справа№1.380.2019.001916
з питань залишення позову без розгляду
15 липня 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого - судді Мричко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Кулик С.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Слюсар Г.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні клопотання відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання до вчинення дій,-
встановив:
ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 , Позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі - ГУ ПФ України у Львівській області, Відповідач), в якому згідно з уточненими позовними вимогами від 06.06.2019 (вх. № 19731) позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФ України у Львівській області, яка полягає в нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_2 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати ГУ ПФ України у Львівській області зарахувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років передбачений пунктами «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи:
з 01.09.1993 по 04.10.2016 - на посаді вчителя фізики Гординянської основної школи;
з 01.09.1994 по 04.10.2016 - на посаді заступника директора (з навчально-виховної роботи) Гординянської НСШ;
з 04.10.2016 по 14.08.2018 - на посаді вчителя фізики та математики Гординянської НЗШ І-ІІ ст.;
- зобов'язати ГУ ПФ України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
13.05.2019 від Відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропущення строку звернення до суду (арк. справи 45-48). В обґрунтування вказаного клопотання Відповідач посилається на те, що призначення пенсії Позивачу відбулося у серпні 2018 року, про що такій було відомо, однак ОСОБА_2 звернулась з позовом до суду у квітні 2019 року, що, на думку Відповідача, явно свідчить про пропущення строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України. Вказує на те, що при зверненні до суду Позивач не подала заяву про поновлення пропущеного строку. Разом з тим, Позивач не зазначає і не аргументує поважності пропуску строку звернення до суду. З огляду на наведене, Відповідач вважає, що позовну заяву належить залишити без розгляду з підстав попуску строку звернення до адміністративного суду.
05.07.2019 представник Позивача у справі подала заяву (арк. справи 113-115), згідно з якою просить у задоволенні клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду, з підстав пропуску строку звернення до суду відмовити. Стверджує, що 25.09.2018 Позивач звернулась до Відповідача із заявою про призначення пенсії, за наслідками якої 20.12.2018 вперше були нараховані пенсійні виплати за серпень - грудень 2018 року. Наголошує, що в грудні 2018 року Позивачу стало відомо, що грошова допомога у розмірі десяти місячних пенсій такій не нарахована та не виплачена, тому 03.01.2019 Позивач звернулася до Відповідача із заявою про виплату грошової допомоги, за результатами якої 14.01.2019 отримала відповідь, з якої слідує, що управління зарахувало до страхового (педагогічного) стажу, який дає Позивачу право на призначення грошової допомоги згідно п.7 -1 розділу XV Закону № 1058 лише 14 років 11 місяців 17 днів. Разом з тим, зазначає, що у вказаній відповіді Відповідачем не чітко вказано, який саме період роботи та на якій посаді не було зараховано до педагогічного стажу. Така обставина стала відома Позивачу із відповіді на відзив, що стало підставою для уточнення ОСОБА_2 позовних вимог. За таких обставин, вважає, що Позивач звернулась до суду в межах строків, передбачених статтею 122 КАС України.
У підготовчому засіданні, яке відбулося 15.07.2019 представник Відповідача підтримала клопотання про залишення позову без розгляду. Просила таке задовольнити.
Представник Позивача у підготовчому засіданні заперечила щодо клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду. Просила відмовити у задоволенні такого повністю.
При вирішенні клопотання про залишення позову без розгляду, суд виходив з наступного.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України.
Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність ГУ ПФ України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та згідно з уточненими позовними вимогами від 06.06.2019 (вх. № 19731) зарахування стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років за період з 01.09.1993 по 14.08.2018.
Суд встановив, що 25.09.2019 ОСОБА_2 звернулась до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком (арк. справи 49).
Як видно з довідки Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» нарахування пенсії на рахунок Позивача вперше відбулось 20.12.2018 (арк. справи 116-118).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 7 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
03.01.2019 Позивач звернулася до Відповідача із заявою в якій просила виплатити їй грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 1191 «Про затвердження порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати» (арк. справи 18).
За результатами розгляду заяви, ГУ ПФ України у Львівській області надало відповідь, оформлену листом від 14.01.2019 за № 02/01/П-20/07-05-06, в якій повідомила Позивача про наступне. За матеріалами пенсійної справи Позивачу призначено пенсію за віком з 14.08.2018. Розмір пенсії обчислений згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV при загальному стажі роботи 40 років 10 місяців 17 днів. Разом з тим, зазначено, що страховий стаж Позивача, що дає право на призначення грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 14 років 11 місяців 17 днів. На думку Відповідача пенсія призначена та виплачується відповідно до чинного законодавства (арк. справи 20-21).
Отже, про порушення свого права на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, Позивач довідалася отримавши вказаного листа від 14.01.2019 за № 02/01/П-20/07-05-06 та направила поштою до суду позовну заяву від 12.04.2019.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. Водночас, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що предметом позову в категорії справ щодо соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. Водночас, відлік строків для звернення до суду, у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви, розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.
Таким чином, посилання Відповідача на те, що Позивач пропустила строк звернення до суду, визначений у частині 2 статті 122 КАС України є хибним, оскільки Відповідач повідомив Позивача про не зарахування частини стажу роботи до спеціального, що дає право на виплату грошової допомоги та про відмову у такій виплаті листом від 14.01.2019 за № 02/01/П-20/07-05-06, а позовну заяву подано Позивачем 12.04.2019, тому немає підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
За наведених обставин, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання ГУ ПФ України у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду у вказаній справі повністю.
Керуючись статтями 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання до вчинення дій - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 22.07.2019.
Суддя Мричко Н.І.