10 липня 2019 року м. Дніпросправа № 160/75/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Шальєвої В.А., секретар судового засідання - Новошицька О.О., за участю представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Кекуатова Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі
апеляційну скаргу
Дніпропетровської митниці ДФС
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року в адміністративній справі №160/75/19 (головуючий суддя у 1 інстанції Бондар М.В., повний текст 21.03.2019 року)
за позовом ОСОБА_2
до Дніпропетровської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_2 звернулась з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2018/200039/2, прийняте 22.12.2018 року Дніпропетровською митницею ДФС.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2018/200039/2 від 22.12.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем при його складанні порушено вимоги п.4 ч.2 ст.44 Митного кодексу України. Також спірне рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, а містить лише інформацію про те, що відповідач взяв ринкову вартість автомобіля з інтернет-мережі. Крім того, у рішенні вказано про застосування останнього 6-го резервного методу визначення митної вартості, однак не вказано, чому неможливо було визначити митну вартість на підставі 2-го (за ціною договору щодо ідентичних товарів) або 3-го методу (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів). При цьому, відповідачем необґрунтовано використання веб-порталу www.schwackenet.de для визначення ціни автомобіля.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартість товарів №UA110000/2018/200039/2, прийняте 22.12.2018 року Дніпропетровською митницею ДФС.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів стала відсутність відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Також позивачем при поданні електронної митної декларації та документів до неї не дотримано вимоги п.2.2.,2.3 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, а саме не забезпечено декларантом перекладу документів українською мовою. Крім того, у наданому декларантом висновку експерта не враховані транспортні витрати, пов'язані із доставкою до митного кордону транспортного засобу, що є складовими вартості товарів для цілей оподаткування та позивач зазначає, що автомобіль придбаний у Німеччині, однак у графі 15 електронної митної декларації зазначено «країна відправлення/експорту Литва».
В відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволені апеляційної скарги.
Представник відповідача у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник позивача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що
21.12.2018 року декларантом ТОВ "АСТРАФІШ" за дорученням ОСОБА_2 подано до Дніпропетровської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA110150/2018/237251 від 21.12.2018 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, марки BMW, модель X3, номер кузова/VIN - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий обєм циліндрів - 1995 см3, потужність - 110 кВт, екологічна норма-0 ЄВРО-6, дата виготовлення - 01.01.2015 року, введено в експлуатацію - 26.08.2015 року, показник одометра - 173912 км., колір - сірий. Країна виробництва - Німеччина. Пошкодження: деформація без пошкодження лакофарбового покриття дверей задка, забруднена оббивка салону і оббивка сидінь, відзначені порушення лакофарбового покриття в районі капота і порогів.
У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 13533 євро - графа 42 митної декларації.
Разом із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення: рахунок-фактура (інвойс) №3648/18 від 10.12.2018 року, заява від 21.12.2018 року про вартість перевезення товару, чек про оплату готівкою від 10.12.2018 року б/н, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 205 НОМЕР_2 від 26.08.2015 року, висновок експертного автотоварознавчого дослідження №567т18 від 21.12.2018 року про оцінку транспортного засобу.
На пропозицію відповідача надати додаткові документи, позивач надав лист від 22.12.2018 року, в якому повідомила Дніпропетровську митницю ДФС, що додаткових документів не має можливості надати, просить прийняти рішення без урахування 10-денного терміну.
22.12.2018 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів номер №UА110000/2018/200039/2, згідно якого митну вартість товару було визначено відповідно до статті 64 Митного кодексу України (далі - МК України) за резервним методом та за результатами обчислення, з урахуванням значення ринкової вартості системи SchwackeNet, здійсненого за запитом митного органу на автомобіль VIN - НОМЕР_1 , яка склала 20800 євро.
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що декларантом не забезпечено переклад документів українською мовою (рахунок, свідоцтво про реєстрацію, копія митної декларації країни відправлення) для здійснення митного контролю та митного оформлення; не надано платіжні (або банківські) документи, що підтверджують факт оплати; наданий висновок експерта є суб'єктивним та не враховує транспортні витрати; надана позивачем заява про вартість транспортування не відповідає вимогам нормативних документів; надана копія митної декларації країни відправлення містить відомості щодо експорту товару з Німеччини, при цьому в ЕМД зазначено Литву;
На підставі рішення про коригування митної вартості товарів 22.12.2018 року, митницею також було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110150/2018/00215, згідно з якою за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причин коригування митної вартості товару та її визначення на підставі статті 64 МК України.
Позивач подав нову митну декларацію №UА110150/2018/237460, за якою товар випущений у вільний обіг.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України.
Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частина 4 статті 58 МК України вказує, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Згідно з частиною 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не повязані між собою особи або хоч і повязані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Так, митна вартість імпортованого транспортного засобу визначено декларантом за основним методом у сумі 13633 євро та включає: - ціну товару у розмірі 13533,00 євро, (підтверджується рахунком №3648/18 від 10.12.2018 року та платіжним документом (а.с.11,12); - витрати на транспортування у розмірі 100 євро (підтверджується листом позивача.
Відповідно до висновку судового експерта ринкова вартість імпортованого транспортного засобу становить 13420,59 євро.
Натомість, відповідачем при визначені ціни імпортованого транспортного засобу було використано систему SchwackeNet, згідно з якої сума автомобіля склала 20700 євро.
З приводу вказаного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розрахунок відповідача за допомогою системи SchwackeNet не відображає дійсної вартості імпортованого автомобіля, оскільки розрахунок вартості проводився з урахуванням пробігу автомобіля 119583 км, проте матеріали справи свідчать, що пробіг автомобіля позивача складав 173912 км. Також розрахунок вартості автомобіля не враховував наявність пошкоджень автомобіля (ушкодження лакофарбового покриття дверей, забруднення оббивки салону, порушення лакофарбового покриття капоту і порогів).
Суд першої інстанції також вірно зазначив, що зазначення у МД країни відправлення "Литва" замість "Німеччина" є технічною помилкою та не впливає на визначення митної вартості транспортного засобу. Доказів щодо спростування цього відповідачем суду апеляційної інстанції не надано.
Посилання відповідача про відсутність у позивача банківських документів, що підтверджують оплату товару, є безпідставними, оскільки розрахунок за товар відбувався в готівковій формі. При цьому, позивачем надано під час митного оформлення рахунок та квитанцію про оплату вартості автомобіля готівковими коштами.
Доводи відповідача щодо не забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою є хибними, оскільки ці обставини не впливають на ціну імпортованого автомобіля.
Також, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що заява ОСОБА_3 щодо суми транспортування легкового автомобіля у розмірі 100 євро є належним доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів, оскільки МК України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).
Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частина 5 статті 54 МК України передбачає, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, відповідачем не доведено правомірність, прийнятого ним рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2018/200039/2 від 22.12.2018 року.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.
Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року в адміністративній справі №160/75/19 за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року в адміністративній справі №160/75/19 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 10 липня 2019 року, в повному обсязі постанова складена 22 лпиня 2019 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя Н.І. Малиш
суддя В.А. Шальєва