про відмову в забезпеченні позову
22 липня 2019 року №320/3865/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання нечинними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання нечинними та скасування рішень Головного управління ДФС у Київській області №0004911303 від 07.05.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 191389,68 грн. та №0004851303 від 07.05.2019 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у розмірі 1190,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 06.08.2019 о 15 год. 30 хв.
До позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд заборонити Головному управлінню ДФС у Київській області та будь-яким його відокремленим чи структурним підрозділам вчиняти пені дії - будь-які дії, направлені на примусове стягнення з ОСОБА_1 грошові кошт в сумі 191389,68 грн. та 1190,00 грн. на підставі рішень №0004911303 від 07.05.2019 та №0004851303 від 07.05.2019 до моменту закінчення процедури адміністративного оскарження вищевказаних рішень. Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив про те, що Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті рішення №0004911303 від 07.05.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким ОСОБА_1 нараховані штрафні санкції у сумі 191389,68 грн., та рішення №0004851303 від 07.05.2019 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 1190,00 грн.
Позивач зазначив, що ОСОБА_1 звертався до Державної фіскальної служби України зі скаргою, в якій просив скасувати спірні рішення.
Державна фіскальна служба України за результатами розгляду скарги позивача прийняла рішення від 18.08.2019 №4731/К/99-99-11-05-02-25, яким спірні рішення залишила без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Позивач зазначив, що рішення Державної фіскальної служби України від 18.06.2019 №4731/К/99-99-11-05-02-25 було отримано ним 11.07.2019. У заяві про забезпечення позову позивач зазначив про те, що оскільки процедура досудового врегулювання спору щодо оскарження рішень Головного управління ДФС у Київській області №0004911303 від 07.05.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та №0004851303 від 07.05.2019 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" завершена, Головне управління ДФС у Київській області може розпочати процедуру примусового стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, нарахованих на підставі спірних рішень, що, на думку позивача, в подальшому істотно ускладнить виконання рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
У заяві про забезпечення позову позивач зазначив про те, що завершення процедури досудового оскарження спірних рішень зумовлює можливість відповідача вчинити дії щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 штрафних санкцій, нарахованих на підставі спірних рішень, що на думку позивача, істотно ускладнить в майбутньому виконання судового рішення у даній справі, з приводу чого суд повідомляє таке.
Відповідно до абзаці 1 частини чотирнадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі-Закон №2464) про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Абзацами 3 та 4 частини чотирнадцятої статті 25 вказаного Закону №2464 визначено, що оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з абзацом 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, звернення позивача до суду з позовною заявою про оскарження рішень Головного управління ДФС у Київській області №0004911303 від 07.05.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та №0004851303 від 07.05.2019 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зумовлює те, що нараховані на підставі спірних рішень штрафні санкції є неузгодженими до дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що оскарження ОСОБА_1 до суду спірних рішень в силу вимог статті 25 Закону №2464 зупиняє стягнення контролюючим органом з позивача сум штрафних санкцій, нарахованих на підставі таких рішень.
При цьому, позивачем будь-яких доказів про те, що спірні рішення звернуті до примусового виконання суду не надано.
Суд зазначає, що відповідно до абзацу 2 частини п'ятнадцятої статті 25 Закону №2464 у разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк орган доходів і зборів про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не наведено обставин, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки строк сплати сум за спірними рішеннями є зупиненим до вирішення цієї справи в силу закону та не потребує вжиття додаткових заходів.
У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст ухвали підписано - 22.07.2019 р.
Суддя Дудін С.О.