення вмотивовано тим, що з огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачеві у перерахунку пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, діяв не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 796-XII, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Індустріальне ОУПФУ, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1
Аргументи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги аналогічні доводам, викладеним у відзиві на адміністративний позов.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною третьою ст. 59 Закону № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який частково набрав чинності 11.10.2017 року, частина 3 ст. 59 Закону № 796-XII викладена у такій редакції:
«Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року № 851 постанову від 23.11.2011 року № 1210 доповнено п. 9-1 наступного змісту:
« 9-1. За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: < >».
Рішенням від 25.04.2019 року № 1-р(II)/2019 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII зі змінами, Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 25.04.2019 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 року № 543 абзац перший п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, викладено у такій редакції:
« 9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:".
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 у період часу з 09.07.1987 року по 07.08.1987 року знаходився на спецзборах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Судом також установлено, що позивач має статус особи, яка приймала участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, є інвалідом П групи, перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії по інвалідності на умовах, встановлених ст. 54 Закону № 796-XII.
19.11.2018 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, якою фактично повідомляв пенсійний орган про своє бажання отримувати пенсію по інвалідності в розмірі, який обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням Індустріального ОУПФУ від 21.11.2018 року № 486 позивачу ОСОБА_1 відмовлено в задоволені його прохання (а.с. 23).
Підставою для відмови послугувала та обставина, що під час участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач не проходив дійсну строкову службу, а положення ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII в редакції, чинній на час звернення позивача, застосовуються лише до військовослужбовців дійсної строкової служби.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимог позивача ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи в задоволенні звернення позивача від 19.11.2018 року, пенсійний орган керувався положеннями чинною на той час редакції ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, якою було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Вищенаведене узгоджувалось із правовими висновками, викладеними Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 08.05.2018 року по справі № 820/1148/18 (провадження Пз/9901/33/18), від 21.05.2018 року по справі № 816/1159/18 (провадження № Пз/9901/37/18).
Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення в частині, якою задоволені вимоги позивача ОСОБА_1 , з прийняттям нового судового рішення про відмову у їх задоволенні.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 315 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги в частині, якою скаржник просить скасувати рішення суду про відмову в задоволені вимог ОСОБА_1 , у зв'язку з невмотивованістю цієї вимоги до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що вимоги позивача про зобов'язати відповідача перевести його, з 19.11.2018 року на підставі заяви від 19.11.2018 року на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до ст. 59 ч. З Закону 796-XII, як норми прямої дії та ст. 3 п. г) Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та провести за його бажанням обчислення його державної (основної) пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня кожного відповідного року, з урахуванням виключно лише відсотку втрати працездатності, в даний час - 80%, за формулою: п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року і кожного наступного відповідного року, помножений на існуючий відповідний відсоток втрати працездатності, без врахування інших положень Закону України № 796 - XII та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», з подальшим щорічним обчисленням його державної (основної) пенсії по інвалідності в разі щорічного з 1 січня кожного відповідного року збільшення розміру мінімальної заробітної плати, без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії є похідними від вимоги про скасування рішення відповідача № 486 від 21.11.2019 року про відмову в обчисленні розміру пенсії в порядку, встановленому ч. 3 ст. 59 Закону 796-XII, а відтак задоволенню не підлягають.
Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року скасувати в частині, якою задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 :
про визнання протиправним та скасування Рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 486 від 21 листопада 2018 року про відмову ОСОБА_1 у переході з пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як норми прямої дії та ст. 3 п. г) Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», обчислення якої провівши з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на і січня відповідного року;
про зобов'язання Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова перевести ОСОБА_1 з 19 листопада 2018 року на підставі заяви від 19 листопада 2018 року на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як норми прямої дії та ст. 3 п. г) Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та провести за бажанням ОСОБА_1 обчислення державної (основної) пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня кожного відповідного року, з урахуванням виключно лише відсотку втрати працездатності, в даний час - 80%, за формулою: п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року і кожного наступного відповідного року, помножений на існуючий відповідний відсоток втрати працездатності, без врахування інших положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», з подальшим щорічним обчисленням його державної (основної) пенсії по інвалідності в разі щорічного з 1 січня кожного відповідного року збільшення розміру мінімальної заробітної плати, без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) О.П. Лях О.М. Калитка
Постанова складена і підписана 23 липня 2019 року.