ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
22 липня 2019 року № 640/1444/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від
16 травня 2018 року №0076583-1310-2650,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2018 року №0076583-1310-2650.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення невірно визначено загальну площу об'єктів оподаткування, а позивач не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
26 березня 2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що згідно даних Реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ІТС «Податковий блок» станом на 25 листопада 2010 року у власності позивача знаходиться житловий будинок загальною площею 612,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ; квартира загальною площею 156,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .; оскільки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відомості щодо зменшення площі житлового будинку внесені 26 жовтня 2017 року, відповідачем на виконання вимог ПК України з урахуванням кількості місяців за період з 01 січня 2017 по 26 жовтня 2017 року сформовано спірне податкове повідомлення-рішення.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2018 року №0076583-1310-2650 позивачу згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у розмірі 27198,48 грн.
За наслідками розгляду скарги на вказане податкове повідомлення-рішення ДФС України прийнято рішення від 14 листопада 2018 року №17734/3/99-99-11-02-01-14, яким залишено скаргу без розгляду та повернено її ФОП ОСОБА_1 .
Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, звернулась до суду з даним позовом.
Досліджуючи матеріали адміністративної справи, аналізуючи наведені міркування, оцінюючи їх в сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 ПК України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп.266.1.1, пп.266.1.2 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування відповідно до пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Положеннями пп.266.7.1 «в» п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове / податкові повідомлення-рішення про сплату суми / сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп.266.7.4 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Судом встановлено, що позивач з 14 серпня 2010 року є власником квартири загальною площею 156,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ; з 25 листопада 2010 року є власником житлового будинку загальною площею 612,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , на підтвердження чого в матеріалах справи наявна Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
26 жовтня 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 внесено запис щодо зменшення площі будинку на 128,8 кв.м. за рахунок виключення площі тераси та балкону, що не являється самочинним відповідно до довідки про показники ОНМ, виданої ФОП ОСОБА_2 б/н від 11 вересня 2017 року, з урахуванням чого загальна площа будинку складає 483,9 кв.м. зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №116799160 від 13 березня 2018 року.
Як вбачається з розрахунку сум податку з об'єктів житлової нерухомості позивача, зазначеним у відзиві на позовну заяву, відповідачем визначено базу оподаткування об'єктів житлової нерухомості, виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку, розраховуючи, при цьому, площу будинку не за весь 2017 рік, а за 9 місяців (з січня по вересень 2017 року), оскільки з 26 жовтня 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про зменшення площі будинку на 128,8 кв.м. за рахунок виключення площі тераси та балкону.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному процесу, не надано суду доказів на підтвердження наявності правових підстав для обчислення станом на дату винесення спірного податкового повідомлення-рішення суми податку з об'єктів житлової нерухомості позивача, виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів 769,40 кв.м., з яких площа будинку - 612,7 кв.м. та площа квартири - 156,70 кв.м.
В свою чергу, матеріалами справи підтверджено, що станом на дату винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2018 року №0076583-1310-2650 загальна площа житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 складала 483,9 кв.м.
При цьому відповідачем не надано доказів на підтвердження збільшення позивачем загальної площі житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 за базовий податковий період 2017 року, а сам по собі факт наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до 26 жовтня 2017 року запису щодо загальної площі будинку 612,7 кв.м. на думку суду не підтверджує доводів відповідача, викладених у відзиві.
Як зазначено у відзиві на адміністративний позов, відповідач при здійсненні розрахунку сум податку з об'єктів житлової нерухомості в період з 01 січня 2017 по 26 жовтня 2017 року визначив базу оподаткування будинку 612,7 кв. м.+ квартири 156,7 кв.м. - разом 769,40 кв. м. При цьому, відповідачем в порушення пп. 266.6.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України визначено базовий податковий (звітний) період - 9 місяців.
Суд зазначає, положенням статті 266 Податкового кодексу України за відповідачем закріплено обов'язок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному року, крім наступних випадків:
починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт у випадку - щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості;
у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Тобто, положеннями Податкового кодексу України не передбачено застосування положень статті 266 Податкового кодексу України у разі зміни загальної площі об'єкта / об'єктів житлової нерухомості.
Оскільки нормами Податкового кодексу України не передбачено наявність у контролюючих органів права самостійно встановлювати/змінювати базовий податковий (звітний) період, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) від 16 травня 2018 року №0076583-1310-2650.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова