23 липня 2019 року справа №360/2017/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Харечко О.П., за участю представника позивача Кузьминової І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 р. у справі № 360/2017/19 (головуючий І інстанції І.О. Свергун) за позовом Головного управління ДФС у Луганській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 26.04.2019 ВП № 58253257 про стягнення виконавчого збору,-
Головне управління ДФС у Луганській області (далі - позивач, ГУ ДФС)звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - відповідач, УДВС), в якому просило: визнати незаконною та скасувати постанову ВП № 58253257 від 26.04.2019 про стягнення виконавчого збору
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків рішення суду обставинам справи, та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги зазначено, що суми виконавчого збору в розмірі 16 692,00 грн зазначенні в постанові про відкриття виконавчого провадження №58253257, не є постановою про стягнення виконавчого збору, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору повинна оформлюватися, як окремий процесуальний документ, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404) та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (далі - Інструкція 512/5). Посилання суду першої інстанції на правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 12.12.2018 року у справі №703/1115/17 від 26.09.2018року у справі №750/5082/17, від 21.11.2018 року у справі №750/7406/17 є недоречним, оскільки ГУ ДФС у Луганській області оскаржує саме постанову про стягнення виконавчого збору (ВП№58253257) від 26.04.2019 року, а не постанову про відкриття виконавчого провадження або постанову про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору. Згідно ч. 4 ст. 27 Закону 1404 державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), що одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження №58253257 державний виконавець не виносив постанову про стягнення виконавчого збору. Апелянтом було виконано в повному обсязі рішення суду по справі №812/420/18, що підтверджується листом від 10.04.2019, у зв'язку з чим настають наслідки, які передбачені ч. 3 ст. 40 Закону №1404, а саме, якщо виконавчий збір не стягнуто державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору. Згідно норм Закону № 1404 виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону 1404. Постанова про стягнення виконавчого збору (ВП№58253257) від 26.04.2019 року державним виконавцем винесена раніше ніж постанова про закінчення виконавчого провадження №58253257, що є грубим порушенням Закону № 1404.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі № 812/420/18, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018, визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Луганській області щодо відображення в інформаційних базах даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, та інтегрованих картках платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” показників про наявність у позивача податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі - 413020,51 грн.; з земельного податку та з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі - 191 089,93 грн.; зобов'язано Головне управління ДФС у Луганській області внести зміни в інформаційні бази даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, та інтегровані картки платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу недоїмки (пені) з земельного податку та з орендної плати за землю з юридичних осіб на загальну суму 191089,93 грн (а.с.. 64-77).
10.01.2019 стягувачу видано виконавчий лист № 812/420/18 щодо зобов'язання Головного управління ДФС у Луганській області внести зміни в інформаційні бази даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, та інтегровані картки платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу недоїмки (пені) з земельного податку та з орендної плати за землю з юридичних осіб на загальну суму 191089,93 грн (а.с. 47-48).
ТОВ “ Луганське енергетичне об'єднання” звернулося до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області із заявою про примусове виконання рішення суду (а.с. 45-46).
Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області від 01.02.2019 відкрито виконавче провадження ВП № 58253257 з примусового виконання виконавчого листа № 812/420/18, виданого Луганським окружним адміністративним судом 10.01.2019. У постанові також зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, та стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 16692 грн. (а.с. 50).
22.02.2019 позивач повідомив відповідача про те, що станом на 20.02.2019 рішення суду виконано частково, залишок сальдо заборгованості зі сплати земельного податку та з орендної плати складає 28406,81 грн (а.с.. 51-52).
11.04.2019 позивач повідомив відповідача про те, що станом на 01.04.2019 рішення суду по справі № 812/420/18 ГУ ДФС у Луганській області виконано у повному обсязі, інтегровані картки платника з земельного податку та з орендної плати за землю з юридичних осіб приведено у відповідність, заборгованість не обліковується (а.с. 54-56).
26.04.2019 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою стягнуто з ГУ ДФС у Луганській області витрати на проведення виконавчих дій в сумі 97,05 грн (а.с. 58), яку було направлено на адресу боржника листом від 26.04.2019 № 2046 (а.с. 57).
26.04.2019 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з ГУ ДФС у Луганській області виконавчого збору в сумі 16692,00 грн (а.с. 60), яку було направлено на адресу боржника листом від 26.04.2019 № 2045 (а.с. 59).
Також, 26.04.2019 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 62), яку було направлено на адресу боржника листом від 26.04.2019 № 2047 (а.с. 61).
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовних вимог, виходив із того, що на дату закінчення виконавчого провадження у державного виконавця були законні підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом №1404 та Інструкцією № 512/5.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частин 5 - 6 статті 26 Закону №1404, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Стаття 26 Закону 1404, яка визначає порядок початку примусового виконання рішення, не зобов'язує державного виконавця перевіряти при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, з яких підстав не було в добровільному порядку виконано рішення суду.
Відповідно до частин 1-3 статті 27 Закону №1404, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Відповідно до частини 5 статті 27 Закону № 1404, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
За частиною 9 статті 27 Закону № 1404, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частиною 3 статті 40 Закону № 1404 передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Частина 4 статті 42 Закону № 1404 передбачає, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.
Пункт 1, 13 Розділу ІХ «Виконання рішень немайнового характеру» Інструкції № 512/5 визначає, що виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.
При виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11 частини 1 статті 39 Закону, якщо штрафи, накладені на боржника, не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу III та пунктом 2 розділу VI цієї Інструкції.
Відповідно до п.8 Розділу III «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» Інструкції № 512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.
За виконавчим документом про стягнення аліментів у разі, якщо розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, державний виконавець зобов'язаний нарахувати виконавчий збір із суми заборгованості зі сплати аліментів.
Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.
Виконавчий збір нараховується із суми заборгованості, визначеної у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Надалі у разі прострочення боржником щомісячного аліментного платежу нарахування виконавчого збору здійснюється державним виконавцем щомісяця.
Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини 1 статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.
Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Виконавчий лист у справі щодо якої здійснювалось примусове виконання містить вимогу щодо зобов'язання вчинити певні дії, а не стягнення.
Отже, судове рішення, за яким розпочато примусове виконання, зі змісту його резолютивної частини, є зобов'язального характеру, тобто визначений судом спосіб захисту порушеного права не є тотожним такому способу захисту порушеного права, як «стягнення».
Аналізуючи зазначені положення Закону № 1404-VIII та Інструкції № 512/5, в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження у такій постанові, виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений в постанові від 12 грудня 2018 року справа №703/1115/17 , від 29 листопада 2018 року справа №750/1315/17, від 13 березня 2019 року у справі №812/1413/17.
Тобто, стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця. У разі якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу III та пунктом 2 розділу VI Інструкції № 512/5.
Зазначене спростовує посилання апелянта на те, що суми виконавчого збору зазначенні в постанові про відкриття виконавчого провадження №58253257, не є постановою про стягнення виконавчого збору.
Так, відповідно до положень Закону № 1404-VIII та Інструкції № 512/5, у разі закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VІІІ, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження. Тобто, така постанова виноситься після закінчення виконавчого провадження.
Матеріали справи свідчать, що позивач після відкриття виконавчого провадження заявою повідомив відповідача про добровільне виконання судового рішення в частині, та в подальшому після закінчення 10 робочих днів наданих для добровільного виконання, надав підтверджуючи документ про повне виконання рішення суду.
Оскільки на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні, тому державним виконавцем правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документа та стягнуто виконавчий збір.
Отже, на дату відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору, у постанові про відкриття виконавчого провадження, та відповідно, після завершення виконавчого провадження та в разі не стягнення виконавчого збору, приймати постанову про стягнення виконавчого збору
Посилання скаржника на те, що обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору, відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження», є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень є необґрунтованими, оскільки виходячи із вищенаведених положень діючого законодавства, стягнення з боржника виконавчого збору є обов'язком державного виконавця. Посилання апелянта на позицію Верховного Суду в постановах від 15.02.2018 по справі № 910/1587/13 та від 28.02.2019 по справі № 819/1116/17 суд не приймає, оскільки у спірних правовідносинах мова йде про примусове виконання рішення немайнового характеру щодо зобов'язання апелянта вчинити певні дії, вказані апелянтом рішення прийняті у справах щодо стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів, тобто у справах відмінних від спірних правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем в один день із постановою про закінчення виконавчого провадження, що не суперечить наведеним вище положенням частини 3 статті 40 Закону № 1404 та пункту 8 розділу III Інструкції № 512/5. Докази які б свідчили про прийняття оскаржуваної постанови до дати прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження апелянтом не надано. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17.
Стосовно посилання апелянта на помилкове посилання суду першої інстанції на правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 12.12.2018 року у справі №703/1115/17 від 26.09.2018року у справі №750/5082/17, від 21.11.2018 року, оскільки ГУ ДФС у Луганській області оскаржує саме постанову про стягнення виконавчого збору (ВП№58253257) від 26.04.2019 року, а не постанову про відкриття виконавчого провадження або постанову про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору, суд зазначає, що спірним питанням вказаних рішень Верховного Суду було правомірність стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження немайнового характеру, спірна постанова у вказаній справі прийнята відповідачем також у межах виконавчого провадження немайнового характеру, тобто рішення винесені у тотожних правовідносинах.
Зважаючи на вищенаведене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець діяв на підставі та в межах своїх повноважень, тому, вимога позивача є безпідставною.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 р. у справі № 360/2017/19 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 р. у справі № 360/2017/19- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 23 липня 2019 року.
Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв
Судді І.Д. Компанієць
Л.В. Ястребова