16 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/41/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі також відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також відповідач 2, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування рішення.
Позовні вимоги:
1. визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення даних про страховий стаж ОСОБА_1 в подання на призначення пенсії за вислугу років по п."б" ст.12 Закону України №2262-XII (в редакції Закону від 04.07.2002 року за № 51-IV) на день подання заяви 29.03.2018 року;
2. зобов"язати уповноважений структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_1 внести дані про страховий стаж ОСОБА_1 в подання на призначення пенсії за вислугу років по п."б" ст.12 Закону України №2262-XII (в редакції Закону від 04.07.2002 року за № 51-IV) на день подання заяви 29.03.2018 року;
3. скасувати Розпорядження № 03-48/267 відділу з питань призначення пенсій управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян про відмову в призначенні пенсії за вислугу років від 30.06.2018 року Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області;
4. визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 29.03.2018 року відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (в редакції Закону від 04 липня 2002 року за № 51-IV);
5. Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 29.03.2018 року відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (в редакції Закону від 04 липня 2002 року за № 51-IV).
Під час розгляду справи суд
03 січня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування рішення.
Ухвалою від 21 січня 2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання.
У судове засідання, що було призначене на 26 лютого 2019 року, з'явилися сторони та надали суду пояснення по суті справи. У судовому засіданні було оголошено перерву до 18 березня 2019 року. У судове засідання 18 березня 2019 року позивач та представник відповідача, ГУ ПФУ в Полтавській області, не з'явилися. Представник відповідача, Полтавського ОВК, надав суду заяву про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження. У зв'язку з цим, керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.
Аргументи сторін
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що він був звільнений 18 березня 1993 року з військової служби у віці 39 років з вислугою 14.5 років та загальним трудовим стажем 22 роки у зв'язку зі скороченням штатів. На час звільнення не мав права на призначення пенсії за вислугою років.
04 липня 2002 року Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" № 51-IV було внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII (надалі по тексту Закон № 2262). Зокрема, було внесено зміни до пункту «Б» статті 12 Закону, яка встановлює умови отримання права на пенсійне забезпечення для військовослужбовців. Ці зміни надали ОСОБА_1 право на пенсійне забезпечення за цим законом, оскільки змінена норма закону надала таке право усім особам, що за наявності інших умов досягли віку 45 років.
ОСОБА_1 дізнався про те, що має право на пенсію у 2010 році. З цього часу звертався до відповідачів зі заявами про призначення пенсії. Отримавши відмови, оскаржив їх до суду. За наслідками розгляду справи за його позовом Верховний Суд постановою від 30.01.2018 року прийняв рішення, яким встановив наявність у ОСОБА_1 права на отримання пенсії за Законом №2262. З цим судовим рішенням ОСОБА_1 знову звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату з приводу призначення йому пенсії за законом № 2262. Військовий комісаріат, відповідно, звернувся з поданням про призначення ОСОБА_1 пенсії до Головного управління Пенсійного фонду у Полтавській області. Однак у цьому поданні не вказав відомостей про страховий стаж, вмотивувавши це тим, що не мав повноважень встановлювати вислугу років. Орган Пенсійного фонду розглядав документи ОСОБА_1 тривалий час, вимагаючи надання документів про страховий стаж, архівну довідку про розмір грошового забезпечення. Позивач стверджував, про порушення строку прийняття рішення органом Пенсійного фонду. ОСОБА_1 надав до ГУ ПФУ в Полтавській області довідку про страховий стаж. Після цього, не дотримавшись необхідного для надання усіх документів строку, розпорядженням № 03-48/267 від 30.06.2018 року ГУ ПФУ в Полтавській області відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії, вмотивувавши свою відмову тим, що у поданні Полтавського ОВК відсутні відомості про страховий стаж та відсутні документи про календарну вислугу.
Таку відмову позивач вважав незаконною, стверджуючи, що у розпорядженні органу Пенсійного фонду були всі відомості і про його страховий стаж, і про календарну вислугу років, і про грошове забезпечення.
Відповідач 1, Полтавський ОВК, заперечував проти позову. Направив до суд відзив, у якому повідомив, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 15 березня 2018 року направив до ГУ ПФУ в Полтавській області подання про призначення йому пенсії. 18 червня 2018 року від ГУ ПФУ в Полтавській області надійшов лист, у якому повідомлялось про необхідність надати додатково розрахунок вислуги років та довідки про розмір грошового забезпечення. Полтавський ОВК направив до органу Пенсійного фонду довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2008 року, 01.04.2012 року та 01.03.2018 року, повідомив про наявність терміну військової служби 14 років 07 місяців 0 днів; повідомив ОСОБА_1 про направлення цих документів до Пенсійного фонду. Таким чином, за твердженням відповідача 1, ним вчинено усіх можливих дій для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років.
Позовну вимогу, що до нього заявлена, ІНФОРМАЦІЯ_2 вважав необґрунтованою, оскільки обчислення вислуги років чи загального страхового стажу для призначення пенсії особам, які підлягають звільненню (звільнені) з військової служби, здійснюється Департаментом фінансів Міністерства оборони України та фінансово-економічними управліннями командувань видів Збройних Сил України. На момент звільнення ОСОБА_1 01 квітня 1993 року він не мав права на пенсію за вислугу років і тому обчислення вислуги років не проводилося. У той же час ІНФОРМАЦІЯ_2 не має власних повноважень здійснювати обчислення вислуги років чи загального страхового стажу для призначення пенсії особам, які підлягають звільненню (звільнені) з військової служби (а.с.40-41).
Відповідач 2, ГУ ПФУ в Полтавській області, також заперечував проти позову. Направив до суду відзив (а.с.55-56). У відзиві наполягав на тому, що у ОСОБА_1 відсутнє право на пенсію за законом № 2262. Вказував, що ОСОБА_1 не мав на день свого звільнення з військової служби ані віку 45 років, ані страхового стажу 25 років чи більше, та страховий стаж ОСОБА_1 на момент звільнення становив 6 років 09 місяців 25 днів. Таким чином, ОСОБА_1 не мав права на пенсію за вислугою років ні на момент звільнення з військової служби, ні на момент звернення зі заявою про призначення пенсії.
Після отримання відзивів позивач направив до суду відповідь, у якій наполягав на тому, що його право на пенсію за вислугою років встановлено Верховним Судом та на момент отримання такого права (зміни Закону № 2262 в редакції 04.07.2002 року) він мав як необхідний вік, так і необхідний стаж. Крім того, звернув увагу на прикінцеві положення Закону № 2262, якими встановлено, що за особами, пенсії яким призначено до набрання чинності цим Законом на умовах, передбачених пунктом «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», збережено пенсійне забезпечення.
Фактичні обставини, встановлені судом
ОСОБА_1 , 1954 року народження, був звільнений зі збройних Сил України у запас у віці 39 років (у зв'язку зі скороченням штатів) наказом від 31.03.1993 року у званні підполковника з посади командира окремого будівельно-технічного батальйону.
Починаючи з 2010 року, ОСОБА_1 неодноразово звертався зі заявами до Головного УПФУ в Полтавській області, УПФУ в м. Лубнах та Лубенському районі, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про призначення йому пенсії, однак отримував відмови.
Після отримання чергової відмови у призначенні пенсії за вислугою років, ОСОБА_1 звернувся до Лубенського міськрайонного суду з позовом до ГУПФУ в Полтавській області, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (в редакції Закону від 4 липня 2002р. № 51-ІУ) з 15 травня 2014 року.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2014 року у справі № 539/3872/14-а позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області неправомірними. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (в редакції Закону від 4 липня 2002 р. № 51-ІУ), починаючи з 15 травня 2014 року. Також у ході розгляду справи Лубенським міськрайонним судом Полтавської області ухвалою від 04 грудня 2014 року до участі у справі залучено Полтавський обласний військовий комісаріат в якості другого відповідача.
Внаслідок апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 лютого 2015 року задовольнив апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.12.2014р. по справі № 539/3872/14-а скасував. Прийняв нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
Підставою для відмови в задоволенні позовних вимог став висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України призначити йому пенсію за вислугу років з 15 травня 2014 року відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції від 4 липня 2002 р. № 51- IV, яка втратила чинність з 29.04.2006 р. Суд прийшов до висновку, що пункт «б» статті 12 Закону № 2262 не може бути застосовано до правовідносин, які виникли з 15 травня 2014 р., оскільки призначення пенсії згідно Закону, що на даний час втратив чинність, є неправомірним. Також суд вказав на недотримання позивачем процедури подачі необхідних фінансових документів відповідачам.
Постановою Верховного Суду від 30 січня 2018 року було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 та змінено постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року в частині мотивів її прийняття. Зокрема, Верховний Суд вказав на помилковість висновків Харківського апеляційного адміністративного суду щодо відсутності у ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років на підставі пункту «б» статті 12 Закону № 2262, вказавши, що «колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що застосуванню має підлягати Закон в редакції, чинній на момент призначення пенсії, а не в редакції на момент виникнення права на її призначення» (а.с.16). У той же час Верховний Суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на те, що Полтавський обласний військовий комісаріат є співвідповідачем у справі, проте до нього не заявлено жодних позовних вимог, а неправомірність його дій (бездіяльності) чи рішень судами попередніх інстанцій не встановлено. Оскільки без подання Полтавським обласним військовим комісаріатом фінансових документів про грошове забезпечення при проходженні військової служби Головне управління ПФУ в Полтавській області позбавлене можливості у призначенні пенсії позивачу, дії співвідповідача є визначальними у спірних правовідносинах. Верховний Суд вказав, що звернення позивача із заявою про призначення пенсії востаннє мало місце у листопаді 2012 року, на яке позивачу листом від 24.12.2012 р. № 650/Б-03 органом Пенсійного фонду надано роз'яснення щодо умов призначення пенсії за вислугу років та порядку оформлення документів для цього, відповідно до яких особі для призначення пенсії необхідно звернутися до обласного військового комісаріату з відповідною заявою. Згідно з даними Журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг ІНФОРМАЦІЯ_1 по номенклатурі справ № 10-2013 з питання призначення пенсії до Полтавського обласного військового комісаріату позивач не звертався. Тому висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Верховний Суд залишив без змін (а.с.15-17).
По завершенню розгляду цієї справи ОСОБА_1 15 березня 2018 року звернувся до Полтавського ОВК повторно з клопотанням ініціювати призначення йому пенсії за вислугу років та надав рішення Верховного Суду, згадане вище.
Полтавським ОВК 29 березня 2018 року направлено до ГУ ПФУ в Полтавській області подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років (а.с.42-45). Згідно даного подання, вислуга років становить 14 років 7 місяців 0 днів. До подання додані документи за додатком.
13 червня 2018 року ГУ ПФУ в Полтавській області направило до Полтавського ОВК лист № 4721/03-23/1, у якому вказало на необхідність надати додатково розрахунок вислуги років та довідки про розмір грошового забезпечення, посилаючись на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (а.с.46).
Одночасно листом від 21 червня 2018 року №726/Б-03 ГУ ПФУ в Полтавській області надало ОСОБА_1 роз'яснення щодо подання Полтавського ОВК, яке надійшло 30 березня 2018 року. З посиланням на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій для призначення пенсії за вислугу років ГУ ПФУ в Полтавській області повідомило, що Полтавським ОВК з поданням не було надано грошовий атестат або довідку про розмір грошового забезпечення, довідку про додаткові види грошового забезпечення, документи про страховий стаж. Про надання цих документів здійснено запит до Полтавського ОВК (а.с.18).
Полтавський ОВК повідомив у відповідь листом від 27 червня 2018 року №12/1402 про те, що матеріали про трудовий стаж (страховий стаж) додані до подання про призначення пенсії. Також направив довідки про розмір грошового забезпечення. У цьому ж листі повідомив, що розрахунок вислуги років для призначення пенсії в даному разі щодо ОСОБА_1 не проводився, оскільки на момент звільнення (1993 рік) він не мав права на пенсію. Полтавській ОВК не має повноважень такий розрахунок проводити (а.с.47).
Після цього розпорядженням № 03-48/267 від 30 червня 2018 року ГУ ПФУ в Полтавській області відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії, вмотивувавши свою відмову тим, що у поданні Полтавського ОВК відсутні відомості про страховий стаж та відсутні документи про календарну вислугу (а.с.19).
Норми права, що підлягають застосуванню та висновки щодо правозастосування
Суд зазначає, що перш за все, між сторонами у цій справи мається спір щодо тлумачення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII в частині пункту «б» статті 12 цього Закону та дії в часі різних редакцій цього Закону.
Так, станом на час останнього звернення ОСОБА_1 зі заявою про призначення йому пенсії за вислугою років (15 березня 2018 року), пункт «б» статті 12 Закону № 2262 було викладено в такій редакції: пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Дійсно, суд погоджується з твердженням ГУ ПФУ в Полтавській області про те, що відповідно до вказаної норми ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років не має, оскільки на день звільнення (01 квітня 1993 року) не досяг 45 років.
Станом на час звільнення ОСОБА_1 зі Збройних Сил України (01 квітня 1993 року) вказана норма мала редакцію: право на пенсію за вислугу років мають: б) особи офіцерського складу та особи середнього, старшого і вищого складу органів внутрішніх справ, які звільнені зі служби за віком, у зв'язку із хворобою, скороченням штатів або обмеженим станом здоров'я і на день звільнення досягли 45-річного віку та мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Суд має аналогічний висновок: відповідно до вказаної норми ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років не має, оскільки на день звільнення (01 квітня 1993 року) не досяг 45 років.
Однак, у пункт «б» статті 12 Закону № 2262 неодноразово вносилися зміни.
Дійсно, 04 липня 2002 року Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" № 51-IV було внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII. Зокрема, було вказано в Законі: слова "за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку" замінити словами "незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння".
Таким чином, станом 04 липня 2002 року пункт «б» статті 12 Закону № 2262 викладено в редакції, яка надала право на пенсію за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, звільненим зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а тим з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Попередня редакція цієї норми пункту «б» (від 07.03.2002 року) надавала право на пенсію особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільненим зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Сторони у цій справі не мали спору з того приводу, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 досяг 45-річного віку та мав стаж військової служби 14 років 07 місяців 0 днів.
Таким чином, за наявності не менш 25 років загального страхового стажу в момент 04 липня 2002 року ОСОБА_1 підпадав під дію норми пункту «б» статті 12 Закону № 2262 та отримав надане законом право на пенсію за вислугу.
Суд в силу частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 539/3872/14-а, про яку викладено вище: застосуванню має підлягати Закон в редакції, чинній на момент виникнення права на її призначення.
Таким чином, суд констатує, що 04 липня 2002 року ОСОБА_1 отримав право на призначення пенсії військовослужбовця за вислугою років.
Цей висновок Верховного Суду було належно враховано відповідачем 1, Полтавським ОВК, при надходженні заяви ОСОБА_1 від 15 березня 2018 року про призначення пенсії та обґрунтовано направлено подання про призначення пенсії відповідачу 2, ГУ ПФУ в Полтавській області.
Позовна вимога ОСОБА_1 , заявлена до Полтавського ОВК у цій справі, стосувалася невнесення даних про страховий стаж ОСОБА_1 до висновку від 29 березня 2018 року про призначення йому пенсії за вислугу років по п."б" ст.12 Закону України №2262-XII (в редакції Закону від 04.07.2002 року за № 51-IV).
Полтавський ОВК обґрунтовано заперечував з цього приводу, посилаючись на Наказ Міністерства оборони України №530 від 14 серпня 2014 року «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей». Даний Наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1294/26071.
Відповідно до пункту 2.12 цього Наказу, обчислення вислуги років чи загального страхового стажу для призначення пенсій здійснюється:
Департаментом фінансів Міністерства оборони України за поданням Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України, Кадрового центру Збройних Сил України, Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України, управлінь персоналу командувань видів Збройних Сил України, управлінь персоналу оперативних командувань та штатних підрозділів персоналу органів військового управління, підпорядкованих Генеральному штабу Збройних Сил України, а також структурних підрозділів, які відповідають за роботу з персоналом у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України, - генералам, адміралам, офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу в апараті Міністерства оборони України, у Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів Збройних Сил України та військових частинах безпосереднього підпорядкування;
фінансово-економічними управліннями командувань видів Збройних Сил України за поданням відповідних управлінь (відділів) персоналу - офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу управлінь (відділів) оперативних (повітряних) командувань, з'єднань і військових частин, що належать до їх складу, а також офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу військових частин, підпорядкованих Міністерству оборони України, що займають посади, призначення на які здійснюються наказами командувачів військ оперативних командувань, командирів повітряних командувань (по особовому складу), їм відповідних і нижче.
Згідно змісту пункту 2.1 Наказу, обчислення вислуги років чи загального страхового стажу здійснюється особам, звільненим з військової служби, які мають право на пенсію відповідно до Закону.
Дійсно, станом на день звільнення (01 квітня 1993 року) ОСОБА_1 він не мав права на пенсію за Законом і тому при його звільненні обґрунтовано не було вчинено обчислення вислуги років /страхового стажу в передбаченій нормативно процедурі. Як наслідок, ІНФОРМАЦІЯ_2 з поважних причин не мав цих відомостей.
Так само суд погоджується з твердженням ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що йому не надано права здійснювати обчислення вислуги років чи страхового стажу.
Тож суд приходить до висновку що в досліджених у цій справі фактичних обставин ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв на підставі, у порядку та у спосіб, що встановлені законом. Порушення права позивача не допустив і позовна вимога, до нього заявлена, не ґрунтується на законі, а тому у задоволенні її суд відмовляє.
Досліджуючи правомірність відмови ГУ ПФУ в Полтавській області у призначенні пенсії ОСОБА_1 (розпорядження № 03-48/267 від 30 червня 2018 року) суд оцінює обґрунтованість вказаних у розпорядженні підстав для відмови: у поданні Полтавського ОВК відсутні відомості про страховий стаж та відсутні документи про календарну вислугу (а.с.19).
Крім норм Закону № 2262, процедурним нормативно-правовим актом, який врегульовує порядок призначення пенсій військовослужбовцям за згаданим Законом, є Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1.
Відповідно до п.1 зазначеного Порядку, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства транспорту та зв'язку України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань ( далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів ( далі - уповноважені структурні підрозділи).
Уповноваженим структурним підрозділом Міністерства оборони, який здійснює підготовку та подання до органу, що призначає пенсію, документів для призначення пенсій військовослужбовцям в Полтавській області визначено Полтавський обласний військовий комісаріат.
Згідно з пунктом 7 вищезазначеного Порядку, для призначення пенсії за вислугу років уповноваженим структурним підрозділом Міністерства оборони подаються, зокрема, такі документи:
заява про призначення пенсії (додаток 1);
грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби;
військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію);
документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону);
довідка МСЕК про визнання особи інвалідом;
копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк";
копія паспорта.
Отже ГУ ПФУ в Полтавській області, отримавши подання від 29 березня 2018 року Полтавського ОВК про призначення пенсії ОСОБА_1 , 13 червня 2018 року направило до Полтавського ОВК лист № 4721/03-23/1, у якому вказало на необхідність надати додатково розрахунок вислуги років та довідки про розмір грошового забезпечення, посилаючись на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (а.с.46).
ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив у відповідь листом від 27 червня 2018 року №12/1402 про те, що матеріали про трудовий стаж (страховий стаж) додані до подання про призначення пенсії. Також направив довідки про розмір грошового забезпечення. У цьому ж листі повідомив, що розрахунок вислуги років для призначення пенсії в даному разі щодо ОСОБА_1 не проводився, оскільки на момент звільнення (1993 рік) він не мав права на пенсію. Полтавській ОВК не має повноважень такий розрахунок проводити (а.с.47).
Після цього розпорядженням № 03-48/267 від 30 червня 2018 року ГУ ПФУ в Полтавській області відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії, вмотивувавши свою відмову тим, що у поданні Полтавського ОВК відсутні відомості про страховий стаж та відсутні документи про календарну вислугу (а.с.19). Крім того, у оскаржуваному розпорядженні ГУ ПФУ у Полтавській області процитовано редакцію пункту «б» статті 12 Закону № 2262, чинну станом на день звернення ОСОБА_1 зі заявою про призначення пенсії (15 березня 2018 року): пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба. Надалі розпорядження містить висновок про те, що не було надано документи, які підтверджували б календарну вислугу років тривалістю 20 років чи страхового стажу тривалістю 25 років.
Таку мотивацію оскаржуваного розпорядження суд вважає протиправною.
Вище викладено висновки суду щодо виникнення у ОСОБА_1 права на пенсію за вислугою років.
Орган Пенсійного фонду, на думку суду, не мав права посилатися на редакцію пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинну на 15 березня 2018 року, та оцінювати заяву ОСОБА_1 на відповідність критеріям, визначеній у даній нормі.
ОСОБА_1 набув право на пенсію відповідно до норми пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинної на 04 липня 2002 року.
Саме наявність формальних критеріїв, передбачених у цій редакції Закону, мало перевіряти ГУ ПФУ у Полтавській області та за їх наявності, прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії.
З приводу відсутності відомостей про страховий стаж та відсутності документів про календарну вислугу, суд зазначає таке.
У матеріалах адміністративної справи міститься архівна довідка від 15.05.2014 року, у якій наведені дані про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 1990 -1992 (по листопад місяць) роки (а.с.13); Відомості зі системи персоніфікованого обліку, адміністратором якої є Пенсійний Фонд України, згідно яких страховий стаж ОСОБА_1 станом на 17.08.2018 року становить 45 років, 0 місяців, 5 днів (а.с.14); копії довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, встановленими на 01 січня 2008 року, 01 квітня 2012 року, 01 березня 2018 року та докази направлення цих довідок до ГУ ПФУ в Полтавській області (а.с.49).
Відповідно до встановлених обставин, ці документи направлялися Полтавським ОВК та й самим заявником до ГУ ПФУ в Полтавській області.
Саме подання Полтавського ОВК від 29 березня 2018 року містить зазначення календарної вислуги років ОСОБА_1 .
Судом не встановлено того, що ці документи у будь-який спосіб були розглянуті й оцінені ГУ ПФУ в Полтавській області. У той же час описані документи містять відомості і про вислугу років позивача, і про загальний страховий стаж, і розміри грошового забезпечення.
Належної цьому оцінки відповідач 2 не надав.
За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість відмови ГУ ПФУ в Полтавській області у призначенні пенсії ОСОБА_1 , що була вчинена розпорядженням № 03-48/267 від 30 червня 2018 року, яке, до того ж, прийнято з невірним застосуванням закону (застосована редакція в часі норми закону, яка не підлягала застосуванню).
З огляду на викладене, суд задовольняє відповідну позовну вимогу та визнає протиправним і скасовує розпорядження ГУ ПФУ в Полтавській області № 03-48/267 від 30 червня 2018 року.
У той же час суд вважає передчасним пряме зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області призначити позивачу пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини 4 цієї ж статті, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як вже зазначалося вище, приймаючи рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії, орган Пенсійного фонду жодним чином не врахував та не надав оцінки зазначеному у поданні Полтавського ОВК від 29 березня 2018 року строку календарної вислуги ОСОБА_1 , наданим архівній довідці від 15.05.2014 року, у якій наведені дані про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 1990 -1992; Відомостям зі системи персоніфікованого обліку, адміністратором якої є Пенсійний Фонд України, згідно яких страховий стаж ОСОБА_1 станом на 17.08.2018 року становить 45 років, 0 місяців, 5 днів; довідкам про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, встановленими на 01 січня 2008 року, 01 квітня 2012 року, 01 березня 2018 року.
За цих обставин суд не може вказати, що для прийняття рішення про призначення пенсії виконано всі умови.
Тому, констатувавши порушення ГУ ПФУ в Полтавській області права ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне захистити порушене право шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області розглянути питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні.
Ця правова оцінка полягає у тому, що:
- ОСОБА_1 набув право на пенсію за вислугу років відповідно до норми пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинної на 04 липня 2002 року;
- орган Пенсійного фонду України при розгляді питання про призначення пенсії ОСОБА_1 повинен врахувати зазначений у поданні Полтавського ОВК від 29 березня 2018 року строк календарної вислуги ОСОБА_1 , архівну довідку від 15.05.2014 року, у якій наведені дані про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 1990 -1992 роки; Відомості зі системи персоніфікованого обліку, адміністратором якої є Пенсійний Фонд України, згідно яких страховий стаж ОСОБА_1 станом на 17.08.2018 року становить 45 років, 0 місяців, 5 днів; довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, встановленими на 01 січня 2008 року, 01 квітня 2012 року, 01 березня 2018 року.
Отже, суд задовольняє частково адміністративний позов та керуючись правилами, встановленими статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягує на користь позивача частину судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області, яке допустило порушення права позивача.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 ) до Полтавського обласного військового комісаріату (вул.Шевченка, 78-А м.Полтава ЄДРПОУ НОМЕР_2 ); Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул.Жовтнева, 66 м.Полтава ЄДРПОУ 37710525) задовольнити частково.
Розпорядження № 03-48/267 відділу з питань призначення пенсій управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян про відмову в призначенні пенсії за вислугу років від 30.06.2018 року Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - визнати протиправним та скасувати.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 29.03.2018 року з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області частину витрат зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його винесення (складення).
Головуючий суддя І.С. Шевяков