18 липня 2019 р.Справа № 520/3809/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Чалого І.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, повний текст складено 04.06.19 року по справі № 520/3809/19
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції
про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції (далі - відповідач, ДПП Національної поліції), в якому просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ № 519 о/с від 30 листопада 2017 року Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора роти №5 батальйону №2 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції та її призначення на посаду;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції поновити з 01.12.2017 року ОСОБА_1 на посаді інспектора роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції.
Позивачем також надано заяву про поновлення пропущеного строку, в якій вона посилається на те, що з моменту прийняття спірного наказу і до моменту звернення з позовом позивач не була ознайомлена з наказом № 519 о/с від 30 листопада 2017 року про її звільнення з посади інспектора роти № 5 батальйону №2 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції та її призначення на посаду поліцейського роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 року відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року в задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовлено.
Залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції (вул. Ф. Ернста, б. 3 м. Київ, 03048) про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2019, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність його вимогам КЗпП України, КАС України та правовій позиції Верховного Суду. Вважає, що приймаючи спірну ухвалу, суд першої інстанції залишив поза увагою приписи ч.2 ст.122 КАС України та ч.1 ст.233 КЗпП України, які є визначальними при вирішенні питання щодо строку звернення до адміністративного суду у справах про звільнення. Наполягає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню місячний строк, визначений ч. 1 ст. 233 КЗпП, який обчислюється виключно з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Враховуючи, що позивачу і до цього часу копії наказу начальника Департаменту патрульної поліції № 519о/с від 30.11.2017 про звільнення з посади не вручено, позивач фактично продовжував і до цього часу продовжує виконувати ті ж самі обов'язки, які виконував як інспектор патрульної служби та отримує заробітну плату інспектора патрульної служби, вважає, що строк звернення до суду нею не пропущено.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач в надісланій до суду письмовій заяві просив суд апеляційної інстанції розглянути справу без його участі.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, предметом позову даної справи є скасування наказу № 519 о/с від 30.11.2017 року ДПП НП України про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора роти №5 батальйону №2 УПП у м.Харкові ДПП НП та її призначення на посаду поліцейського роти № 5 батальйону № 2 УПП у м.Харкові ДПП НП, а також поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора роти № 5 батальйону № 2 УПП в м. Харкові ДПП НП.
Враховуючи предмет спору (оскарження наказу про звільнення з публічної служби), суд першої інстанції застосував до спірних відносин приписи ч.5 ст. 122 КАС України, якими встановлено місячний строк для звернення до суду, що обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За висновком суду, оскільки про звільнення з посади інспектора роти № 5 батальйону № 2 УПП у м. Харкові ДПП (наказ ДПП від 30.11.2017 року № 519 о/с з 01.12.2017 року) ОСОБА_1 було відомо ще з грудня 2017 року (з 01.12.2017 позивач почала виконувати відповідні обов'язки за іншою посадою - посадою поліцейського роти № 5 батальйону № 2 управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції на підставі власноруч написаного рапорту ОСОБА_1 від 31.10.2017 про призначення на посаду поліцейського), звернення до з даним позовом позивач лише 17.04.2019 відбулося з пропущенням встановленого законодавством місячного строку звернення до суду у справах щодо звільнення з публічної служби.
Наведені позивачем мотиви щодо його призначення поліцейським на посаду відповідно до ст. 58 Закону України "Про поліцію" безстроково, на думку суду, не є причинами, які перешкоджали позивачу звернутись до суду та які можна вважати поважними причинами пропуску строку звернення з даним позовом.
Доводи позивача на те, що строк звернення до суду розпочинається виключно з моменту ознайомлення зі спірним наказом, який позивачем досі не було отримано, суд також не прийняв до уваги, оскільки вважав, що таке посилання свідчить про формальне тлумачення приписів чинного законодавства для продовження строку звернення до суду, протягом якого наказ № 519 о/с від 30.11.2017 року ДПП НП України про звільнення позивача з посади може бути спірним.
З посиланням на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, ненадання представником позивача до суду доказів звернення ОСОБА_1 до ДПП НП з письмовими заявами для отримання спірного наказу, невстановлення судом поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд, керуючись ч. 3 ст. 123 КАС України, залишив позовну заяву без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду з даним позовом.
Проте, дані висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є передчасними з огляду на наступне.
Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, яка була чинною на час звернення позивача до суду й ухвалення оскаржуваного судового рішення, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
За змістом статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 122 КАС України строки для звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, чинне законодавство обмежує право позивача на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов'язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Слід зазначити, що пропуск строку передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України не є безумовною підставою для повернення позовної заяви або залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.
За змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.
У справі, що розглядається, позивач зазначав, що наказ про звільнення та трудову книжку на час звернення до суду та розгляду справи судом не отримав взагалі.
Колегія суддів зазначає, що норми трудового законодавства можуть бути застосовані до відносин, пов'язаних зі звільненням з публічної служби тільки субсідіарно, у разі відсутності спеціального законодавства.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" (далі по тексту - Закон), який є спеціальним законом щодо проходження публічної служби у межах спірних правовідносин.
Відповідно до ч.4 ст.15 Закону штатний розпис (штат) та кошторис територіальних органів поліції затверджує керівник поліції.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.59 Закону рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.68 Закону у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Інших правових норм, якими би визначались особливості звільнення громадян з публічної служби на цій посаді в частині порядку обчислення строку звернення до суду з позовом про поновлення на посаді у випадку звільнення, згаданий закон не містить.
Частиною першою статті 233 КЗпП України, встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Тобто, КАС України та КЗпП України встановлено, що для звернення до суду у справах про звільнення встановлено місячний строк, який обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Вищенаведена правова позиція висвітлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 9901/821/18, постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 826/671/16, від 14.06.2019 у справі № 826/10995/15.
Відповідно до частини третьої статті 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи або уповноваженого ним органу, він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
Вирішуючи питання про дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду з вимогою про скасування наказу № 519 о/с від 30.11.2017 ДПП НП України про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора роти № 5 батальйону № 2 УПП у м. Харкові ДПП НП та призначення її на посаду поліцейського роти № 5 батальйону № 2 УПП у м. Харкові ДПП НП, суд першої інстанції не дослідив належним чином доводи позивача про неотримання нею наказу про звільнення, фактичне продовження і до цього часу ті ж самих обов'язків, які виконувала як інспектор патрульної служби, та отримання заробітної плати інспектора патрульної служби.
Так, постановляючи рішення про залишення позовних без розгляду, судом першої інстанції були враховані лише доводи відповідача, доводи ж позивача були відхилені, хоча в дійсності судом взагалі не досліджувалось питання отримання позивачем витягу з наказу про його звільнення, будь-які докази про отримання оскаржуваного наказу в матеріалах справи відсутні.
Посилання суду на ненадання позивачем доказів звернення ОСОБА_1 до ДПП НП з письмовими заявами для отримання спірного наказу колегія суддів відхиляє, оскільки обов'язок у день звільнення видати особі, яку звільнено з посади, копію наказу про звільнення з роботи, законодавцем покладено на роботодавця, тобто на відповідача по справі, при цьому без будь-яких застережень, умов у вигляді надання письмової заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Однак, судом першої інстанції не встановлено вірної дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, за захистом яких звернулась до суду з даним позовом, у зв'язку з чим необґрунтовано застосовано до позовної заяви ОСОБА_1 наслідки пропущення строку звернення до суду, передбачені ст.123 КАС України та, відповідно, залишення позову без розгляду.
Згідно зі ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду передчасним, а рішення суду про залишення позовних вимог без розгляду - таким, що підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Таким чином, з урахуванням приписів ст.320 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування обставин у справі, ухвала Харківського окружного адміністративного суду Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 по справі № 520/3809/19 підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 123, 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 року по справі № 520/3809/19 скасувати.
Справу № 520/3809/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністратипвного суду для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено 23.07.2019 року