22 липня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1166/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01034) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького (вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29000), про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі, -
Адміністрація Державної прикордонної служби України звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІН - НОМЕР_1 ) на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, р/р 31255212118593 у ДКСУ м. Київ, МФО 820172) грошові кошти в розмірі 73173,31 грн. (сімдесят три тисячі сто сімдесят три грн. 31 коп.) - витрати, пов'язані з його утриманням у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі №340/1166/19.
19.07.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Заява обґрунтована тим, що для відповідача дана справа є особливо важливою, він вважає, що має надати особисті пояснення у справі, просити суд допитати свідків та врахувати данні, які не були викладені у позовній заяві, зокрема його стан здоров'я, те, що він є єдиним годувальником у родині, а також врахувати обставини, які призвели до подання ним рапорту про звільнення. Відтак, представник відповідача просить розглянути дану справу з викликом сторін, як таку, що має значний суспільний інтерес.
Відповідно до статті 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
З огляну на викладене, вбачається, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.
Натомість спірні правовідносини у даній справі не підпадають під визначення жодного із пунктів ч.4 ст.12 КАС України.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Згідно п.1 ч.4 ст.260 КАС України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу, зокрема, про залишення заяви відповідача без задоволення.
За таких підстав та з урахуванням того, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, а також враховуючи, що будь - яких інших достатніх причин, з яких вбачається необхідність розгляду справи в порядку загального позовного провадження представником відповідача не наведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви останнього про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначення розгляду справи в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.
Окрім того представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просив, зокрема, визначити причини пропуску строку на подання відзиву поважними, продовжити строк на подання заперечення та відповідно в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Також просив призначити справу для слухання у судовому засіданні, викликати і допитати відповідача, й витребувати від позивача та Білгород-Дністровського прикордонного загону данні про здоров'я відповідача.
Згідно ч. 5 ст.162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою суду про відкриття провадження від 25.06.2019 року, відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Так, представником відповідача у відзиві на позовну заяву вказано, що ухвалу про відкриття провадження було доставлено до місця реєстрації 01.07.2019 р. і отримано матір'ю ОСОБА_1 , проте через проходження служби у Білгород-Дністровському прикордонному загоні, фактично даний документ був переданий відповідачеві 05.07.2019 р., таким чином скористатися правовою допомогою та подати свої заперечення проти позову він зміг, із вказаної дати.
З огляду на вказані обставини, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання представника відповідача та поновити відповідачу строк на подання до суду відзиву на позовну заяву.
Щодо клопотання представника відповідача про призначення справи для слухання у судовому засіданні, суд повідомляє про залишення такого без задоволення з підстав викладених в даній ухвалі вище.
Щодо клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст.72 КАС України).
Статтями 73-76 КАС України встановлено, що докази в адміністративному судочинстві мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В клопотанні про витребування доказів представником відповідача не конкретизовано, які докази про стан здоров'я відповідача необхідно витребувати, а також чому такі докази повинні бути саме у позивача та Білгород-Дністровському прикордонному загоні.
Також в клопотанні про витребування доказів представником відповідача не зазначено, які складнощі є у ОСОБА_1 у поданні вказаних доказів ним самостійно, не зазначено дій, які були спрямовані на їх отримання та відповідно не долучено відомості, що свідчать про неможливість отримання таких доказів особисто відповідачем чи його представником.
Таким чином з огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволення клопотання про витребування доказів.
Керуючись статтями 9, 72, 162, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника відповідача про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - залишити без задоволення.
Клопотання представника відповідача про поновлення відповідачу строку на подання до суду відзиву на позовну заяву - задовольнити та поновити даний строк.
В задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів - відмовити.
Копію ухвали суду надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. Сагун