18 липня 2019 р.Справа № 480/250/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп'яненко, м. Суми, повний текст складено 18.04.19 року по справі № 480/250/19
за позовом ОСОБА_1
до Сумської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA 805180/2018/000171/2 від 22.12.2018 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805180/2018/00759.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі № 480/250/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товару №UA805180/2018/000171/2 від 22.12.2018.
Визнано протиправною та скасовано Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805180/2018/00759 від 22.12.2018.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39420037) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 5768,40 грн. (п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі № 480/250/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги пояснив, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості автомобіля, заявленої позивачем у митній декларації від 21.12.2018, були виявлені розбіжності, а саме у рахунку від 10.12.2018 №AUK10634, наданому декларантом для підтвердження митної вартості товару, зазначено ціну товару 5700 євро, що значно менше від цінової інформації транспортного засобу по конкретному ідентифікаційному номеру, наявною в АСМО "Інспектор" - 7850 євро. Крім того, декларантом не було надано жодних додаткових документів для підтвердження вартості транспортування автомобіля. У зв'язку з викладеним, інспектором з митного оформлення було направлено позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів відповідно до ст. 53 МК України на підтвердження ціни, що сплачена за автомобіль, та вартості його транспортування. Після отримання від декларанта відповіді про відсутність запитуваних документів, у зв'язку з неможливістю митного оформлення товару за основним методом, відповідачем, згідно з ч.1 ст. 55 МК України, прийнято рішення про коригування митної вартості товару за другорядним методом. Вважає, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови у прийнятті митної декларації винесені правомірно. Також вказує, що судом першої інстанції незаконно постановлено стягнути з відповідача судові витрати позивача на правничу допомогу, оскільки документи, подані позивачем на підтвердження останніх, не містять посилань на номер даної адміністративної справи, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення на користь позивача судових витрат.
Представник позивача в надісланому до суду письмовому відзиві просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі № 480/250/19 - без змін. Вказує, що відповідачем не зазначено, в чому саме полягає недостатнє підтвердження заявленої митної вартості, між якими саме документами, доданими до декларації, виявлено розбіжності. Вважає, що факт управління ризиками сам по собі не є підставою для коригування заявленої митної вартості. При цьому, коригування митної вартості за методом, який використав відповідача, може бути проведено лише на підставі наявної інформації про вартість імпортованих товарів, однак, відповідачем для коригування була використана узагальнена цінова інформація з баз даних АСМО МД. Враховуючи викладене, зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність відповідачем наявності визначених законом підстав для проведення коригування митної вартості автомобіля, заявленої декларантом у митній декларації, та правомірності винесення ним рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представників сторін.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з метою митного оформлення придбаного автомобіля марки Volkswagen, модель Golf, календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення 2015, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 , позивачем 21.12.2018 Сумській митниці ДФС була подана декларація №UA 805180/2018/025452 (а.с. 17), згідно з якою митна вартість визначена в сумі 5700,00 євро.
До декларації митної вартості були додані: акт огляду автомобіля, рахунок-фактура, технічний паспорт, експортна декларація, сертифікат відповідності (а.с. 20-25).
За результатами здійснення митного контролю щодо правильності визначення митної вартості, у зв'язку з виявленими розбіжностями, а також повідомленням системи управління ризиками автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006» щодо можливого ризику заниження бази оподаткування та ухилення від сплати митних платежів в повному обсязі, відповідачем 21.12.2018 направлена вимога про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість автомобіля та обраний метод її визначення.
З посиланням на ненадання документів, що підтверджували б оплату придбаного транспортного засобу, чи іншого документа на підтвердження його вартості, Сумською митницею ДФС 22.12.2018 прийнято рішення № UА805180/2018/000171/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митна вартість автомобіля марки Volkswagen, модель Golf, календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення 2015, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 визначена в сумі 7850,00 євро. Підставою для визначення такої митної вартості митний орган зазначив цінову інформацію по даному транспортному засобу по конкретному ідентифікаційному номеру (VIN).
У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, 22.12.2018 Сумською митницею ДФС була видана картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805180/2018/00759 (а.с. 18-19).
Вважаючи рішення про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності визначених законом підстав для проведення коригування митної вартості автомобіля та правомірності винесення ним рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийняті митної декларації.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 246 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).
Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі ст. 55 Митного кодексу України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення від 22.12.2018, причиною для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування слугувала неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, з огляду на необ'єктивність та недостатню підтвердженість відомостей, використаних декларантом.
Також констатовано, що в результаті контролю правильності митної вартості транспортного засобу встановлено розбіжності між додатковими джерелами та наданим позивачем рахунком від 10.12.2018 № AUK10634, у зв'язку з чим декларанту направлено запит про надання додаткових документів, разом з тим, декларантом поінформовано про неможливість надати додаткові документи. Для коригування митної вартості використана цінова інформація по даному транспортному засобу по конкретному ідентифікаційному номеру (VIN).
Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, в чому саме полягає необ'єктивність та недостатнє підтвердження документально заявленої декларантом позивача митної вартості автомобіля, та не наведено, між якими саме документами з доданих до декларації виявлено розбіжності. Вказане рішення містить посилання виключно лише на один документ із тих, що були надані відповідачем - рахунок від 10.12.2018 № AUK10634.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично підставою для коригування митної вартості слугувала не розбіжність між відомостями документів, наданих до митного оформлення, а те, що вартість ввезеного транспортного засобу, вказана в рахунку від 10.12.2018 № AUK10634 (5700 євро), є нижчою, ніж вартість того самого транспортного засобу (визначена за номером VIN), наявна у системі управління ризиками - 7850 євро.
Так, у рішенні про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що при обробці документів, наданих декларантом спрацювала система управління ризиками. З посиланням на дані цієї системи відповідачем зазначено, що заявлена митна вартість є нижчою, ніж митна вартість ідентичних товарів (7850 євро).
Відповідно до ч.4 ст. 337 МК України контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з ч.1 ст. 320 МК України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.
Аналізуючи наведені норми, слід дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак, самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.
Жодних інших джерел для визначення митної вартості спірного автомобіля на рівні 7850 євро в оскаржуваному рішенні не зазначено.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем не подано доказів наявності цінової інформації по автомобілю, пред'явленому для митного оформлення по конкретному ідентифікаційному номеру (VIN) на момент прийняття рішення про коригування митної вартості.
Також у рішенні про коригування митної вартості відповідач не зазначив, за яким саме з другорядних методів ним визначено митну вартість автомобіля.
Разом з тим, в оскаржуваному рішенні наявне посилання на ст.ст. 59 та 368 МК України.
Відповідно до ч.ч. 1-2, 4-6 ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
З аналізу наведеної норми вбачається, що коригування митної вартості за методом, передбаченим статтею 59 МК України - за ціною ідентичних товарів - може бути проведено лише на підставі наявної інформації про вартість імпортованих товарів, митне оформлення яких вже здійснено (митна вартість прийнята митним органом), і така інформація має бути документально підтверджена.
Однак, відповідачем не надано до матеріалів справи документів, які містять відомості про митне оформлення ідентичних товарів.
Посилання на такі документи (інформацію), зокрема, дані конкретної митної декларації, за якою вже було здійснено митне оформлення ідентичного автомобіля, в оскаржуваному рішенні відсутнє.
Натомість, в апеляційній скарзі відповідач вказує, що для коригування митної вартості автомобіля була використана узагальнена цінова інформація з баз даних АСМО МД.
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, при використанні узагальненої цінової інформації неможливо визначити ознаки товарів та комерційні рівні, за яких товари ввезені в Україну. Митним органом не вказано також, чи порівнюється ідентичний або подібний (аналогічний) товар, відповідно до ст.57 МК України (співпадають рік випуску, марка, модель, тип двигуна, потужність двигуна та інше).
У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо коригування митної вартості ввезеного позивачем автомобіля на підставі даних АСМО МД суперечать наведеним вимогам ст. 59 МК України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 805180/2018/000171/2 від 22.12.2018 винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для її прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, підлягає скасуванню і картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805180/2018/00759.
Разом з тим, щодо висновку суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч.1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Так, матеріали справи свідчать, що разом із позовною заявою ОСОБА_1 було подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема : 5000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, оплата послуг перекладача - 1500 грн., сплачений судовий збір - 768,40 грн., всього в сумі 7268,40 грн. (а.с.13).
На підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, наданої протягом розгляду справи в суді першої інстанції, представником позивача надано: ордер № 727 від 17.01.2019, витяг з договору про надання правової допомоги по адміністративній справі, акт наданих послуг (виконаних робіт) від 21.01.2019 до договору про надання правовою допомоги від 17.01.2019, розрахунковий документ, квитанцію.
З наявного в матеріалах справи витягу з договору про надання правової допомоги від 17.01.2019 вбачається, що правова допомога надається у справі про визнання протиправними та скасування рішень. Інших реквізитів справи, у якій надається правова допомоги, у витязі не зазначено.
Колегія суддів зауважує, що номер справи, на відсутності якого акцентує увагу апелянт, не є єдиною ознакою, яка може ідентифікувати приналежність послуг з надання правової допомоги до конкретної адміністративної справи, оскільки надання таких послуг може розпочатися до подання позову до суду (зокрема, складення позовної заяви).
Разом з тим, у наданому позивачем витягу з договору від 17.01.2019 не зазначено учасників справи, у якій надається правова допомога, зокрема, не вказано, що відповідачем є Сумська митниця ДФС, а предмет позову вказаний настільки узагальнено, що це не дозволяє співвіднести договір про надання правової допомоги від 17.01.2019 із даною адміністративною справою.
Крім того, як вбачається з акту наданих послуг та розрахункового документу, вартість правової допомоги в розмірі 5000 грн. обчислена виходячи з того, що на правову допомогу адвокатом витрачено 10 годин робочого часу. Між тим, у договорі від 17.01.2019 не вказано вартості години роботи адвоката в розрізі видів виконуваної ним роботи, а тому є необґрунтованим визначення загальної суми витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
При цьому, як вбачається з акту наданих послуг та розрахункового документу, до складу вартості наданих послуг віднесено підготовку до участі та участь адвоката у судовому засіданні в суді першої інстанції (1 година робочого часу), тобто, послуги, які на дату їх оплати ще не були надані.
Заяви про фактичний розмір понесених судових витрат (коригування до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат) позивачем не надано.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належності витрат на правову допомогу, надану згідно з договором від 17.01.2019, з розглядом справи № 480/250/19 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, при цьому обґрунтованість заявленої до відшкодування суми судових витрат в розмірі 5000 грн. не підтверджена документально, що є підставою для відмови в задоволенні вказаної заяви.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
Отже, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі № 480/250/19 підлягає скасуванню в частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС судових витрат на правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп з прийняттям в цій частині постанови про відмову в задоволенні такої вимоги.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року по справі № 480/250/19 скасувати в частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС судових витрат на правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі № 480/250/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова
Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 23.07.2019 року