23 липня 2019 р. № 400/1065/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
про:визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 15.02.2019 № Ф-73396-17,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - відповідач) в якому просив суд скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 15.02.2019 № Ф-73396-17.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримав від ГУ ДФС Миколаївської області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2019 № Ф-73396-17, якою ГУ ДФС Миколаївської області відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі-Закон № 2464-VI) визначено позивачу заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн. Вказав, що прийняттю Вимоги повинна була передувати документальна перевірка, але відповідач такої перевірки не провів, відповідного акту не склав. Відсутність акту перевірки унеможливлює встановлення періоду нарахування єдиного внеску. На переконання позивача, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, повинні сплачувати єдиний внесок виключно у випадку отримання доходу.
Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Як зазначає відповідач, адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється ним на підставі норм закону. ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця і перебуває на загальній системі оподаткування. Закон покладає на позивача обов'язок своєчасно і в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок, але відповідач такий внесок не сплатив, що і послугувало підставою для прийняття спірної вимоги. Відповідно до інтегрованої картки платника податків, сума заборгованості за цей період склала 18276,72 грн.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).
Відповідно до ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).
Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Частиною п'ятою ст.8 Закону №2464 для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.
Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта ст.4 Закону №2464).
Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями не передбачено. Фактичне не здійснення підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства, що чинне з 01.01.2017 не звільняє платника від сплати єдиного внеску.
Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Крім того, з прийняттям Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій » внесені зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати зобов'язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Так, з 01.01.2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464 категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій ч.8 ст.9 Закону №2464). Законом України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 - 3723,00 грн.
Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00*3*22%).
Статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
Відповідно до п.п.6,7 ст.13 Закону №2464 та розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Статтею 25 цього ж Закону визначено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, контролюючим органом нараховано позивачу єдиний внесок у розмірі 18276,72 грн за 2018 рік, та правомірно виставлено вимогу про сплату боргу від 15.02.2019 № Ф-73396-17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога ГУ ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску сформована відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, а отже, є законною і обґрунтованою. Підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) відмовити повністю.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Мельник