Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 липня 2019 р. Справа№200/7346/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій щодо не зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період навчання за денною формою у вищому юридичному закладі, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% від заробітку працюючого судді на відвідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 14.07.2011 року, з урахуванням здійснених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 01.08.1990 року обрана суддею Дзержинського міського суду Донецької області, з 13.07.2011 року звільнилася з посади судді за заявою про відставку. При цьому, її стаж роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді складає 20 років 11 місяців, тому з 14.07.2011 року позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ.
Вважає, що при розрахунку стажу судді та при призначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80% суддівської винагороди, відповідачем протиправно не враховано половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті з 01.09.1976 року до 01.08.1980 року.
Позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок розміру довічного грошового утримання судді у відставці, однак рішенням № 320 від 15.05.2019 року їй було відмовлено в здійсненні перерахунку, оскільки навчання зараховано лише до страхового стажу.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 18 липня 2019 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Позивачем надано заяву від 31.05.2019 року про розгляд справи без її особистої участі (а.с. 15).
Відповідачем надано письмовий відзив від 11.07.2019 року (а.с. 61-63). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що 07.05.2019 року позивач звернулася в управління з заявою № 948 про перерахунок розміру довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до стажу роботи судді половину строку навчання в Харківському юридичному інституті.
Рішенням № 320 від 15.05.2019 року позивачу було відмовлено в здійсненні перерахунку, оскільки навчання зараховано лише до страхового стажу на підставі статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2863-ХІІ судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу робити виплачується пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більш ніж 90 відсотків заробітку судді.
Зазначає, що період навчання ОСОБА_1 в інституті зарахований до страхового стажу позивача.
За таких обставин позивачеві було відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання.
З зазначених причин відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 29-31). Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
З трудової книжки позивача вбачається, що з 01.08.1990 року позивача було обрано суддею Дзержинського міського суду Донецької області, а 13.07.2011 року було звільнено у зв'язку з відставкою на підставі постанови Верховної Ради України № 3625-VI від 07.07.2011 року (а.с. 24, 26-27).
З трудової книжки також вбачається, що позивач 01.09.1976 року зарахована студентом першого курсу денного факультету Харківського юридичного інституту, який у подальшому відповідно до Указу Президента України перейменований у Національну юридичну академію України. 01.07.1980 року позивач була відрахована з зазначеного навчального закладу у зв'язку з закінченням навчання на денній формі.
Отже, у період з 01.09.1976 року по 01.07.1980 року позивач проходила навчання в Харківському юридичному інституті, що також підтверджується дипломом НОМЕР_2 (а.с. 21).
Судом встановлено, що 07.05.2019 року позивач звернулася до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою № 948 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки при розрахунку стажу судді та при призначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80% суддівської винагороди, відповідачем не враховано половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті з 01.09.1976 року до 01.07.1980 року (а.с. 64).
Рішенням № 320 від 15.05.2019 року позивачеві було відмовлено у здійснення перерахунку (а.с. 13-14). Причиною відмови вказано статтю 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2863-ХІІ відповідно до приписів якої, суддя, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу робити виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більш ніж 90 відсотків заробітку судді.
Відтак, період навчання ОСОБА_1 в Харківському юридичному інституті з 01.09.1976 року до 01.08.1980 року зарахований лише до страхового стажу позивача.
Сторонами не спростовується факт, що позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді, відповідно врахувавши стаж роботи на посаді судді - 20 років 11 місяців, про що також зазначено у рішенні управління № 320 від 15.05.2019 року.
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі по тексту Закон № 2453) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена ОСОБА_3 ради юстиції, ОСОБА_3 кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Частиною 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. № 1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. № 545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Також, відповідно до Указів Президента України № 584/95 від 10 липня 1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та № 1061/2002 від 25 листопада 2002 року «Про внесення змін до Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584», до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку і навчання у вищих юридичних навчальних закладах період проходження строкової військової служби.
Пункт 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (редакція до 25.03.2015 року) передбачає, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», який діяв до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби, а також роботу на посадах прокурорів.
Вказані висновки узгоджуються із позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних судах Верховного Суду України у постанові від 06 липня 2016 року №П/800/426/14.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституції і законами України.
Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституції України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону).
22.05.2008 року Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.
Також, Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016 були визнані неконституційними, зокрема, положення частини 3статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, які передбачали зменшення розміру щомісячного грошового утримання судді.
При цьому Конституційний Суд України визначив порядок виконання рішення, відповідно до якого частина 3статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-VIII, а саме, «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».
Отже, враховуючи вищезазначені рішення Конституційного Суду України, не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах положення Закону, які призводять до звуження прав судді, а саме, до зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки такі положення, як і положення Закону, поставлені на розгляд Конституційним Судом, визнані неконституційними та такими, що звужують права судді, шляхом зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Суд зазначає, що до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має бути зарахована половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.
Судом встановлено, що позивач навчалася у період з 01.09.1976 року по 01.07.1980 року у Харківському юридичному інституті за денною формою навчання, що підтверджується записом у трудовій книжці та дипломом серії НОМЕР_2 .
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку що відповідач був зобов'язаний зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1976 року по 01.07.1980 року.
Таким чином, відповідач неправомірно відмовив позивачу у перерахунку призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці, а відповідне рішення № 320 від 15.05. 2019 року в частині не зарахування половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті з 01.09.1976 року по 01.07.1980 року для перерахунку і виплати довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Позивач не просила скасувати рішення відповідача № 320 від 15.05.2019 року, однак відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Суд для повного захисту прав позивача, керуючись ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за доцільне скасувати рішення відповідача № 320 від 15.05.2019 року про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% від заробітку працюючого судді на відвідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 14.07.2011 року, з урахуванням здійснених виплат, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку, суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.
Належним способом захисту буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.05.2019 року № 948 про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 10 квітня 2018 року по справі №348/2160/15-а.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 85200, Доненька область, м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22, код ЄДРПОУ 42170475) про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , період навчання за денною формою у вищому юридичному закладі.
Скасувати рішення Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 15 травня 2019 року № 320 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці половини строку навчання.
Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2019 року № 948 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з зарахуванням половини строку навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1976 року по 01.07.1980 року з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у даному судовому рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з судового збору у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 23 липня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.Б. Голубова