Справа № 420/4300/19
22 липня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АННУШКА, ХЕЛС КЕА» (Фонтанська дорога, 47, прим. 1 «А», м. Одеса, 65049) про вжиття заходів забезпечення позову, -
18 липня 2019 року до суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АННУШКА, ХЕЛС КЕА» до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Акт Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками «Про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов» №58/1-0 від 28.05.2019 року;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №749 від 30.05.2019 року «Про ліцензування господарської діяльності з виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами», в частині п. 2. стосовно анулювання ліцензії АВ №598414 від 02.03.2012 року на провадження господарської діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, суб'єктом господарювання Товариством з обмеженою відповідальністю «АННУШКА, ХЕЛС КЕА».
18.07.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «АННУШКА, ХЕЛС КЕА» надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №749 від 30.05.2019 року «Про ліцензування господарської діяльності з виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами», в частині п. 2. стосовно анулювання ліцензії АВ №598414 від 02.03.2012 року на провадження господарської діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, суб'єктом господарювання Товариством з обмеженою відповідальністю «АННУШКА, ХЕЛС КЕА».
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що 28.05.2019 року відповідачем - Державною службою з лікарських засобів та контролю за наркотиками, було проведено позапланову перевірку аптеки, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул . Кирилівська, 126/1. У ході позапланової перевірки був складений акт перевірки № 92/1-Я від 28.05.2019 року, в якому були відображені виявлені деякі порушення, зокрема те що, на день перевірки в аптеці виявлений лікарський засіб, заборонений Розпорядженням Держлікслужби №4029-001.1/002.0/17-19 від 23.05.2019 року - «Інспірон», таблетки, вкриті плівкою оболонкою, по 80 мг по 10 табл. у блістері в пачці в кількості 1 уп. №30 та 1 блістер №10.
Заявник вказав, що дане порушення відповідач розцінив як повторне порушення ліцензіатом (позивачем) ліцензійних умов, про що був складений акт №58/1-0 від 28.05.2019 року. У даному акті відповідач зазначив, що під час проведення позапланової перевірки було встановлено факт повторних порушень позивачем ліцензійних умов. Повторність відповідач обґрунтував, посилаючись в акті на те, що попереднє порушення ліцензійних умов було встановлено під час перевірки, яка була проведена 30.10.2018 року і зафіксовано в акті перевірки №62/25-ОР від 30.10.2018 року. У даному акті зазначено, що в реалізації виявлено неякісні лікарські засоби, а саме: лікарський засіб, заборонений до реалізації розпорядженням Держлікслужби від 12.10.2018 року №8819-1.1.1/4.0/17-18 «Долоксен» таб. №10 х 10 виробництва Індоко Ремедіс Лімітед, Індія, в кількості 0,5 упаковки та лікарські засоби термін придатності яких минув.
Саме в цих двох виявлених порушеннях, відображених в актах №92/1-Я від 28.05.2019 року та №62/25-ОР від 30.10.2018 року відповідач, на думку позивача, безпідставно вбачає повторність порушення ліцензіатом (позивачем) ліцензійних умов, за результатами чого склав акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов №58/1-О від 28.05.2018 року.
Заявник зазначив, що у кожному окремому випадку при перевірках 30.10.2018 року та 28.05.2019 року були порушені конкретні норми законодавства, які між собою різні і не являються повторними.
При перевірці 30.10.2018 року у виявлених порушеннях, які відповідач зазначає в акті № 62/25-ОР і вважає повторними, в графі «Найменування правового акта, вимоги якого порушено» зазначено, що позивачем порушені були п.26 Ліцензійних умов та пункти 3, 6 і 8 Наказу МОЗ України від 29.09.2014 року №677. При перевірці 28.05.2019 року у виявлених порушеннях, які відповідач зазначає в акті №92/1-Я і вважає повторними, в графі «Найменування правового акта, вимоги якого порушено» зазначено, що позивачем порушено було ст.21 Закону України «Про лікарські засоби».
Позивач зазначив, що при здійсненні перевірок відповідачем були виявлені порушення позивача, які суперечили вимогам різних нормативних актів, а отже повторності порушення ліцензійних вимог в діях позивача не було.
У позивача основним видом господарської діяльності є діяльність з оптової реалізації та роздрібної торгівлі лікарських засобів. Таким чином він поповнює державний та місцевий бюджет шляхом сплати відповідних податків.
Позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що Наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками № 749 від 30.05.2019 р. перешкоджає позивачу здійснювати свою господарську діяльність, трудовий колектив позивача залишиться без роботи, населення залишиться без максимально доступних та якісних лікарських засобів, які реалізовував позивач, а державний та місцевий бюджет не буде поповнюватись шляхом сплати відповідних податків.
У зв'язку з такими обставинами, виникає гостра необхідність вжити заходи забезпечення позовних вимог, невжиття яких призведе до негативних правових наслідків зазначених вище.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).
Згідно ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.154 КАС України).
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
За змістом ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Суд зазначає, що у разі забезпечення даного позову шляхом зупинення дії Наказу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №749 від 30.05.2019 року «Про ліцензування господарської діяльності з виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами», в частині п. 2. стосовно анулювання ліцензії АВ №598414 від 02.03.2012 року на провадження господарської діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, суб'єктом господарювання Товариством з обмеженою відповідальністю «АННУШКА, ХЕЛС КЕА» до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, судом фактично ухвалюється рішення по суті спору без розгляду справи по суті, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає меті запровадження інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.
Крім того, невжиття заходу забезпечення позову, про який просить позивач, не може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також не може ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У разі задоволення позову, скасування оскаржуваного наказу матиме наслідком відновлення дії ліцензії, яку анульовано.
Також суд зауважує, що згідно ч.8 ст.16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», рішення про анулювання ліцензії, прийняте з підстав, передбачених пунктами 4-9 частини другої цієї статті, набирає чинності через тридцять календарних днів з дня його прийняття.
Однак позивач у зазначений строк ані до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування (досудовий порядок вирішення спору), ані до суду рішення відповідача про анулювання ліцензії не оскаржив.
Тому доводи позивача про наявність гострої необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд вважає необґрунтованими.
З огляду на зазначене, за результатами розгляду заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст. 150, 151, 154, 248, 256, 293 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АННУШКА, ХЕЛС КЕА» (Фонтанська дорога, 47, прим. 1 «А», м. Одеса, 65049) про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Андрухів