23 липня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/834/19-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до другого відділу ДВС м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання неправомірними дій та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до другого відділу ДВС м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання неправомірними дій та скасування постанови.
Позивач просить суд:
- визнати дії державного виконавця другого відділу ДВС м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Юзефовича Е.Е. щодо прийняття постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 19 червня 2019 року неправомірними;
- скасувати постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 19 червня 2019 року по ВП №51058165.
Відповідно пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, встановлених статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до частини п'ятої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Під час перевірки копій документів необхідно брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 ороку № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003), Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року №1000/5 (далі- Правила №1000/5), інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти.
Так, пунктом 5.27 ДСТУ 4163-2003 визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче підпису.
Відповідно до пункту 8 розділу 10 Правил №1000/5 копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.
Напис про засвідчення копії складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.
Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки "Для копій".
У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.
На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія".
Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення "Згідно з оригіналом" чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.
Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 травня 2019 року по справі №160/7887/18.
Проте, всупереч вказаним нормам, позивач додав до позовної заяви не засвідчені належним чином копії письмових доказів як для суду (зокрема, на всіх документах не зазначено дати засвідчення копії), так і для відповідача (зокрема, на всіх документах не міститься напис "Згідно з оригіналом", особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціал імені та прізвища, дата засвідчення копії).
Згідно частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
Згідно статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Розміри ставок судового збору встановлені статтею 4 Закону України "Про судовий збір". Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921,00 гривень.
Згідно абзацу 2 частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач просить суд: 1) визнати дії державного виконавця другого відділу ДВС м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Юзефовича Е.Е. неправомірними; 2) скасувати постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Таким чином, судом встановлено, що позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру.
Оскільки позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, то у відповідності до вимог абзацу 2 частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за кожну окремо.
Тому при подачі даного позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру по 768,40 грн за кожну, а всього 1536,80 грн.
Натомість позивачем сплачено судовий збір лише у розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією №ПН5261 від 18 липня 2019 року.
Отже, недоплата розміру судового збору складає 768,40 грн (1536,80 грн - 768,40 грн).
Судовий збір повинен бути сплачений на наступні банківські реквізити: отримувач коштів Чернівецьке УК/м.Чернiвцi/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37978173; рахунок отримувача 34317206084013; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу за подання адміністративного позову (із зазначенням позивача, відповідача, предмету спору).
Крім цього, згідно пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавцем встановлено строк протягом якого особа, чиї права, свободи чи інтереси порушуються рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця або приватного виконавця може звернутися до суду із позовом про їх оскарження.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, яка підписана представником позивача адвокатом Бабічук А.С., в ній вказано, що про наявність прийнятої державним виконавцем оскаржуваної постанови стало відомо з моменту вручення даної постанови представнику боржника - 10 липня 2019 року. А тому саме з моменту вручення постанови (10 липня 2019 року) повинен обраховуватися 10-денний строк для оскарження дій державного виконавця.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 10 липня 2019 року постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні отримав не боржник по виконавчому провадженні №51058165 ОСОБА_1 , а його адвокат Бабічук А.С., про що свідчить запис останньої у листі другого відділу ДВС м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 20 червня 2019 року №17019/1.
Водночас, в позовній заяві не зазначено коли про оскаржувану постанову стало відомо саме боржнику ОСОБА_1 (а не його представнику, про що вказано у позові), чиї права, як зазначено у позові і порушує оскаржуване рішення державного виконавця. Також не зазначено і причин неможливості отримання цієї постанови до 10 липня 2019 року.
Відтак, указане унеможливлює перевірку судом дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до другого відділу ДВС м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання неправомірними дій та скасування постанови залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
3. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Лелюк О.П.