Справа № 420/3012/19
22 липня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Добробут» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені,
17 травня 2019 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Добробут» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 37 125, 00 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 646, 12 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, наданому до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників на ПП «Добробут» склала 13 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, одна не створив жодного. За зазначене правопорушення до відповідача було застосовано адміністративно-господарську санкцію у розмірі 37 125, 00 грн. Проте, всупереч ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України”, відповідач самостійно у строк до 15 квітня 2019 року адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не сплатив, у зв'язку з чим йому була нарахована пеня у розмірі 646, 12 грн. Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню становить 37 771,12 грн.
Посилаючись на те, що несплата штрафних санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає істотної шкоди інтересам держави, оскільки підриває правову та економічну основу соціального захисту населення, позивач звернувся до суду за даним позовом.
На підтвердження цих обставин позивач надав до суду копії Звіту ПП «Добробут» про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, розрахунку адміністративно-господарських санкцій за 2018 рік з доказами його надіслання відповідачу, довідку про реєстрацію роботодавця ПП «Добробут» у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Ухвалою суду від 21 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.
11 червня 2019 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву з додатковими доказами (а.с. 28-50).
14 червня 2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву (а.с. 53-54).
24 червня 2019 року відповідачем подані заперечення (а.с. 68-71).
01 липня 2019 року позивачем через канцелярію суду подано відповідь на заперечення (а.с. 76-78).
Вказані заяви по суті справи залучені до матеріалів справи та прийняті судом до розгляду.
Інші заяви по суті справи сторонами не надавались, клопотання та додаткові докази не надходили.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне. Так, відповідач зазначає, що відповідно до ст.18, ст. 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується обов'язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для їх працевлаштування. Відповідач стверджує, що ПП «Добробут» виконало усі передбачені чинним законодавством дії щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю та їх подальшого працевлаштування та не чинило перешкод для працевлаштування зазначених осіб, тому у позивача відсутні підстави для застосування та стягнення з підприємства адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році.
Таким чином, відповідач вважає, що оскільки ним виконано усі вимоги законодавства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю та їх працевлаштування, підстави для задоволення позову відсутні.
У судове засідання, призначене на 02 липня 2019 року, учасники справи не з'явились, про місце, дату і час судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно. Позивач через канцелярію надавав клопотання про розгляд справи за його відсутності від 18.06.2019 року та 02.07.2019 року (а.с. 24).
Представник відповідача 11.06.2019 року також надав до суду через канцелярію заяву про розгляд справи за відсутності представника ПП «Добробут» (а.с. 26).
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, суд ухвалив рішення розглянути справу в порядку письмового провадження 22 липня 2019 року за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
10 лютого 2019 року приватним підприємством «Добробут» подано до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік.
Відповідно до вказаного звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача у 2018 році складала 13 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 робоче місце, штатні працівники, яким встановлена інвалідність відсутні (а.с. 8).
На підставі звіту ПП «Добробут» про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було складено розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2018 звітний рік, в якому зазначено, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві в 2018 році складає 1 особу, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність 0 осіб, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю - 1.
Отже, позивачем встановлено, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році ПП «Добробут» не виконало (а.с. 9).
З огляду на зазначене, до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі половини середньорічної заробітної плати в сумі 37 125, 00 грн.
Після 15 квітня 2019 року за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій ПП «Добробут» нарахована пеня у розмірі 646, 12 грн.
Враховуючи несплату відповідачем вказаних санкцій та пені, позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення в судовому порядку.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII (зі змінами), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я осіб з інвалідністю.
Згідно з чч. 1, 2 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Як вбачається зі Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів та не заперечується сторонами, у 2018 році на ПП «Добробут» були відсутні працівники, яким встановлена інвалідність.
Таким чином, відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році відповідачем не виконано.
У відповідності з чч. 1, 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
За таких обставин, відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 35 125, 00 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 646, 12 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає необхідним зазначити також наступне.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, частиною 3 статті 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” визначено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Отже, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється або шляхом безпосереднього звернення особи з інвалідністю до підприємства або зверненняособи з інвалідністю до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії), а обов'язок підприємства по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для їх працевлаштування.
Аналогічна правова позиція висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11, від 16 квітня 2013 року у справі №21-81а13, від якої станом на час розгляду справи не відступив Верховний Суд, відповідно до постанов від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі №804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17, від 20 грудня 2018 року у справі №804/7399/15, від 31 січня 2019 року у справі №820/2249/17, від 02 квітня 2019 року у справі №П/811/723/17.
З листа Савранської районної філії Одеського обласного центру зайнятості від 05 червня 2019 року №267/01-27 судом встановлено, що протягом 2018 року ПП «Добробут» було надано до центру зайнятості 14 звітів за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», а саме від 02.01.2018 року, 01.02.2018 року, 02.04.2018 року, 06.04.2018 року, 14.05.2018 року, 18.06.2018 року, 16.07.2018 року, 21.08.2018 року, 10.09.2018 року, 26.09.2018 року, 12.10.2018 року, 01.11.2018 року, 26.11.2018 року, 17.12.2018 року.
Вказані звіти надані відповідачем до суду (а.с. 36-49).
Однак, як повідомляє центр зайнятості, вакансія для осіб з інвалідністю, не була укомплектована протягом 2018 року через транспортну недоступність для осіб відповідної категорії, що перебували на обліку в центрі зайнятості (а.с. 35).
Тобто, ПП «Добробут» виділено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Позивач осіб з інвалідністю для працевлаштування не направляв. Доказів того, що підприємство відмовляло у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за направленням центру зайнятості позивач - суб'єкт владних повноважень до суду не надав.
Водночас, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю, зокрема, створило робочі місця для осіб з інвалідністю та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало осіб з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідно до пункту 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказ Міністерства соціальної політики України 31.05.2013 року № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України 05.12.2016 року №1476) відповідач не подавав звіт за формою № 3-ПН за наявності попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. По-перше, відповідно пункту 4 цього Порядку актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку, по-друге, правовідносини щодо наявності на підприємстві позивача вакантного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю є триваючими та протягом усього 2018 року робоче місце існувало, про що ПП «Добробут» надало до центру зайнятості 14 звітів за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
Відповідно до ст. 19 конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладено, враховуючи, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування, відсутність безпосереднього звернення до підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на зазначене, оцінюючи докази, які є у справі, в їх сукупності, враховуючи, що незайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році виникла не з вини відповідача, суд дійшов висновку про те, що підстави для стягнення з ПП «Добробут» адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні. Отже, у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволення позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297, 382 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Добробут» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Позивач - Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (65107, м.Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 13901271).
Відповідач - приватне підприємство «Добробут» (66224, Одеська область, Савранський район, с. Глибочок; код ЄДРПОУ 31630701).
Суддя О.В. Глуханчук
.