13 червня 2019 року м. Дніпросправа № 337/132/19(2-а/337/23/2019)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2019 року (суддя Ширіна С.А., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 25.04.2019 року)
у адміністративній справі № 337/132/19 (2-а/337/23/2019) за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, про скасування постанови про порушення митних правил,-
29.11.2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача з розгляду справи про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 з порушенням приписів глави 69 Митного кодексу України; визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 3727/20900/18 винесену 24.07.2018 року Львівською митницею ДФС відносно ОСОБА_1 .
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вказував, що автомобіль марки MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова № НОМЕР_2 належить нерезиденту України. Автомобіль, на якому в'їхав позивач на митну територію України є транспортним засобом не комерційного призначення, в'їхав з метою використання в особистих цілях і використовувався позивачем в особистих цілях. Вказував, що оскільки позивач в'їхав на митну територію України на транспортному засобі не комерційного призначення, тому відсутні підстави для притягнення його до відповідальності на підставі ч. 2 ст. 470 Митного кодексу України, оскільки відповідальність передбачена за перевищення встановленого строку перебування транспортних засобів комерційного призначення. Частиною 1 ст. 460 МК України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. На думку заявника апеляційної скарги, дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами. Вказував, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови не навів докази того, що марки MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 не виїхав 21.06.2018 року за митну територію України, не надано аркуш паперу ідентифікований як «витяг з Диспетчеру ЗМК та Пасажирського пункту пропуску АСМО «Інспектор. Апелянт вказував, що у аркуші ввозу автомобіля чітко визначено мету увезення «особисте користування». Апелянт вказував, що справа про порушення митних правил розглянута без його участі, Львівська митниця ДФС не запрошувала його до участі у розгляді справи, чим порушено право надати додаткові доказі, апелянт вказував, що відповідачем не додержано процесуальних норм при розгляді справи про порушення митних правил.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що нормами Митного кодексу України передбачена відповідальність за перевищення строку перебування на митній території України транспортного засобу особистого користування більше ніж на десять діб. ОСОБА_1 17.09.2015 року в'їхав на митну територію України на транспортному засобі в митному режимі «транзит» через пункт пропуску «Краковець» з Республіки Польща, термін вивезення транспортного засобу з митної території України закінчився. По факту порушення митних правил, посадовою особою митниці складено протокол про порушення митних правил. У поясненнях ОСОБА_1 підтвердив порушення терміну транзитного перебування транспортного засобу на митній території України, однак вказав, що таке порушення не доведено митним органом, не встановлено, що транспортний засіб міг вивезти з України не він а інша особа.
Суд першої інстанції вказував, що продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її є обставиною, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення. Позивач ввіз на митну територію України транспортний засіб, в митному режимі «транзит» та не вивіз транспортний засіб, таким чином і далі продовжує протиправну поведінку.
Посадовою особою було правомірно та на законних підставах прийнято рішення про наявність складу правопорушення та винесено постанову про порушення митних правил. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що обґрунтування позивача про те, що транспортний засіб марки MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова № НОМЕР_2 було своєчасно вивезено за межі митної території України іншим громадянином України,оскільки вони спростовуються витягом з Диспетчеру ЗМК та Пасажирського пункту пропуску АСМО «Інспектор». Згідно якого, станом на 18.02.2019 року інформація про вивезення за межі митної території України вищезазначеного транспортного засобу в ЦБД ЄАІС ДФС відсутня.
Матеріалами справи встановлено, що транспортний засіб марки MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова № НОМЕР_2 було ввезено на митну території України 17.09.2015 року у митному режимі «транзит» через митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС смугою руху «зелений коридор» без сплати податків і зборів. Відповідно до данних Диспетчера ЗМК автомобіль ввезено з метою особистого користування.
Постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії від 24.07.2018 року винесеної у справі про порушення митних правил за №3727/20900/18, ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч.3ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн.
Згідно даних АСМО «Інспектор та єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) станом на 21.06.2018 року транспортний засіб - автомобіль марки MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова № НОМЕР_2 за межі митної території України громадянином ОСОБА_1 не вивозився та у інший митний режим, згідно митного законодавства України не поміщений.
Як встановлено, на підставі постанови від 24.07.2018 року винесеної у справі про порушення митних правил за №3727/20900/18, державним виконавцем Хортицького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відкрито виконавче провадження ВП № 57225949 з примусового стягнення з ОСОБА_1 суми штрафу за порушення митних правил.
Згідно ст. 90, ч. 1 ст. 95, ч. 6 ст. 379 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту, зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 381 Митного кодексу України - громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом. У разі порушення зобов'язання про транзит через митну територію України транспортних засобів особистого користування, за винятком випадків, коли таке порушення сталося внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, внесена грошова застава використовується в порядку, визначеному статтею 313 цього Кодексу.
На противагу твердженням позивача, Львівська митниця ДФС з'ясувала, що автомобіль, який ввозився на митну територію України ОСОБА_1 ввозився для особистого користування.
Мотиви позову та апеляційної скарги, що автомобіль марки MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова № НОМЕР_2 ввозився для комерційного призначення не знайшли свого підтвердження доказами. Хибними є твердження позивача проте, що автомобіль ввозився для комерційного призначення за не вивіз якого за межі митної території передбачена інша відповідальність, оскільки автомобіль ввозився для особистого користування, що взято митницею до уваги та про що йдеться мова у оскаржуваній постанові.
Отже, строком транзитних перевезень залежно від виду транспорту, зокрема, для автомобільного транспорту є 10 діб. Транспортний засіб ОСОБА_2 у режимі «транзит» було ввезено 17.09.2015 року та не вивезено станом на 24.07.2018 року.
Частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, визначено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Від адміністративної відповідальності особа може бути звільнена у разі доведення, що з її автомобілем скоїлась аварія або інші непереборні дії, що унеможливлюють вчасний виїзд автомобіля з митної території України.
Позивачем не заперечується факт перевищення десятиденного строку транзитного перевезення транспортного засобу, не вказує на наявність об'єктивних обставин, що унеможливлюють виконання обов'язку, наприклад технічна несправність транспортного засобу.
Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.11.2005 року за № 1428/11708, визначено, що обставини непереборної сили - це смерть власника ТЗ; стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів); військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується ТЗ; страйк; злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника ТЗ; дорожня пригода за участю ТЗ, яка спричинила повне або часткове його пошкодження; неможливість подальшого руху ТЗ, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров'ю людей або навколишньому середовищу; інші схожі за характером обставини чи події.
Згідно з п. 2, п. 3 розділу VIII «Підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непоборної сили» Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2013 року № 657, обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем. Залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.
Згідно ст. 458, ст. 459 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом. Суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
Варто вказати, що відповідно до ч. 2 ст. 466 Митного кодексу України додержання органами доходів і зборів вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України.
Перевіряючи правомірність дій митного органу при винесені постанови про застосування штрафних санкцій за порушення митних правил, в аспекті дотримання процедури застосування стягнення та дотримання правил, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 486, ст. 487, ст. 489 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням. Провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 491 Митного кодексу України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.
Отже, при наявності порушення митних правил, як зокрема порушення строку транзитного перебування транспортного засобу на митній території України, посадові особи митниці зобов'язані здійснити провадження щодо притягнення до відповідальності винної особи.
Згідно ст. 498 вищевказаного Кодексу, особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
За данними отриманими від Львівської митниці ДФС, ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи про порушення митних правил.
Варто вказати, що при розгляді справи про порушення митних правил, митницею було використано інформацію з електронної бази даних «Реєстр порушників митних правил» ДМС України.
Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 530 Митного кодексу України законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - судом у зв'язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю. Перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, маючи зафіксоване порушення, Львівська митниця ДФС після дотримання процедури розгляду справи про порушення митних правил, винесла відповідну постанову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.
Перевищення встановленого статтею 95 Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - є адміністративним правопорушенням.
Судова колегія приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушив митні правила перебування транспортного засобу на митній території України більше десяти днів, будь-які пояснення окрім, тих, що можливо автомобіль вже покинув митну територію України, пояснення з приводу неможливості виїзду автомобіля не надав.
Окремо, судова колегія звертає увагу, що ОСОБА_1 не розмитнив автомобіль, не здійснив його митне оформлення. Згідно пункту 9-3 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України установлено, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.
Таким чином, автомобільне не був розмитнений і не був вивезений за межі України протягом 10 діб. ОСОБА_1 не здійснивши митне оформлення транспортного засобу щодо якого не дотримані строки та умови митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, тому не може бути звільнений від відповідальності за недотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, передбаченої статтею 470 Митного кодексу України, зокрема, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки транзиту.
Відповідно до ч. 4 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Звільнення від сплати судового збору передбачене у тому разі, коли оскаржується у судовому порядку постанова, що прийнята в межах Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_1 оскаржує постанову, що прийнята за порушення митних правил, прийнята в межах Митного кодексу України. Нормами Митного кодексу України не передбачено звільнення від сплати судового збору у разі оскарження постанови митниці.
За правилами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена сплата судових витрат та сплата судового збору у разі звернення до суду з позовом.
При поданні позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено судовий збір.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції ухвалюючи нове рішення вирішує питання про розподіл судових витрат. Судові витрати здійснені позивачем повертаються йому тільки у тому разі коли його позовні вимоги задоволено. Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні позовних вимог.
Також не передбачено повернення судових витрат, здійснених особою у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 242, 286, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2019 року у справі № 337/132/19 (2-а/337/23/2019) - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.В. Мельник