23 липня 2019 року справа №200/5295/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року у справі № 200/5295/19-а (головуючий І інстанції Череповський Є.В. ) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про скасування рішення про відмову в призначенні субсидії з 1 травня 2018 року, призначення субсидії з 1 травня 2018 року ,-
15 квітня 2019 року позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила скасувати рішення управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про відмову в призначенні субсидії з 01 травня 2018 року та призначити їй субсидію з 01 травня 2018 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року позовну заяву повернуто позивачу, у зв'язку із не усуненням у повному обсязі недоліків позовної заяви, які були встановлені ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів зазначила, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, не розглянувши при цьому належним чином клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановила наступне.
Фактичні обставини справи.
15.04.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовної заявою.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.04.2019 року позовну заяву було залишено без руху з наданням семиденного строку для усунення недоліків, шляхом надання:
- виправленої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, з зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номеру і серії паспорта Позивача, ідентифікаційного коду Відповідача в ЄДРПОУ, його відомих номерів засобів звязку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти; надання копій доданих до позовної заяви документів, відповідно до кількості учасників справи;
- копії позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи;
- рішення управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про відмову в призначенні субсидії з 1 травня 2018 року, що є предметом оскарження, відповідно до кількості учасників справи;
- квитанції про сплату судового зборувідповідно до заявлених вимог немайнового характеру;
- доказів своєчасності звернення до адміністративного суду з даним позовом, а в разі пропуску цього строку обґрунтування підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та надання суду доказів поважності причин його пропуску.
10 травня 2019 року позивачем на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху надано до суду виправлену позовну заяву відповідно до кількості учасників справи, копії доданих до позовної заяви документів, відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, Позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, вмотивоване скрутним матеріальним становищем, а також клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного позову з даним позовом, вмотивоване необізнаністю щодо такого строку.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання доказів скрутного матеріального становища та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
23 травня 2019 року на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2019 року позивач надала до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначила, що пропуск строку відбувся у зв'язку із необізнаністю позивача про строки позовної давності, а також через не належне надання їй правової допомоги адвокатом.
Також, позивач надала до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, довідку про розмір пенсії за останні шість місяців та довідку про відсутність доходів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року позовну заяву повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було належним чином обґрунтовано клопотання про поновлення строку звернення до суду. Крім того, судовий збір в сумі 768,40, що підлягає сплаті, не перевищує 5% від суми річного доходу позивача, відтак у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Оцінка суду.
Щодо строку звернення до суду ОСОБА_1 з позовною заявою.
За приписами ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою суду першої інстанції залишено позов без руху та надано позивачу строк для надання, зокрема, заяви про поновлення строку звернення до суду з вказанням інших підстав для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З аналізу наведеної норми вбачається, що необхідною умовою для поновлення строку на звернення до суду є поважність причин його пропуску.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними документами.
Аналіз вищезазначених приписів свідчить, що залишення позову без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та з'ясування причин пропуску цього строку.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України cуддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Тобто суд першої інстанції повинен встановити дату (час), коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права; встановити дату (час), коли особа звернулася до суду (подала позов); з'ясувати, чи в межах передбаченого законодавством строку особа звернулася до суду; якщо строк звернення порушено, з'ясувати причини пропуску цього строку та визначити, чи є ці причини поважними.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст.8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також в ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.97 №475/97-ВР.
Стаття 6 Європейської Конвенції з прав людини закріплює право на справедливий суд.
У ч.1 цієї статті встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
У рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2011 року у справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06), зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
З огляду на матеріали, додані до позовної заяви, суд зазначає про передчасність висновку суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки суд першої інстанції не з'ясував, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права; не перевірив причини пропуску позивачем строку звернення до суду та не дав правової оцінки, чи може зазначена підстава вважатися поважною в сенсі вирішення питання про можливість поновлення строку звернення до суду.
Згідно статті 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
За таких обставин, суд першої інстанції передчасно зробив висновок про неповажність причин пропуску строку позивачем.
Щодо сплати судового збору за подання позовної заяви та можливості звільнити позивача від сплати судового збору чи відстрочити таку сплату.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч. 8 ст. 160 КАС України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Частиною третьою статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з вимогами частини п'ятої зазначеної статті у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача, зокрема, про звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору.
За приписами ч. 1-2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити)
Матеріали справи свідчать, що позивачем було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Клопотання вмотивовано тим, що позивач є непрацюючим пенсіонером, єдиним джерелом доходу є пенсія. На підтвердження вказаних обставин надано довідку про розмір пенсії за останні шість місяців та довідку про відсутність доходів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
В рішення від 12.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що стало порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції.
Отже, виходячи з норм Конституції України та міжнародного права, повернення апеляційної скарги з формальних підстав унеможливлює доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що залишаючи позовну заяву без руху через, нібито, не надання позивачем доказів на підтвердження її скрутного майнового стану, суд першої інстанції проявив надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви, оскільки зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом позову є захист соціальних прав.
Враховуючи, що предметом позову є захист соціальних прав, а саме права на субсидію, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем було надано достатньо доказів на підтвердження матеріального становища, для того щоб суд першої інстанції мав можливість вирішити питання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Суд вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 294, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року у справі № 200/5295/19-а - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року у справі № 200/5295/19-а - скасувати.
Справу № 200/5295/19-а за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про скасування рішення про відмову в призначенні субсидії з 1 травня 2018 року, призначення субсидії з 1 травня 2018 року направити до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 23 липня 2019 року та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає касаційному оскарженню.
Повне судове рішення складено та підписано 23 липня 2019 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Е.Г. Казначеєв
Л.В. Ястребова