Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 липня 2019 р. Справа№200/4766/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72А), в якому просить:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01.03.2016 року;
2) зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії та виплатити виниклу заборгованість з 01.03.2016 року.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що як внутрішньо переміщена особа перебуває на обліку відповідача, та відповідачем виплата пенсії не здійснювалась з 01.03.2016 року. Позивач вважає зазначені дії відповідача протиправними, з огляду на те, що виплату пенсії було припинено не з підстав, передбачених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вважає свої права на пенсійне забезпечення порушеними.
Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву позивача та пояснення до відзиву, у яких заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на нормативно-правові акти з питань соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб. У наданому на адресу суду відзиві відповідач зазначив, що позивачу пенсію не виплачено за періоди з березня 2016 року по липень 2018 року та з грудня 2018 року. Крім того зазначено, що виплата пенсії на минулий період обліковується в органах та виплачується на умовах окремого порядку. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія є щомісячним платежем, а тому про порушення свого права позивач дізнався, не отримавши своєї чергової пенсійної виплати. Перебіг строку звернення до суду з вимогами про відновлення її виплати за кожен конкретний місяць розпочинається у цьому місяці. На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою суду від 08.04.2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 02.05.2019 року замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Ухвалою суду від 31.05.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів відкладено розгляд справи.
Ухвалою суду від 01.07.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та відповідач до судового засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
На підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Судом встановлено та не заперечується відповідачем по справі, що позивач є пенсіонером та перебуває на обліку управління як внутрішньо переміщена особа згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.02.2018 року № 0000482971.
Факт невиплати позивачу пенсії за періоди з березня 2016 року по липень 2018 року та з грудня 2018 року підтверджений наданою відповідачем довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 17.04.2019 року та витягом з електронної пенсійної справи.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів щодо прийняття відповідачем окремого рішення про припинення виплати пенсії, в порядку, передбаченому ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є правомірність припинення виплати пенсії позивачу в спірний період. Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Суд зазначає, що за наслідками апеляційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду набрало законної сили рішення Верховного Суду від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (Пз/9901/20/18) за позовом ОСОБА_2 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень ч. 10 ст. 290 КАС України у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає:
1) ознаки типових справ;
2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм;
3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
У своєму рішенні від 03 травня 2018 року Верховний Суд дійшов висновку, що в контексті цієї зразкової адміністративної справи ознаками типових, визначених п. 21 ч. 1 ст. 4 КАС України справ, є такі (п. 113 рішення):
1) позивач у цій категорії справ є пенсіонер, якому/якій призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІV та який/яка є внутрішньо переміщеною особою;
2) відповідачем є територіальний орган Пенсійного фонду України, на пенсійному обліку якого перебуває позивач;
3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з припиненням територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, які не передбачені п.1, 3- 5 ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV);
4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії).
Окрім того, Верховним Судом було визначено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права. А саме - у п. 114 рішення зазначено, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач:
1) є громадянином України;
2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи;
3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV.
Поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем.
Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.
На підставі досліджених матеріалів адміністративної справи №200/4766/19-а суд доходить висновку, що вона відповідає ознакам типової справи, наявні обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права. Обставини, які виключають типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм - відсутні. Отже, зазначена справа розглядається як типова.
Суд зазначає, що в силу вимог ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Підстави припинення виплати пенсії передбачені нормами ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно яких виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Як встановлено судом на підставі наявних матеріалів справи, відзиву та листа відповідача виплата пенсії позивачеві була припинена без прийняття відповідного рішення на підставі інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, що не передбачено нормами ст.49 Закону № 1058-IV.
Верховний Суд у постанові від 22 березня 2018 року (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічної справи дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст.49 Закону №1058-IV. Отже, доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, є безпідставними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не може посилатися на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій, оскільки порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Суд, відповідно до норм ст. 6 КАС України вирішує дану справу, зокрема, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні "Сук проти України" зазначив: "державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (див., з-поміж інших судових рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), згадане вище, пункт 35). Тому остаточна відмова національних органів у праві заявника на цю доплату за період, що розглядається, є свавільною і такою, що не ґрунтується на законі".
Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд вважає таку позицію необґрунтованою з огляду на наступне.
Відповідно до норм ч.ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу наведеної норми вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення та строки перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV.
Відповідно до ч.2 ст 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Позивачем одночасно з поданням позовної заяви до суду було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, розглянувши яке ухвалою суду від 08.04.2019 року задоволено та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою про поновлення нарахування та виплату належної пенсії.
Як встановлено судом під час розгляду справи, право на отримання позивачем пенсії відповідачем не оскаржується, нарахування пенсії продовжувалося після припинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України. Таким чином, право позивача щодо виплати раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком.
Правовий висновок щодо неможливості застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія викладений в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень ч. 5 ст. 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Разом з тим, відповідач надав до суду докази існування заборгованості за періоди з березня 2016 року по липень 2018 року та з грудня 2018 року, відтак, суд зазначає, що позовна заява підлягає задоволенню частково, шляхом визнання протиправними дії щодо припинення виплати пенсії за періоди з березня 2016 року по липень 2018 року та з грудня 2018 року та зобов'язання відновити позивачу нарахування та виплату пенсії та сплатити заборгованість за періоди з березня 2016 року по липень 2018 року та з грудня 2018 року.
Також, позивач у позовні заяві просив суд допустити негайне виконання судового рішення в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць. Вирішуючи питання щодо можливості звернення постанови до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць суд зазначає наступне.
Нормами ст. 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Ухвалою суду від 08.04.2019 року задоволено клопотання позивача та відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 42171919, 87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за періоди з березня 2016 року по липень 2018 року та з грудня 2018 року.
Зобов'язати Мангушське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 та виплатити виниклу заборгованість за періоди з березня 2016 року по липень 2018 року та з грудня 2018 року.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) в межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 384,20 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 42171919, 87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 384,20 грн.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.07.2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Т.В.Загацька