ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 липня 2019 року № 826/17473/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
Прийняв до уваги наступне
У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. про визнання нікчемним договору № 008-03519-120215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 12 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем, та скасувати наказ № 813 від 16 вересня 2015 року по застосуванню наслідків цієї нікчемності по переказу грошових коштів з рахунку позивача;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. провести дії щодо включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на виплату гарантованої суми відшкодування коштів за договором банківського вкладу № 008-03519-120215 за курсом НБУ, станом на 03 березня 2015 року, та подати додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк», як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 200000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в Уповноваженої особи Фонду не було правових підстав для визнання Договору № 008-03519-120215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 12 лютого 2015 року нікчемним, а отже, відповідач, у порушення норм чинного законодавства, не включив позивача до Переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк» як вкладника, який має право на виплату відшкодування у розмірі 200000,00 грн за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Верховного суду від 21.12.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2019 прийнято адміністративну справу № 826/17473/15 до свого провадження та вказано, що справа буде розглядатись одноособово суддею Арсірієм Р.О. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Запропоновано сторонам надати свої письмові пояснення щодо висновків Верховного Суду, висловлених в постанові від 21.12.2018, що слугували підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Станом на 23.07.2019 сторони письмових пояснень щодо висновків Верховного Суду, висловлених в постанові від 21.12.2018, що слугували підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не надали, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2019 закрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправним та скасування наказу № 813 від 16 вересня 2015 року по застосуванню наслідків нікчемності по переказу грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 .
В решті, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як слідує з матеріалів справи, 12 лютого 2015 року між позивачем та АТ «Дельта Банк» укладено договір № 008-03519-120215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США (далі - договір банківського вкладу № 008-03519-120215), відповідно до якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 7740,00 доларів США на строк по 14 березня 2015 року та зобов'язується сплачувати проценти за їх користування в розмірі 5.5 процентів річних.
Банк відкрив позивачу вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 (пункт 1.6 договору банківського вкладу № 008-03519-120215).
12 лютого 2015 року між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 008-03519-120215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 12 лютого 2015 року (далі - додаткова угода № 1).
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 1 пункт 1.8 договору банківського вкладу № 008-03519-120215 від 12 лютого 2015 року викладено в редакції, яка передбачала те, що зарахування вкладу на рахунок позивача може здійснюватися, крім перерахування з власного (поточного чи вкладного) рахунку позивача, відкритого у банку, також і шляхом перерахування з поточного рахунку (відкритого у банку) іншої фізичної-особи-резидента або готівкою через касу банку у день укладання договору.
Як вбачається з платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності від 12 лютого 2015 року ОСОБА_2 перерахувала позивачу на його вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ «Дельта Банк» грошові кошти у розмірі 7 740, 00 доларів США за призначенням платежу «переказ коштів від ОСОБА_2 ».
02 березня 2015 року Постановою Правління Національного банку України № 150 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Також, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 від 08 квітня 2015 року було внесено зміни до рішення № 51 від 02 березня 2015 року та запроваджено в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» тимчасову адміністрацію з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03 серпня 2015 року здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» було продовжено по 02 жовтня 2015 року.
20 липня 2015 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду з заявою з вимогою про включення його до Переліку вкладників.
Листом № 05-3048114 від 24 липня 2015 року Позивача було повідомлено, що операції по рахункам відкритими на ім'я Позивача тимчасово обмежені на час тимчасової адміністрації в Банку, яка діє в ПАТ «Дельта Банк» з 03 березня 2015 року по рахункам позивача здійснюється перевірка.
Протоколом від 15 вересня 2015 року засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду від 29 травня 2015 року № 408, затверджено результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI) та перелік відповідних правочинів викладено в додатку №1 до вказаного протоколу.
16 вересня 2015 року Уповноваженою особою Фонду видано наказ № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями».
Листом від 23 вересня 2015 року № 8821/275 Банк повідомив позивача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 12 лютого 2015 року № 008-03519-120215, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем, згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено Уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України № 4452-VI, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
На офіційному сайті Фонду розміщено оголошення, про те, що Фонд розпочне виплати вкладникам ПАТ «Дельта Банк» за Загальним реєстром (не залежно від часу закінчення строку депозитного договору) з 08 жовтня 2015 року.
Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо визнання нікчемним правочину, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом №4452-VI.
Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
В постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року (справа №826/13075/15) колегія суддів касаційної інстанції зауважила, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначалося вище, 12 лютого 2015 року між позивачем та АТ «Дельта Банк» укладено договір № 008-03519-120215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США (далі - договір банківського вкладу № 008-03519-120215), відповідно до якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 7740,00 доларів США на строк по 14 березня 2015 року та зобов'язується сплачувати проценти за їх користування в розмірі 5.5 процентів річних. Як вбачається з платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності від 12 лютого 2015 року ОСОБА_2 перерахувала позивачу на його вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ «Дельта Банк» грошові кошти у розмірі 7 740, 00 доларів США за призначенням платежу «переказ коштів від ОСОБА_2 ». Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за наслідками додаткової перевірки віднесено правочин по перерахування коштів на рахунок позивача до нікчемних.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону №4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону №4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Застосовуючи частину третю статті 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Таке повідомлення є внутрішнім документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Крім того, суд враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 04 лютого 2018 у справі №826/1476/15, від 11 квітня 2018 року у справі №910/12294/16 якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 Закону №4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з частиною другою статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
У пункті 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Відповідно до статті 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку однієї особи на рахунок позивача не є правочинами між банком та позивачем згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України.
Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національно банку України від 12 листопада 2013 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Суд також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.
Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
Аналогічна позиція була висловлена Пленумом Верховного Суду України в постанові від 03 липня 2015 року № 13.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена.
Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому Уповноваженою особою не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.
Тобто, судом встановлено, що відповідачем не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та, як наслідок, не подання інформації про позивача, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №802/351/16-а.
Що стосується позовної вимоги в частині визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» щодо визнання нікчемним договору №008-03519-120215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 12.02.2015, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , суд зазначає, що такі вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.3-4 ч.2 ст.37 Закону №4452-VI фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Отже, відповідні дії є частиною процесу реалізації повноважень, наданих уповноваженій особі чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки.
При цьому судом враховується, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Враховуючи викладене, на думку суду, позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з цим, суд вважає за привальне задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом зобов'язання Уповноважену особу надати до Фонду доповнення до переліку рахунків щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, адже враховуючи зміни в законодавстві, на час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, відповідач позбавлений можливості подати до Фонду додаткову інформацію, натомість має можливість надання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків про збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
В той же час, оскільки порушене право позивача нерозривно пов'язано та виходить з протиправної бездіяльності відповідача в частині включення позивача до відповідного переліку вкладників, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за доцільне визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., щодо не включення інформації про ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що підлягають відшкодуванню за договором банківського рахунку.
Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткову обгрунтованість позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин обґрунтованості заявлених ОСОБА_1 вимог зобов'язального характеру про подання Уповноваженою особою до Фонду доповнення до переліку рахунків щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, а також, враховуючи закриття провадження в адміністративній справі в частині іншої вимоги, та відмову у задоволенні частини позовних вимог суд вважає, що сплачений позивачем судовий збір згідно квитанції від 17.08.2015 №1049666580 в сумі 73,08 грн підлягає поверненню ОСОБА_1 у розмірі 24,36 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення інформації про ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» № 008-03519-120215 від 12.02.2015 у доларах США, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків про збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» № 008-03519-120215 від 12.02.2015 у доларах США, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 24,36 грн за рахунок Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 )
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович (01014, м.Київ, б-р.Дружби Народів, 38, код ЄДРПОУ 34047020)
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Р.О. Арсірій