ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
22 липня 2019 року м. Київ № 640/12940/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Скочок Т.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві
про визнання протиправними дій, скасування постанови, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати дії державного виконавця щодо накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві по виконавчому провадженню №44479406 неправомірними;
- скасувати постанову державного виконавця ВП №44479406 від 20.06.2019 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у розмірі 10 200 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вимоги до позовної заяви та доданих до неї документів визначені у ст. 160 і 161 цього Кодексу.
Згідно з п.п. 2, 4, 5 і 11 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві обов'язково зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
При цьому, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені в ст. 287 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до норм ч. 3 ст. 287 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Зокрема, перелік органів державної виконавчої служби наведений у п. 3 розд. І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5.
Дослідивши зміст поданої позовної заяви з додатками суд встановив, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача (згідно даних титульного аркушу позовної заяви), а саме: до структурного підрозділу органу державної виконавчої служби - Відділу примусового виконання рішень, а не до самого органу державної виконавчої служби, як то визначено процесуальними нормами - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві
Всупереч п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України позивач не зазначив ні в тексті позову, ні надав разом з додатками до такого позову власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, на момент звернення із цим позовом до суду.
Приписами п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві зазначається, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Також ч. 4 ст. 161 КАС України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
При цьому, суд звертає увагу позивача не те, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчені копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Також приписами ч. 4 ст. 94 КАС України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Такий порядок встановлює Національний стандарт України Державна уніфікована система документації Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, який поширює свою дію на документи, створювані в результаті діяльності, зокрема, підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності. Відповідно до цього стандарту відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати. Таким чином учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно з ч. 5 ст. 94 КАС України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суд встановив, що позивачем всупереч вимог ст. 94 та ч. 4 ст. 161 КАС України до позовної заяви додані незавірені у встановленому порядку копії документів, що виключає можливість використання їх як доказів у справі.
Крім того, у силу норми ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ (у редакції чинній станом на день звернення позивача із цим позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VІ за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позову немайнового характеру - 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 №2629-VIII передбачено, що з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1 921,00 гривні.
Судом встановлено, що позивачем в адміністративному позові заявлено одну (основну) вимогу немайнового характеру про визнання протиправними дій з накладення штрафу, та другу вимогу про скасування постанови про накладення штрафу, що є похідною від першої.
Таким чином, відповідно до вищенаведених норм Законів №3674-VІ і №2629-VIII сума судового збору, яку має сплатити позивач при зверненні до адміністративного суду із цим позовом становить 1 921,00 грн.
Дослідивши зміст позовної заяви та додатки до неї суд встановив, що позивачем не подано разом з позовом жодного платіжного документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку. Водночас позивачем заявлено письмове клопотання про звільнення його від сплати судового збору. Дане клопотання позивача мотивоване тим, що відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використовувати кошти Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Крім того, попередньо бюджетом Пенсійного фонду України на 2016 рік кошти на сплату судового збору передбачені не були, оскільки редакція Закону №3674-VІ, що діяла до 1 вересня 2015 року, звільняла органи Пенсійного фонду України від сплати судового збору. Таким чином, у зв'язку з відсутністю коштів Головне управління не має можливості сплатити судовий збір.
Вирішуючи дане клопотання позивача суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, ч. 1 ст. 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону №3674-VІ враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З наведеного вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не відноситься до суб'єктів, на яких розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 10.01.2018 №К/9901/12/18, від 12.01.2018 №К/9901/2132/18, №К/9901/2135/18, №К/9901/2131/18 та №К/9901/2134/18, від 25.10.2018 у справі №442/8026/17, від 01.11.2018 у справі №812/1813/18.
При цьому, судом також враховується практика Європейського суду з прав людини, а саме: в рішенні у справа «Креуз проти Польщі» Європейський суд дійшов висновку, що «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
З огляду на викладене вище суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору. А тому, як наслідок, позивачу необхідно надати суду оригінал документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Додатково суд звертає увагу на те, що приписами ч. 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подана до суду без клопотання про поновлення цього строку.
Між тим, відповідно до змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач оскаржує постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Амборського А.В. про накладення штрафу ВП №44479406, датовану 20.06.2019. Примірник вказаної постанови Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві отримало 26.06.2019, що вбачається з ксерокопії доданого до позову супровідного листа від 20.06.2019 №44479406/6. Разом з тим, із з цим позовом позивач звернувся до суду лише 15.07.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України чітко визначено, що позовну заяву позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця може бути подано до суду - у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене вище, позивачу слід надати суду документальні докази на підтвердження обставин дотримання позивачем десятиденного строку для звернення до суду із цим позовом або заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з документальними доказами, що засвідчують обставин пропуску позивачем строку звернення до суду з поважних причин.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вищевказаним вимогам положень ст.ст. 160, 161 КАС України і позивачу належить усунути вищенаведені недоліки у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подання до суду із супровідним листом: уточненої позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог ч. 5 ст. 160 КАС України, з урахуванням зауважень суду, - у кількості примірників для відповідача та для суду; власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, на момент звернення із цим позовом до суду; засвідчених у встановленому законом порядку копій документів, що додані до позову; оригіналу платіжного документу про сплату Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві судового збору за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва його позовної заяви у розмірі 1 921,00 грн.; документальних доказів на підтвердження обставин дотримання позивачем десятиденного строку для звернення до суду із цим позовом або заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з документальними доказами, що засвідчують обставин пропуску позивачем строку звернення до суду з поважних причин.
Керуючись ст.ст. 122, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва -
1. Залишити позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
3. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, позовна заява буде повернута йому відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Скочок