23 липня 2019 р.Справа № 539/1604/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Маньківського Олександра Вікторовича та Департаменту патрульної поліції на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12.06.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Іващенко Ю.А., вул. Монастирська, 17, м. Лубни, Лубенський, Полтавська, 37500, повний текст складено 14.06.19 року по справі № 539/1604/19
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Маньківського Олександра Вікторовича , Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Маньківського Олександра Вікторовича та Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП Маньківського Олександра Вікторовича серії НК № 523971 від 28.03.2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 510 грн.; стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місце знаходження 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12.06.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП Маньківського Олександра Вікторовича серії НК № 523971 від 28.03.2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 510 грн. та закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місце знаходження 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (тисяча) гривень.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачами подано апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12.06.2019 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
22.07.2019 року на електронну пошту Другого апеляційного адміністративного суду отримано відзив позивача на апеляційні скарги та клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП Маньківського О.В. серії НК № 523971 від 28.03.2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України та накладено штраф в розмірі 510 грн.
В оскаржуваній постанові зазначено, що 28.03.2019 року о 02 год. 03 хв. на 214 км. автодороги «Київ-Чоп» ОСОБА_1 керував автомобілем Опель Астра номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 104 км/год. при дозволеній швидкості 50 км/год, перевищив швидкість на 54 км/год. Зафіксовано Tru Cam № 000780 (а.с. 5).
Позивачем надано пояснення в якому зазначено, що він 28.03.2019 року, рухаючись на автомобілі Опель Астра д/н/з НОМЕР_1 по а/д «Київ-Чоп», їхав в напрямку м. Львів. Швидкість руху він не перевищував, рухався зі швидкістю приблизно 100 км/год. Його зупинили працівники поліції, перевірили документи та повідомили, що він нібито перевищив швидкість руху, хоча це був не населений пункт, там була заправка з іншого сторони. Прохав надати документи на вимірювальний прилад, однак йому було відмовлено. Прилад нагадував йому прилад «Візир», а не «Трукам». Про відеофіксацію на нагрудну камеру не попереджували, права не роз'яснювалися. Повідомили, що все вишлють на домашню адресу. Із доказами, ніхто на місці постанову не вручав. На відео, що пред'явили неможливо було розібрати номерний знак автомобіля.
Не погодившись із прийнятою постановою суб'єкта владних повноважень про притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неподання відповідачем належних і допустимих доказів на спростування позову та зазначених обставин, на підтвердження правомірності своїх дій, у тому числі щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки розмір витрат на професійну правничу допомогу не співмірний зі складністю справи, слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 гривень.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 3 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Колегія суддів зазначає, що належних доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, відповідачем не надано.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
До відзиву відповідачем доданий відеозапис та фотознімок, однак з даного відеозапису та фотознімку не можливо встановити, що за автомобіль зображений на них, не можливо вірно ідентифікувати його номерний знак, також не можливо встановити місце, де саме рухається даний автомобіль, а саме чи то населений пункт, чи ні.
Крім того, відеозапис доданий до відзиву відповідачем інспектором роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП Маньківським О.В. на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова серії НК № 523971 від 28.03.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис, в графі постанови «до постанови додаються» не зазначені ні відеозапис, ні фото знімок, а тому суд прийшов до висновку про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Вказані вище обставини та відсутність належних доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, свідчать про недоведеність відповідачем наявності в діях ОСОБА_1 порушення вимог ПДР України, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП за яке позивача було піддано адміністративному стягненню.
Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та скасування постанови серії НК № 523971 від 28.03.2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 510 грн. із закриттям провадження у справі.
Стосовно клопотання позивача про відкладення розгляду справи судова колегія зазначає наступне.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, на адреси визначені в апеляційних скаргах та позовній заяві.
Окрім того, за правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач та відповідачі повідомлені про дату, час і місце розгляду справи за поштовими адресами, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ч.5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
В зв'язку із скороченими строками розгляду цієї справи клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.
Апеляційні скарги Інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Маньківського Олександра Вікторовича та Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12.06.2019 року по справі № 539/1604/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій