18 липня 2019 р.Справа № 520/5722/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
представника позивача Лисенко В.І.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., м. Харків, по справі № 520/5722/19
за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2
до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", Департаменту реєстрації Харківської міської ради третя особа Департамент служб у справах дітей
про визнання незаконними дій та поновлення реєстрації місця проживання,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» (далі - відповідач -1), Департаменту реєстрації Харківської міської ради (далі - відповідач -2), третя особа Департамент служби у справах дітей в якому просив суд:
- визнати незаконними дії Департаменту реєстрації Харківської міської ради та скасувати зняття з реєстрації місця проживання неповнолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 ;
- поновити реєстрацію місця проживання неповнолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.19 року відмовлено у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа Департамент служби у справах дітей про визнання незаконними дій та поновлення реєстрації місяця проживання.
Роз'яснено позивачу, що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства, а повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість зазначеної ухвали через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.19 року та призначити справу до розгляду в суді першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на помилковість висновків суду першої інстанції, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки такі висновки зроблені на підставі правової позиції, яка міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 805/4506/16-а, яка, на думку позивача, не є аналогічною та не стосується вимог за його позовом.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 придбав у приватну власність за кредитним договором з АТ «Укрсоцбанком» квартиру АДРЕСА_1 , яка була передана в іпотеку.
У вказаній квартирі був зареєстрований позивач та його неповнолітній син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08 травня 2019 року працівниками АТ «Укрсоцбанк» позивач, його неповнолітній син та його дружина - ОСОБА_3 були виселені з зазначеної вище квартири.
Позивач наголошує на тому, що вказані дії були вчиненні без попередження та без належних на те правових підстав, із грубим порушенням норм законодавства й без згоди органу опіки та піклування.
Оскільки спірна квартира є єдиним та постійним місцем проживання неповнолітньої сина позивача - ОСОБА_2 , то, на думку, позивача, в першу чергу необхідно встановити право на користування спірною квартирою його неповнолітнім сином.
На думку позивача, рішення, яким визнано право власності за АТ «Укрсоцбанком» на спірну квартиру, не є підставою для зняття з реєстрації місця проживання, а тому зняття з реєстрації місця проживання позивача та його неповнолітнього сина на цій підставі, без попередньої згоди органу опіки та піклування та за відсутності іншого житла є протиправним і порушує його права та права його неповнолітнього сина, є підставою для захисту їхніх порушених прав адміністративним судом.
Приймаючи оскаржувану ухвалу Харківський окружний адміністративний суд виходив з того, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
У вищезазначених нормах постійно вживаними є поняття «суб'єкт владних повноважень» та «публічно-правовий спір».
Відповідно до пунктів 2 та 7 частини 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 826/8687/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/15089/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 824/472/17-а
Предметом розгляду у цій справі є протиправні, на думку позивача, дії Департаменту реєстрації Харківської міської ради щодо зняття з реєстрації місця проживання неповнолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 .
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом направленим на поновлення порушених його та його сина прав на проживання та користування зазначеною вище квартирою, бо їх було, на його думку, неправомірно знято з реєстрації місця проживання та виселено з квартири АДРЕСА_1 .
Отже, у вказаній справі наявний майновий інтерес позивача та його неповнолітнього сина, а саме, позов ОСОБА_1 спрямований на поновлення прав у сфері житлових відносин.
Спір фактично виник між позивачем, який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , та Акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК», який не є суб'єктом владних повноважень, щодо неправомірного позбавлення прав користування житловим приміщенням.
Оскільки спір обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, то він має приватноправовий характер, а відтак, підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 2 ст. 2 ЦК України, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права є учасниками цивільних відносин.
Згідно із абз. 2 ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Із аналізу вказаного вбачається, що те, що відповідачем-2 у вказаній справі є Департамент реєстрації Харківської міської ради (суб'єкт публічного права), не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий, а тому розгляд такого спору має проводитися за правилами цивільного судочинства.
Оскільки у справі, що розглядається, спір не обмежується оскарженням рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований на захист права власності, зокрема, прав позивача та його неповнолітнього сина на користування квартирою АДРЕСА_1 , то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що цей спір є не публічним, а приватноправовим.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Отже, враховуючи суб'єктний склад сторін справи, зміст спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно із ч.6 ст.170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 та роз'яснив позивачу, що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, , 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2019 року по справі № 520/5722/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов
Повний текст постанови складено 23.07.2019 року