про залишення позовної заяви без руху
22 липня 2019 року м. Київ Справа № 361/4097/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В., розглянувши
позовну заявуОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
прозобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд зобов'язати відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення позивачу суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 17218,00 грн, сплаченого за квитанцією від 23.11.2018 № 0.0.1194505167.1.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.06.2019 наведену вище справу передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду на підставі статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України. На момент передачі адміністративної справи до іншого адміністративного суду провадження у ній відкрито не було.
Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Цією ж статтею передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за даним позовом, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наступне.
Так, в силу положень пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Суд також звертає увагу позивача на положення частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина друга статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
У свою чергу в силу приписів частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, адміністративний позов спрямований на захист прав, свобод та інтересів особи, які порушив відповідач - суб'єкт владних повноважень, надаючи позивачу можливість вибору способу захисту для ефективного відновлення його порушених прав та інтересів з урахуванням приписів частин першої та другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд також наголошує, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, яке повинно бути реальним та стосуватися (зачіпати) особисті права або інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена судом касаційної інстанції, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 09.07.2018 в адміністративній справі № 9901/675/18.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, у прохальній її частині позивачем заявлено позовну вимогу про зобов'язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення позивачу суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 17218,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на протиправні дії посадових осіб відповідача - суб'єкта владних повноважень, що виявились у відмові сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення позивачу суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у вказаному вище розмірі. В той же час позовна вимога про вирішення публічно-правового спору шляхом визнання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними у прохальній частині позовної заяви відсутня.
При цьому суд звертає увагу на те, що грошові кошти у сумі 17218,00 грн за квитанцією від 23.11.2018 № 0.0.1194505167.1 сплачено позивачем на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Солом'янському районі м. Києва, а не Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві.
Крім того, в силу положень частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, згідно з приписами частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання адміністративного позову майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом розмір судового збору повинен складати 768,40 грн.
Як встановлено судом, в якості виконання позивачем вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, ним надано суду квитанцію від 16.05.2019 № 7 про сплату судового збору у сумі 768,40 грн.
Водночас згідно з даними, наведеними у зазначеній вище квитанції, судовий збір сплачено ОСОБА_1 не за реквізитами, визначеними Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області для перерахування судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду, а за реквізитами іншої судової установи, а саме: Броварського міськрайонного суду Київської області.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступне.
Відповідно до частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Частиною другою статті 94 цього Кодексу передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
При цьому, як зазначив Верховний суд в ухвалі від 04.01.2018 в адміністративній справі № 9901/28/17, копії документів вважаються засвідченими належним чином за умови, якщо учасник справи підтверджує їх відповідність оригіналу, який у нього знаходиться, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Так, судом встановлено, що позивачем до позовної заяви не долучено копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів для їх направлення відповідачу.
При цьому приєднані до позовної заяви ксерокопії документів жодним чином не засвідчені (окрім паспорта громадянина України та картки платника податків).
Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи приписи статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду: оригіналу платіжного документу, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн за належними реквізитами; позовної заяви, приведеної у відповідність вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (у тому числі шляхом уточнення позовних вимог) з урахуванням приписів частини першої статті 5 цього Кодексу та наведених вище висновків суду; копії позовної заяви, недоліки щодо форми (змісту) якої усунуто, для її направлення відповідачу; належним чином засвідчених всіх доданих до позовної заяви документів у двох екземплярах (для їх направлення відповідачу та для суду).
Враховуючи викладене та керуючись частиною першою статті 169, статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати (видати) позивачу невідкладно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Харченко С.В.