23 липня 2019 року справа №200/5149/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Казначеєва Е.Г., суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 р. у справі № 200/5149/19-а (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, УПФУ), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача про відмову згідно листа від 28.02.2019 № 126/К-01-01-08 в зарахуванні позивачу до страхового стажу періодів роботи в ВП "Шахта "Котляревська" ДП "Селидіввугілля" в якості водія автотранспортного управління з 01.07.2016 по 31.12.2018; зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача в ВП "Шахта "Котляревська" ДП "Селидіввугілля" в якості водія автотранспортного управління з 01.07.2016 по 31.12.2018, та переглянути заяву від 28.01.2019 про перерахунок призначеної пенсії з урахуванням зазначених періодів роботи.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач відмовив в перерахунку пенсії у зв'язку з несплатою підприємством з яким позивач перебуває у трудових відносинах єдиного соціального внеску, проте, наявними в матеріалах справи підтверджено роботу позивача на вказаному підприємстві, утримання підприємством єдиного соціального внеску з нарахованої позивачу заробітної плати та його перерахування до бюджету. Також, апелянт зазначає, що застрахована особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством на якому вона працює. Крім того, згідно витребуваних у відповідача відносно позивача індивідуальних відомостей про застраховану особу з датою формування 22.01.2019, підприємством сплачено єдиний соціальний внесок до бюджету за період 01.07.2016 по 30.10.2016. Апелянт також зазначає, що він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з зарахуванням стажу невстановленої форми, за результатами розгляду якої відповідач фактично відмовив в зарахуванні до страхового стажу зазначений в заяві період роботи та у перерахунку пенсії.
Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому висловлює незгоду з доводами апеляційної скарги та просить суд залишити її без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, перебуває на обліку в Селидовському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком, з 14.05.2013 (а.с. 21-23).
04.05.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії згідно статті 26 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі заяви від 04.05.2018 та зараховано стаж по 30.06.2016, через відсутність сплати підприємством єдиного соціального внеску період з 01.07.2016 по 30.04.2018 не врахований до страхового стажу.
28 січня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2016 по 31.12.2018. До заяви позивачем подано копію довідки ВП «Шахта «Котрляревська» ДП «Селидіввугілля» № 04-22/170 від 24.01.2019 про нарахування єдиного соціального внесу (а.с. 13).
Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області листом від 28.02.2019 №126/К-01-01-08 повідомило позивачу, що 04.05.2018 на підставі заяви про перерахунок пенсії після проведеного перерахунку страховий стаж зараховано по 30.06.2016, а через відсутність сплати єдиного соціального внеску підприємством ВП "Шахта Котляревська" ДП "Селидіввугілля" період роботи з 01.07.2016 по 30.04.2018 не врахований до страхового стажу (а.с. 14-15).
Відповідно до довідки ВП "Шахта Котляревська" ДП "Селидіввугілля" від 24.01.2019 № 04-22/170, позивач працює водієм з 30.03.2005, в період з 01.11.2016 по 31.12.2018 роботодавець щомісячно на заробітну плату позивача нараховував єдиний соціальний внесок у розмірі 22%, та утримував із його зарплати єдиний соціальний внесок. Заробітна плата виплачена не в повному обсязі. Сума нарахованого єдиного соціального внеску не в повному обсязі перерахована до Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (а.с.16).
Згідно довідки ВП "Шахта Котляревська" ДП "Селидіввугілля" від 24.01.2019 № 06-04/169, єдиний соціальний внесок, нарахований на заробітну плату працівників підприємства за період з 01.11.2016 по 31.07.2018 у Покровську ОДПІ перерахований повністю (а.с.17).
Як вбачається з Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 від 22.01.2019, підприємством сплачені страхові внески за період з липня 2016 року по жовтень 2016 року, за період з листопада 2016 року по грудень 2018 року відсутня відмітка про сплату підприємством страхових внесків (а.с.18-20).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції не надаючи оцінку фактичним обставинам справи виходив з того, що позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою довільної форми, в якій просив провести перерахунок призначеної пенсії з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2016 року по 31.12.2018 року, а не з відповідною заявою за встановленою формою (додаток 3), як то передбачено Порядком № 22-1.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року. № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідний стаж роботи позивача у спірний період підтверджено записом в трудовій книжці, та не спростовується відповідачем.
Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду роботи на підприємстві через відсутність сплати страхових внесків, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 1 - 3 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-IV, сплачуються їх роботодавцями.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1, 3, 10 статті 20 Закону № 1058-IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 12 статті 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 статті 16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
Відповідно до положень ст.106 Закону № 1058-XV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Також, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016 року, внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI та виключено положення п.2 ч.1 ст.4 зазначеного закону, яка передбачала, що до платників єдиного внеску віднесено працівників - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють.
Отже, з 01.01.2016 року позивач не є платником єдиного соціального внеску та фактично позбавлений можливості забезпечення сплати сум єдиного внеску.
Тобто, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
На підставі викладеного, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року усправі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а.
Крім того, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що підприємством із заробітної плати позивача щомісячно утримувались суми страхових внесків. При цьому, підприємством заборгованість погашалась та погашається, шляхом сплати внесків, що підтверджується відповідними довідками підприємства та Індивідуальними відомостями про застраховану особу позивача.
Таким чином, суд вважає посилання відповідача на те, що підприємством, на якому працює позивач, не сплачуються страхові внески, є безпідставними, оскільки із заробітної плати позивача щомісячно утримувались суми страхових внесків, крім того, страхові внески за спірний період підприємством були сплачені, що підтверджується матеріалами справи.
Суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідь відповідача у вигляді листа надана в межах звернення громадян, має роз'яснювальний характер, оскільки звернення позивача з питання проведення перерахунку пенсії мало місце не за встановленою формою і не у відповідності з встановленим порядком, тому така відповідь не встановлює та не створює для позивача прав та обов'язків в межах спірних правовідносин щодо об'єкту обчислення при перерахунку розміру пенсії. Заява позивача про перерахунок пенсії було зареєстровано як звернення громадян, тому й відповідь надана в порядку виконання вимог Закону України «Про звернення громадян».
Суд щодо вказаного твердження суду зазначає наступне.
Відповідно до частини 1-3 статті 44 Закону №1058, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
За положенням пункту 1 частини 1, частини 2 та 5 статті 45 Закону №1058 (у редакції на час звернення позивача), пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до п. 1,5 Порядку, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Згідно п. 3.3 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
За положенням п. 4.1, 4.3, 4.7 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (п.4.1).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п.4.3).
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. (п.4.7).
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
ПФУ, як орган державної влади, в силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Матеріали справи свідчать, що позивач 28.01.2019 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2016 по 31.12.2018, яка була прийнята та зареєстрована відповідачем 28.01.2019. До вказаної заяви позивачем додано довідку ВП «Шахта «Котрляревська» ДП «Селидіввугілля».
Зі змісту заяви вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка.
Відповідач листом від 28.02.2019 повідомив позивача про відмову у перерахунку пенсії посилаючись на те, що відсутні правові підстави для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу та відповідно такого перерахунку.
Зі змісту листа вбачається, що не зважаючи на посилання відповідача на Закон України Про звернення громадян» фактично позивачу відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок пенсії з мотивів відсутності на то правових підстав, а не з причин того, що заява за формою та змістом не відповідає вимогам Порядку №22-1, а також не зазначено про відсутність необхідних документів. Розясненно право позивача на звернення до суду в разі не згоди з цією відмовою.
Крім того, Закон № 1058 та Порядок №22-1 не встановлюють реалізацію права на перерахунок пенсії виключно за заявою встановлено зразку.
Також, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем приписів п. 3.3 Порядку № 22-1 в частині роз'яснення позивачу порядку звернення за перерахунком пенсії та надання позивачу відповідного бланку заяви.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, у розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 06 березня 2019 року у справі № 242/3016/17.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у прийнятті документів та не розглянуто заяву у межах вимог Закону № 1058 та Порядку № 22-1.
Висновки суду першої інстанцій ґрунтуються лише на оцінці зовнішньої форми заяви та оскаржуваного рішення відповідача, без з'ясування дійсних обставин справи та їх правового регулювання, без застосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню. Такий підхід суду першої інстанцій до вирішення цієї справи не може забезпечити позивачу ефективний спосіб захисту його прав.
Отже, зазначаючи про недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії невстановленого зразку, суд припустився формалізму.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 243/2677/15-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 575/530/17.
Відтак, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав, що позивачем не дотримано порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, а відповідачем фактично рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу не приймалося, є помилково, оскільки, по-перше, як вже зазначалось, зі змісту заяви вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, по-друге, судом не надано відповідної правової оцінки, наведеним у вказаному листі відповідача мотивам.
Отже, суд першої інстанції не встановив всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення, у зв'язку з чим, оскаржуване рішення суду першої інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим.
Як зазначається у пп. 5.1. п. 5 рішення Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у ч. 3 ст. 129 цієї Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, як наголосив Конституційний Суд України в абзаці 1 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (параграф 25).
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині 2 статті 2 КАС України
Суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, яким не надана була оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.
Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у разі помилкового обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права чи неналежного формулювання позовних вимог, адміністративні суди мають право на підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.
Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).
Тобто, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом №1058 та Порядком № 22-1, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення.
З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 01.07.2016 по 31.12.2018 в ВП "Шахта "Котляревська" ДП "Селидіввугілля" в якості водія автотранспортного управління, зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 01.07.2016 по 31.12.2018 в ВП "Шахта "Котляревська" ДП "Селидіввугілля" в якості водія автотранспортного управління, зобов'язання відповідача розглянути питання щодо перерахунку позивачу пенсії відповідно до заяви від 28.01.2019, з врахуванням страхового стажу за періоду роботи з 01.07.2016 по 31.12.2018 в ВП "Шахта "Котляревська" ДП "Селидіввугілля" в якості водія автотранспортного управління, та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до викладеного, у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального прав, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення та прийняття постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 р. у справі № 200/5149/19-а - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 р. у справі № 200/5149/19-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2016 по 31.12.2018 в ВП "Шахта "Котляревська" ДП "Селидіввугілля" в якості водія автотранспортного управління
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.07.2016 по 31.12.2018 в ВП "Шахта "Котляревська" ДП "Селидіввугілля" в якості водія автотранспортного управління.
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області розглянути питання щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до заяви від 28.01.2019, з врахуванням страхового стажу за періоду роботи з 01.07.2016 по 31.12.2018 в ВП "Шахта "Котляревська" ДП "Селидіввугілля" в якості водія автотранспортного управління, та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Стягнути з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (за рахунок бюджетних асигнувань) (ЄДРПОУ 41247274, адреса: вул..Героїв праці, 6, м. Селидове, Донецької області, 85400) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати підписання та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 23 липня 2019 року.
Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв
Судді: І.Д. Компанієць
Л.В. Ястребова