23 липня 2019 рокум. Ужгород№ 260/199/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008, ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області від 26.12.2018 року № 160 про утримання з позивача переплати пенсії в розмірі 20% пенсії щомісячно починаючи з 01.02.2019 року до повного погашення; 2) зобов'язати Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області нарахувати та виплатити позивачу суми пенсії, що будуть утримані на підставі рішення Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області від 26.12.2018 року № 160, з 01.02.2019 року.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою суду від 03 липня 2019 року замінено відповідача - Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.12.2015р. та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 299/3533/15-а управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі зобов'язано здійснити позивачу нарахування та виплату пенсії, як інваліду третьої групи, починаючи з 01.04.2015 року. Постановою Верховного Суду від 23 листопада 2018 року постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 299/3533/15-а скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області про визнання дій неправомірними задоволено частково. Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України на виконання Постанови Верховного Суду від 23.11.2018 року та ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийняло рішення № 160 від 26.12.2018 року про відшкодування зайво отриманих коштів в розмірі 13 920,57 гр. за період з 01.04.2015 року по 31.05.2015 року та з 01.01.2016 року по 21.10.2016 року, а вразі ненадходження коштів протягом місяця з дня повідомлення про прийняття рішення утримувати переплату по 20 % щомісяця з пенсії, починаючи з 01.02.2019 року. Вказує на відсутність підстав для відшкодування переплати пенсії в розмірі 13 920,57 грн., оскільки вважає, що з її боку відсутні зловживання.
Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області надало суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що на виконання Постанови суду касаційної інстанції, протоколом від 22.12.2018 року був здійснений індивідуальний перерахунок, яким було виведено переплату пенсії у розмірі 13 920,57 грн. Рішенням від 26 грудня 2018 року № 160 управлінням було вирішено, що надмірно виплачена пенсія підлягає поверненню, у разі ненадходження коштів від ОСОБА_1 , зайво отриману пенсію у сумі 13 920,57 грн. стягувати щомісячно у розмірі 20% до повного погашення. Вказує, що рішенням від 26.12.2018р. №160 було прийняте рішення про повернення зайво виплаченої пенсії у сумі 13 920,57 грн., яка виникла у зв'язку з виконанням судового рішення. Зазначає, що судом розглядався певний спір між позивачем та органом Пенсійного фонду, було прийнято рішення, яким зобов'язано Управління виплатити кошти позивачу за певний період. Дане рішення було виконано в повному обсязі. Однак, судом вищої інстанції рішення переглянуто і визначено, що судами попередніх інстанцій невірно винесено рішення у спірних правовідносинах, тому скасовано попередні рішення і постановлено нове, яким зменшено період виплати пенсії, що законодавчо обґрунтовано виплатити ОСОБА_1 . Вважає, що рішення Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області від 26.12.2018 року №160 про утримання надміру виплачених сум пенсій є цілком законним та обґрунтованим.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, з аналогічних мотивів викладених у відзиві Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що з грудня 1993 року по 20 жовтня 2016 року позивачка працювала на посаді державної служби в управлінні Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області.
06 листопада 2014 року позивачці було призначено пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання, як інвалід III групи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01 квітня 2015 року управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі припинило позивачці виплату пенсії по інвалідності, посилаючись на те, що з 01.04.2015 року вступив у дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-УIII, згідно з яким тимчасово з 1 квітня по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачені зокрема, Законом України "Про державну службу" пенсії, призначені відповідно цього Закону не виплачуються. Не погоджуючись з таким рішенням управління, позивачка звернулась в суд за захистом своїх прав.
Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.12.2015 р. та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 299/3533/15-а управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі зобов'язано здійснити позивачці нарахування та виплату пенсії, як інваліду третьої групи, починаючи з 01.04.2015 року.
Постановою Верховного Суду від 23 листопада 2018 року постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 299/3533/15-а скасовано.
Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області про визнання дій неправомірними задоволено частково.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , як інваліду III групи, з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , як інваліду III групи, з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання Постанови суду касаційної інстанції, протоколом від 22.12.2018 року був здійснений індивідуальний перерахунок, яким було виведено переплату пенсії у розмірі 13 920,57 грн.
Рішенням від 26 грудня 2018 року № 160 управлінням було вирішено, що надмірно виплачена пенсія підлягає поверненню, у разі ненадходження коштів від ОСОБА_1 , зайво отриману пенсію у сумі 13 920,57 грн. стягувати щомісячно у розмірі 20% до повного погашення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера, або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
З аналізу наведеної статті випливає, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе за наявності однієї з двох умов: зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вищевказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до положень ст. 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Статтею 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Суд бере до уваги, що наведеними нормами передбачено, що управління Пенсійного фонду мають беззаперечне право утримати зайво сплачені суми пенсії у випадку зловживань з боку пенсіонера.
При цьому, пенсіонери повинні відшкодувати дійсну шкоду, яку заподіяли у зв'язку з одержанням зайвих сум пенсії.
Суд вважає, що в даному випадку жодних зловживань, які б призвели до переплати пенсій з боку позивача не було, також позивачем не подавалось недостовірних даних для призначення пенсії.
Суд звертає увагу, що в Постанові Верховного Суду від 23.11.2018 року по справі № 299/3533/15-а обставин та фактів, які б свідчили про зловживання з боку позивача або подання недостовірних відомостей не встановлено та питання про поворот виконання судового рішення не вирішувалось.
За змістом положень статті 116 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зобов'язання з відшкодування шкоди виникає при наявності таких складових: протиправної поведінки; настання шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вину завдавача шкоди.
Статтею 1215 Цивільного кодексу України встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695).
Згідно вимог п. 3 Порядку від 21 березня 2003 року № 6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Отже, суд звертає увагу, що за відсутності зловживань з боку позивача відсутні і підстави для стягнення з нього виплачених сум пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 489/5807/16-а (провадження № К/9901/29689/18).
Суд вважає, що виплачені суми пенсії не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі рішення суду, яке було скасовано в подальшому.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («STRETCH v. THE UNITED KINGDOM» №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY» №71916/01, 71917/01 та 10260/02).
У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» №36813/97).
У даному випадку відповідачем у встановленому законом порядку не доведено факт зловживань з боку позивача, його вини чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання переплати пенсії.
Таким чином на підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що за відсутності зловживань (недобросовісності) з боку пенсіонера, підстави для стягнення з пенсіонера надміру виплачених сум пенсії відсутні.
Відтак, рішення Виноградівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Закарпатської області від 26.12.2018 року № 160 про утримання з позивача переплати пенсії в розмірі 20% щомісячно починаючи з 01.02.2019 року до повного погашення необхідно визнати протиправним та скасувати.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області нарахувати та виплатити позивачу суми пенсії, що будуть утримані на підставі рішення Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області від 26.12.2018 року № 160, з 01.02.2019 року, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 2, 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.
Враховуючи, що вказана позовна вимога спрямована на майбутнє, суд не вбачає підстав для її задоволення.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, дослідивши обставини справи крізь призму законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008, ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області від 26.12.2018 року № 160 про утримання з ОСОБА_1 переплати пенсії в розмірі 20% пенсії щомісячно починаючи з 01.02.2019 року до повного погашення.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
Суддя Д.В. Іванчулинець