Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 липня 2019 р. № 520/4950/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мороко А.С.,
за участю секретаря судового засідання - Ділбаряна А.А.,
представника позивача - ОСОБА_7.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/4950/19 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 89 від 16.04.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення відповідача є протиправним, а тому, підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2007 начальником відділу ГІРФО ГУ МВС України в Київській області підписано висновок щодо прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину СРВ ОСОБА_1 на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію", на підставі якого 15.10.2007 позивачу та його сину ( ОСОБА_3 ) надано дозвіл на імміграцію № 17/-5245. Відповідно до вказаного рішення ОСОБА_1 отримав посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 15.10.2007, термін дії - "безстроково".
Підставою отримання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 слугував той факт, що позивач є батьком іммігранта та його дитина має право на набуття громадянства України за територіальним походженням, що підтверджується свідоцтвом про народження від серії НОМЕР_3
Судом встановлено, що на адресу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надійшов запит Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області № 6301.8.1/3053-19 від 11.02.2019 щодо перевірки законності надання дозволу на імміграцію ОСОБА_1 , який звернувся із заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв'язку із непридатністю до використання.
Згідно висновку Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 16.04.2019 щодо перевірки законності надання дозволу на імміграцію громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 встановлено, що позивач 26.07.2007 звернувся до Третеївського РВ ГУМВС України із заявою про отримання дозволу на імміграцію в Україну разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 . У вказаному висновку зазначено, що у заяві про надання дозволу позивачем не вказано підстав, згідно до яких він має право на отримання дозволу на імміграцію в Україну; згода матері ОСОБА_3 у встановленому порядку не легалізована та у поданому документі вказано прізвище заявниці ОСОБА_5 , яке не співпадає з прізвищем, вказаним у свідоцтві про народження - ОСОБА_6 ; не подавалася копія паспортного документу дитини та документа, підтверджуючого факт перебування неповнолітньої дитини на території України на момент подачі документів на отримання дозволу на імміграцію, не подавалися довідки про місце проживання дитини в Україні (за кордоном). Також у висновку Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 16.04.2019 вказано, що законність свого перебування на території України на момент звернення іноземець підтвердив копією паспорта зі штампом щодо продовження строку перебування до 17.10.2007, № 1290/П-1, за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, у заяві про надання дозволу на імміграцію вказано, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено договором найму житлового приміщення від 25.07.2007. На підставі вказаних обставини, відповідачем зроблено висновок про те, що рішення про надання дозволу на імміграцію позивачу та його сину прийнято не на підставах, передбачених Законом.
У зв'язку з чим, 16.04.2019 Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення № 89 від 16.04.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу по суті, суд зазначає наступне.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України "Про імміграцію", відповідно до ст.1 якого, дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Згідно положень ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
З правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну зі змісту якого вбачається, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.
Водночас, ті підстави, які викладені у висновку Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 16.04.2019, чинним законодавством не передбачена, а відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції по справі таких норм права не наведено.
Також, відповідачем не надано суду доказів існування інших підстав для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію, які передбачені статтею 12 Закону України "Про імміграцію".
При цьому, відповідачем не надано до суду доказів того, що подані позивачем документи разом з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну були не достовірними, підробленими та не чинними.
Також, суд зазначає, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не зазначено, яким нормами чинного законодавства України передбачена можливість скасування дозволу на імміграцію іноземцю, який отримав цей дозвіл у встановленому законом порядку, за відсутності зловживань з його боку.
Відповідно до пунктів 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 року (надалі за текстом - Порядок №1983), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
З аналізу положень Порядку випливає, що процедура розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію є досить складною та серед іншого, має часові рамки (подання ініціатора скасування дозволу на імміграцію розглядається у місячний строк), передбачає також надсилання запитів для отримання додаткової інформації ініціатору подання, іншим органів виконавчої влади, відповідним юридичним і фізичним особам, а також запрошення для надання пояснень самих іммігрантів, стосовно яких розглядається таке питання.
Суд зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, порушено свій обов'язок щодо всебічності та повноти отримання необхідної інформації з різних, передбачених законодавством джерел (від ініціатора подання, органів виконавчої влади, відповідних юридичних і фізичних осіб), необхідної для вирішення питання щодо скасування відповідного дозволу на імміграцію.
Окрім того, при винесенні оскаржуваного рішення відповідач також знехтував обов'язком щодо запрошення для надання пояснень самого позивача стосовно якого і розглядалося відповідне питання скасування дозволу на імміграцію.
Суд звертає увагу, що станом на момент прийняття ВГІРФО ГУМВС України в Київській області висновку про надання громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 дозволу на імміграцію від 15.10.2007 суб'єктом владних повноважень було проведено перевірку наданих позивачем документів та будь-яких порушень законодавства не встановлено, у тому числі, не було встановлено і подання недостовірних даних, у зв'язку із чим, позивачу було надано дозвіл на імміграцію в Україну та документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 15.10.2007, термін дії - "безстроково".
Окрім того, при розгляді питання щодо підстав прийняття рішення про скасування посвідки на постійне проживання в Україні, суд вважає за необхідне зазначити, що перебування іноземця чи особи без громадянства на території України на законних підставах є визначальним для визначення його правового статусу.
Так, відповідно ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.
Згідно законодавства України надання іноземному громадянину дозволу на імміграцію в Україні і отримання їм посвідки на постійне проживання в Україні є підтвердженням знаходження його на території країни на законних підставах.
Враховуючи викладене та той факт, що спірним рішенням скасовано дозвіл на імміграцію позивачу та його сину, суд приходить до висновку про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 89 від 16.04.2019 в частині скасування дозволу на імміграцію в Україну позивач, ОСОБА_1 , оскільки його син повнолітньою особою, проте, не є позивачем в даній справі.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_3 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (місцезнаходження - вул. Березняківська, буд. 4-а,м. Київ,02152, ідентифікаційний код - 42552598), третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (місцезнаходження - вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 37764460) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 89 від 16.04.2019 в частині скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код - 42552598) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 22 липня 2019 року.
Суддя А.С. Мороко