23 липня 2019 року справа №0540/9048/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Сюсяйла Олега Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 0540/9048/18-а (головуючий І інстанції Толстолуцька М.М. ) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року задоволено позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2018 року на картковий рахунок в установі ПОТ "Державний ощадний банк".
Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2018 року на картковий рахунок в установі ПАТ "Державний ощадний банк" - у межах суми стягнення за один місяць.
06 травня 2019 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з заявою, в якій просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача яка мала місце у період з 07.02.2019 року по 01.05.2019 року та пов'язана з невиконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року у справі №0540/9048/18-а, а також з не поновленням та невиплатою пенсії ОСОБА_1 , яка нарахована та не виплачена з 01.06.2018 року;
встановити судовий контроль та зобов'язати відповідача подати в десятиденний строк звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року у справі №0540/9048/18-а.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року вказану заяву повернуто заявнику без розгляду.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що позивачем до заяви не додано документу про сплату судового збору, а також вказана заява містить, крім вимоги про визнання протиправною бездіяльності, ще одну - зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, що не передбачено ст..383 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Повертаючи заяву з підстави не надання позивачем документу про сплату судового збору, суд першої інстанції не звернув уваги, що Законом України «Про судовий збір» не передбачено сплата судового збору за подання заяви в порядку ст. 383 КАС України.
Статтею 383 КАС України, а також іншими нормами не встановлено заборони або вимоги включати або не включати до заяви інших вимог, окрім визнання протиправною бездіяльності.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановила наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України та визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку ст. 383 КАС України повернуто заявнику без розгляду.
Підставами для повернення заяви визначено: не надання документу про сплату судового збору; крім вимоги про визнання протиправною бездіяльності міститься вимога про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, що не передбачено ст..383 КАС України.
Оцінка суду.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 383 КАС України у заяві про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду зазначається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.
Відповідно до частини 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Ставки судового збору при зверненні до суду встановлені нормами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», які не передбачають сплату судового збору за подання до адміністративного суду заяви в порядку ст. 383 КАС України.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Приймаючи ухвалу про залишення заяви позивача без розгляду, з підстави не сплати судового збору, не зазначивши при цьому в якому розмірі та на підставі, якої норми закону позивач повинен сплатити судовий збір, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права доступу до суду, що свідчить про порушення його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.5 КАС України.
Також є помилковим висновок суду першої інстанції , що в заяві про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо невиконання рішення суду не може міститися вимоги про встановлення судового контролю, оскільки приписами ст.ст. 382, 383 КАС України такої заборони не встановлено.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Суд вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 294, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Сюсяйла Олега Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 0540/9048/18-а - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 0540/9048/18-а - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 23 липня 2019 року та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає касаційному оскарженню.
Повне судове рішення складено та підписано 23 липня 2019 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Е.Г. Казначеєв
Л.В. Ястребова